1.2. Дешифрування зображень в програмному середовищі MicroStation se.

1.2.1. Загальні положення

Дешифрування зображень [3] займає одну з основних ланок в опрацюванні даних аерофотознімання. Отримані матеріали знімання поверхні Землі вимагають якісної і достовірної оцінки, що в подальшому вплине на якість і точність створення і опрацювання інформації про об’єкти місцевості.

На сьогоднішній час переважну більшість даних аерофотознімання подають у цифровому вигляді – це растрові зображення поверхні Землі . Для виконання високоточних робіт ці зображення підлягають орторектифікації, тобто врахування похибок знімання, похибок за рельєф місцевості і прив’язки до певної системи координат. Під час опрацювання великих масивів растрових даних в дрібних масштабах, а саме розпізнання тих чи інших об’єктів, використовують автоматичні методи дешифрування зображень. Проте, ідентифікація об’єктів на зображеннях крупних масштабів потребує втручання людини – спеціаліста з дешифрування зображень, який однозначно може розпізнати і класифікувати всі об’єкти на зображені. Результати такого дешифрування можна подавати в різноманітних видах. Найпоширеніші – це растри якостей, які узагальнюють і систематизують інформацію у вигляді того ж растру, або – векторний метод який передбачає подання інформації про об’єкти у вигляді умовних позначень – точок, ліній, площин, що дозволяє швидко отримувати метричні дані про об’єкти, а в разі потреби оперативно вносити зміни у розташування цих об’єктів. Для дешифрування растрових зображень використовують різноманітні програмні засоби – Arc View, MapInfo, Panorama, ERDAS, Surfer – програми, які дозволяють опрацьовувати растрові і векторні дані з подальшим кількісно-якісним аналізом. До такої програми належить і MicroStation – потужній інструмент для проектування, який дозволяє реалізувати інженерні проекти і розрахунки будь-якої складності.

1.2.2. Ознайомлення з інтерфейсом програми MicroStation.

Керівний файл ustation.exe програми MicroStation [7] розташований на C:\WIN32APP\ustation. На запит програми необхідно відкрити робочий файл *.DGN. В результаті на екрані комп’ютера відобразиться робоче середовище програми – одне з робочих вікон і головне меню. Інтерфейс програми (Рис.11) містить головне меню керування програмою, з якої є доступ до решти діалогів і панелей інструментів.

Рис.11. Інтерфейс програми

Головну панель інструментів викликають командою Tools→Main→Main. Якщо навести курсор на іконку головної панелі інструментів і притримуючи ліву клавішу миші, відвести курсор в сторону, то можна відкрити додаткові панелі інструментів створення та редагування векторних об’єктів. Панель інструментів команд візуалізації викликають командою Tools→View Control. За допомогою цієї панелі керують масштабом зображення. Командний рядок – Utilities→Key-in – тут вводять команди виклику допоміжних модулів та інше. Наприклад, команда mdl load kropki – викличе модуль візуалізації вузлових точок елементу, команда backup створить резервну копію робочого файлу. Атрибути елементу – Tools→Primary – тут встановлюють атрибути зображення– колір, шар, стиль і товщину лінії. Натиснувши на кнопку з буквою «І» і вибравши курсором векторний елемент в робочому вікні можна отримати всю метричну і атрибутивну інформацію про вибраний елемент.

Панель інструментів під’єднання до елементу (снап) – Settings→Snaps→Button Bar. На панелі встановлюють тип під’єднання до елементу під час креслення.

Щоб викликати менеджер шарів, потрібно натиснути на малюнок з абревіатурою програми у верхньому куті робочого вікна і з контекстного меню вибрати команду Level Display. За допомогою менеджера шарів керують візуалізацією векторних елементів, які відповідають певним ознакам. Наприклад, елементи гідрографії, рельєфу, рослинності тощо можна висвітлити на екрані незалежно один від одного, якщо вони попередньо були занесені в різні шари. Решта елементів робочого простору аналізують самостійно.