9. Методика занять зі учнями з пошкодженнями опорно-рухового апарату

У спеціальну медичну групу направляються особи з залишковими явищами, тобто наявністю контрактури, спайок, м'язової атрофії, частковою утратою функцій руху тощо, тому в залежності від характеру ушкодження потрібно підбирати такі вправи, що будуть сприяти відновленню загублених чи функцій у випадку повної втрати розвивати замісні функції.

При рекомендації фізичних вправ для учнів з даними захворюваннями, насамперед, необхідно вивчити і правильно оцінити ушкодження чи травму, визначити залишкові явища. Наприклад, при переломах можуть бути місцеві зміни: зміни форми кісти, суглобів, порушення фізіологічного м'язового тонусу, лімфо- і кровообігу й ін.

Спеціальні вправи необхідно сполучати з вправами на розслаблення.

При переломах верхніх кінцівок рекомендуються вправи з рухами у всіх напрямках, у повільному і середньому темпі з поступовим збільшенням амплітуди рухів і навантаження. Поступово й обережно в заняття можна включати вправи з предметами: гантелями невеликої ваги (200-300 г) з набивними м'ячами (1,5-2 кг); протипоказані різні прості і змішані виси, різкі рухи, вправи з опором.

Для учнів, які перенесли перелом кульшового суглобу, із занять виключаються стрибки в глибину, на дальність і у висоту, різкі рухи ногами; рекомендуються вправи зі згинанням і розгинанням ніг і колінних суглобах з вихідного положення лежачи, сидячи, лежачи, махові рухи ногами лежачи біля опори і тримаючись об неї однієї чи двома руками, вправи з напруженням (піднімання і повільне опускання однієї, обох ніг). У заняття поступово включаються ходьба (спочатку повільна), присідання, випади вперед, вправо, уліво. Усі ці вправи сприяють відновленню рухливості в суглобах і розвитку сили м'язів ніг.

При переломах гомілки, вивихах у гомілковостопних суглобах методика проведення занять та ж. Додатково включаються вправи для пальців ніг, переднього відділу стопи. Функцію стопи відновлюють повільною ходьбою, виконанням присідань на пальцях, повній ступні, з опорою і без опори рук. Рекомендується повільна їзда на велосипеді, ходьба на лижах по слабо пересіченій місцевості, дуже корисне плавання брасом.

Учням, які перенесли травми грудної клітки, забої чи розтягнення м'язів, рекомендується спочатку виконувати найпростіші вправи без предметів, з невеликою амплітудою руху. Після придбання необхідної адаптації організму до фізичних навантажень включаються вправи з предметами: гантелями (вагою 100—150 г), ціпком, волейбольними чи баскетбольними м'ячами. Необхідно увесь час стежити за правильним диханням, щоб під час виконання вправ не було затримки дихання. Потрібно поступово привчати до повного дихання, особливо звертати увагу на видих. Не можна давати вправ з великою напругою, зусиллями, а також форсувати розвиток рухливості грудної клітки. Виконувати спеціальні дихальні вправи ці особами повинні з великою обережністю. Фізичне навантаження можна поступово підвищувати: спочатку за рахунок зміни вихідних положень, потім за рахунок характеру виконання вправ (з малою, середньою і великою амплітудою), за рахунок скорочення пауз між вправами і збільшення кількості повторень.

Плоскостопість — одне з найбільш частих відхилень у юнаків і дівчат. Нерідко в них плоскостопість супроводжується викривленням хребта, підвищеним артеріальним тиском, слабістю зв'язувань, хворобливими і неприємними відчуттями в гомілкових м'язах. Для учнів, що страждають плоскостопістю, у заняття крім загальрозвивальних вправ включаються

ТАКИМ ЧИНОМ, у профілактиці захворювань серцево-судинної і дихальної систем провідне місце належить фізичним вправам, як найбільш дієвому засобу підвищення опірності організму до інфекцій та загартування організму. Вправи справляють сильну тонізуючу дію на організм, сприяють підвищенню його стійкості до захворювань.

Особливості методики занять з учнями, які мають захворювання серцево-судинної і дихальної систем, такі:

- рекомендовані вправи у воді, плавання, з зануренням обличчя у воду; у вихідному положенні лежачи, сидячи; розсіяне навантаження; застосування сполучених вправ; виконання м’яких і плавних рухів; вправ з довільним розслабленням м’язів, вправи з предметами; важливим є участь дітей в заняттях різних організаційних форм і загартування організму.

- не рекомендуються: різкі рухи, вправи з максимально граничною амплітудою у великих суглобах, вправи силового характеру, в складній координації, з різкою зміною напрямку і швидкості рухів голови й тулуба; статичні вправи, пов'язані із затримкою дихання, з великим напруженням, виключаються вправи з натужуванням. Усі вправи на розвиток прудкості, сили, витривалість включаються в заняття на другому році навчання.

Крім навчальних занять, для учнів, які страждають захворюваннями органів травлення, порушеннями обміну речовин рекомендують, РГГ, виконання вправ ФК-пауз і ФК-хвилинок. Обов’язкова і виключно важлива складова частина процесу фізичного виховання цих учнів – домашні завдання, що включають дозовані фізичні навантаження і загартовуючі процедури.

У фізичному вихованні застосовуються вправи для усіх м’язових груп. Рухи виконують з великою амплітудою в повільному і середньому темпі, а для дрібних м’язових груп – у швидкому.

Можна використовувати усі вправи, рекомендовані програмою, але з обмеженим обсягом та інтенсивністю. В перший час потрібно щадити черевний прес, уникати вправ на тренажерах. Слід проявляти обережність у вправах з різкими струсами тіла, стрибками. Фізичні вправи для м’язів тулуба слід виконувати з невеликою амплітудою, щоб захистити ділянку виразкового процесу. Використовуючи фізичні вправи для черевного пресу, необхідно уникати статичних напружень у хворих; необхідно, щоб у них підвищення внутрішньочеревного тиску чергувалося з його зниженням при розслабленні м’язових стінок черевної порожнини. Рекомендується виконання вправ в положенні тіла лежачи на боці, спині, животі. Вихідні положення рекомендується часто змінювати. Вправи з обтяженням слід чергувати з вправами на розслаблення м'язів, дихальними вправами. Особливо корисними є дихальні вправи на діафрагмальне дихання. Показане використання фізичних вправ спрямованих на розвиток гнучкості, рівноваги, стато-кінетичної стійкості.

Поступово вводяться координаційно складні вправи. Широко застосовують вправи з предметами, на снарядах. Застосовують дозовану ходьбу, веслування, ковзани, лижі, біг, ігри при суворому лікарському контролі.

Для нормалізації процесів психічної саморегуляції і релаксації рекомендується застосування комплексів релаксаційних вправ, медитативних поз.

Завдання на самостійну роботу і повторення до наступної лекції раніше вивченого матеріалу цієї і суміжних дисциплін.

Лекцію розробила: доцент кафедри Боднар І.Р., к.фіз.вих, доцент

Обговорено на засіданні кафедри ТіМФВ

Протокол від _______________ 200 р. № _____