21

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра міжнародної економіки

Індивідуальне науково-дослідницьке завдання

з дисципліни

«Макроекономіка»

на тему:

Проблеми бідності в Україні та шляхи її подолання

Студента 3 курсу групи МЕ-3і

напряму підготовки 6.030503

«Міжнародна економіка»

Кінаха Тимофія Ігоровича

Перевірив:

к.е.н. Заглинський А.О

Рівне 2015р.

ВСТУП…………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ 1. Бідність в Україні………………………………………………..3

1.1 Бідність як поняття………………………………………………………..3

1.2 Причини бідності в Україні………………………………………………7

РОЗДІЛ 2. Шляхи подолання бідності………………………………………9

2.1 Шляхи і способи розв'язання подолання бідності………………………9

2.2 Наслідки бідності………………………………………………………..15

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….17

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….19

ВСТУП

Постановка проблеми. Однією з найгостріших соціально-економічних проблем, зумовлених трансформаційними процесами в економіці України, є низький рівень життя населення. Населення країни є неоднорідним за потре- бами та можливостями їх задоволення. Як наслідок, наявне поглиблення диспропорцій у людському розвитку, між багатими і бідними, чоловіками і жінками, містом і селом, регіонами і країнами тощо. Подібні види нерівності рідко існують ізольовано та посилюють відчуття знедоленості, яке супрово- джує людей протягом усього їхнього життя і передається з покоління в по- коління. Саме тому час від часу загострюються суперечності між різними верствами населення, що є причиною дестабілізації політичної та соціально- економічної ситуації в країні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання підвищення рівня добробуту населення України дедалі набуває більш принципового значення. Теоретичні положення щодо рівня та якості життя населення висвітлено у працях таких учених, як І. Гукалова, Д. Карамишев, М. Кизим, Е. Лібанова, Л. Ноздріна, І. Проніна, Л. Сисак, О. Стожок, О. Тридід, Ф. Узунов та ін. Значний внесок у дослідження теоретичних та практичних аспектів життєвого рівня населення в перехідний період в Україні здійснили А.В. Базилюк, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, О.С. Власюк, В.М. Геєць, О.М. Гладун, Т.М. Кір’ян, В.С. Крисаченко, М.Т. Степико, С.І. Пирожков, А.П. Ревенко, Л.М. Черенько, В.С. Шишкін та інші. Виклад основного матеріалу дослідження.

Структура ІНДЗ: вступ, 2 розділи, висновок, список використаних джерел інформації.

1 Розділ бідність в україні

1.1 Бідність як поняття

 Боротьба з бідністю завжди є акту­альною темою, актуальною настіль­ки, що Європейський Союз 21 січня 2010 року офіційно відкрив Європейський рік боротьби з бідністю й соціальною ізольованістю. Тобто бідність як глобаль­не соціальне явище існує в усіх країнах світу, і Україна – не виняток.

 Значне зростання цін на продукти харчу­вання, енергоносії та послуги першої необ­хідності важким тя­гарем лягають насамперед на плечі малозабезпечених верств населення. Сьогодні кожна четверта родина 4ппар на доходи, які нижчі від про­житкового мінімуму (ПМ).

Найвищий рівень бідності спостерігається у багатодіт­них сім’ях. Приміром, у роди­нах із трьома і більше дітьми рівень бідності сягає 70%, а у домогосподарствах, де є діти й безробітні, – до 40%.[9]

І ще одна гостра проблема – нерівність доходів населен­ня. Співвідношення загаль­них доходів 10% найбільш і найменш забезпеченого на­селення становить 5,3 раза, у тому числі серед міського на­селення – 5,4 раза, серед сіль­ського – 4,6 раза. Однак, за оцінками експертів, реальна ситуація щодо диференціації доходів набагато гірша: спів­відношення доходів 10% най­більш бідних і багатих верств населення оцінюється ними більш ніж у 40 разів!

Усе більше громадян ви­мушені звертатися за допо­могою до держави. У цілому в структурі доходів населен­ня України за ІІ квартал 2012 року соціальні допомоги та інші соцвиплати становлять 40,2%.

Зростання бідності та не­рівності у суспільстві пов’я-зані насамперед із нерівно­мірним розподілом доходів від економічного зростання, погіршенням умов життя ба­гатодітних сімей, молоді, пенсіонерів, низьким рівнем оплати праці.[5]

Попри те, що мінімальна зарплата є державною соцга­рантією, а її місячний розмір є таким, нижче якого не може провадитись оплата за виконану некваліфікованим працівником місячну та по­5ппара норму праці, сьогод­ні її розмір економічно необ­ґрунтований та соціально несправедливо занижений. Величина мінімальної зар-плати (ПМ для працездатної особи) не тільки не забезпе­чує відтворення робочої сили, а й простого нормаль­ного існування працівника, хоч і не кваліфікованого.[6,19]

Різні види економічної ді­яльності мають різні адапта­ційні можливості до умов ринкового середовища. Се­ред них є самоокупні, зокре­5п, експортно-орієнтовані галузі, і дотаційні (повністю або частково залежать від надходжень коштів із бюдже­ту країни чи регіонів). Саме в цих галузях найчастіше спостерігається заборгова­ність із виплати зарплати, що призводить, у свою чергу, до її знецінення.

Надзвичайні труднощі входження до ринку «відчу­вають» бюджетні галузі сфе­ри соцполітики, як-от освіта, культура і мистецтво, охоро­на здоров’я, наука тощо. На сьогодні у цих видах еконо­мічної діяльності концентру­ються найменш оплачувані категорії населення, що, у свою чергу, сприяє форму­ванню «вогнищ» трудової бідності працюючого насе­лення.

Законом України «Про прожитковий мінімум» пе­редбачено, що набори про­дуктів харчування, непродо­вольчих товарів і послуг для визначення прожиткового мінімуму для основних соці­альних і демографічних 5ппар населення необхідно пере­глядати не рідше одного разу на п’ять років. Проте на цей час для визначення прожит­кового мінімуму й надалі ді­ють набори, які затверджені постановою Кабінету Міні­стрів України від 14.04.2000 № 656. Таким чином, спожив­чий кошик в Україні не пере­глядався вже 12 років.

Федерація профспілок України у своїй роботі приді­ляє значну увагу питанням прожиткового мінімуму, спо­живчого бюджету, відтворен­ню рівня робочої сили тощо.[2,3,8]

Зокрема, ФПУ розроблено та презентовано Уряду, робо­тодавцям та науковцям про­ект Дорожньої карти вхо­дження України в ТОП–20, у якому, зокрема, розгляда­ються питання боротьби з бідністю.

Під час внесення пропо­зицій до проекту Держбю­джету України на 2013 рік профспілки наголошували на необхідності впроваджен­ня активної бюджетної полі­тики, спрямованої на стиму­лювання економіки та підви­щення добробуту населення, виконанні «Цілей розвитку тисячоліття» щодо боротьби з бідністю, скорочення гли­бини та масштабів бідності.

Також акцентувалась ува­га Уряду на необхідності по­дальшої реалізації соціаль­них ініціатив і підтриманих профспілками, зокрема щодо збільшення до­ходів громадян, ефективної зайнятості, житлової політи­ки, компенсації вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР.[10,14]

ФПУ внесла конкретні пропозиції щодо необхід-ності:

– включення показників бідності до переліку осно­вних макропоказників еконо­мічного й соціального розви­тку, на основі яких форму­ється держбюджет;

– забезпечення викорис­тання виключно базового державного соцстандарту – прожитковий мінімум під час визначення права на на­дання та розмірів соцдопомо­ги, скасувавши показник «рівень забезпечення про­житкового мінімуму»;

– встановлення на 2013 рік розміру ПМ для основних со­ціальних і демографічних населення з урахуван­ням оновлених наборів про­дуктів харчування, непродо­вольчих товарів і послуг, а також суми податку з дохо­дів фізичних осіб, забезпе­чення механізму оператив­ного коригування розміру ПМ протягом 2013 року з урахуванням даних моніто­рингу ПМ, фактичного зрос­тання споживчих цін і тари­фів;

– зростання мінімальної зарплати темпами, що дозво­лять забезпечити відтворен­ня працівника;

– встановлення розміру мінімальної зарплати на рів­ні, що перевищує розмір фак­тичного ПМ для працездат­ної особи з урахуванням суми податку на доходи фі­зичних осіб, сімейної складо­вої та з подальшим її підви­щенням протягом року;

– реалізації ЄТС в оплаті праці працівників бюджет­ної сфери на основі тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого тариф­ного розряду на рівні міні­мальної поступо­вим збільшенням окладу для поетапного забезпечення держгарантій з оплати праці працівників освіти, охорони здоров’я, культури і науки;

– забезпечення зростання розміру тарифної ставки (по­садового окладу) працівника першого тарифного розряду за ЄТС вищими темпами, ніж темпи зростання мінімаль­ної зарплати – на період до досягнення розміру тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого тариф­ного розряду розміру міні­мальної зарплати.[16,13]

Пропозиції щодо ПМ, бю­джету, зростання мінімаль­ної зарплати, відтворення рівня робочої сили, скасуван­ня показника «рівень забез­печення прожиткового міні­муму» тощо надіслані до РНБО України в рамках під­готовки до розгляду на його засіданні питання «Про ситу­ацію у сфері оплати праці та соціального забезпечення громадян».

У вересні п. р. На виконан­ня резолюції VI з’їзду ФПУ «Професійні спілки – за роз­виток соціальної держави в Україні» у Будинку спілок за участю роботодавців і нау­ковців з метою поліпшення соцзахисту трудящих відбу­лося обговорення питання щодо структури та розмірів прожиткового мінімуму.

У ході обговорення були запропоновані конкретні шляхи розв’язання пробле­ми, а ппар: перегляд спожив­чого кошика відповідно до його вартості в існуючих ці­нах, ухвалення закону, яким встановити методику його розрахунку, визначити структуру місячного (річно­го) споживання людини або сім’ї, врегулювати розрахун­кові та реальні рівні спожи­вання.[18,11]

За результатами дискусії профспілки, роботодавці та науковці домовилися провес­ти спільну роботу щодо на­працювання пропозицій з удосконалення методики об­числення прожиткового мі­німуму.