1.4 Діючі значення сили струму і напруги

Як відомо, змінна ЕРС індукції викликає в ланцюзі змінний струм. Між ЕРС та силою струму існує прямо пропорційний зв’язок – тобто, якщо ЕРС буде мати максимальне значення то і сила струму буде також мати максимальне значення своєї сили. Це явище називається збігом по фазі. Незважаючи на те що значення сили змінного струму можуть коливатися від нуля і до певного максимального значення, є прилади, за допомогою яких можна виміряти цю силу.

Характеристикою змінного струму можуть бути дії, які не залежать від напрямку струму і можуть бути такими ж, як і при постійному струмі. До таких дій можна віднести теплову дію. Наприклад, змінний струм протікає через провідник із певним опором. Через певний проміжок часу в цьому провіднику виділиться якась кількість тепла. Можна підібрати таке значення сили постійного струму, щоб на цьому ж провіднику за той же час цим струмом виділялося така ж кількість тепла, що й при змінному струмі. Таке значення постійного струму називається діючим значенням сили змінного струму.

Амперметр та вольтметр в магнітно - електричній системі не дозволяють проводити виміри в ланцюгах змінного струму. Це відбувається через те, що при кожній зміні струму в котушці змінюється напрямок моменту обороту, яке впливає на стрілку приладу. Через те що котушка і стрілка володіють великою інерцією, прилад не реагує на змінний струм. Для таких вимірів можна застосувати прилади, в яких не має залежності від напрямку струму. Наприклад, це можуть бути прилади, засновані на тепловій дії струму. В таких приладах стрілка повертається за рахунок подовження нитки, що нагрівається струмом.

Застосовують також прилади з електромагнітною системою дії. Рухомою частиною в даних пристосуваннях є залізний диск невеликого діаметру. Він перемагнічується і втягується всередину котушки, через яку пропущений змінний струм. Такі прилади вимірюють діючі значення сили струму і напруги.

2. Явище обертового магнітного поля

2.1 Введення

Початок сучасного етапу в розвитку електротехніки відноситься до 90-х років минулого століття, коли рішення комплексної енергетичної проблеми викликало до життя електропередачу електропривод. Електрифікація почалася тоді, коли виявилося можливим будувати великі електричні станції в місцях, багатих первинними енергоресурсами, об'єднувати їх роботу на загальну мережу і постачати електроенергію будь центри та об'єкт електроспоживання.

Технічна сторона електрифікації полягала в розробці багатофазних систем, з яких практика зробила вибір на користь системи трифазної. Найбільш важливим »і в усякому разі новими елементами трифазної системи були електродвигуни, дія яких заснована на використанні явища обертового магнітного поля.

Раніше згадувався досвід Араго, в якому диск і обертається магніт відбивали принцип асинхронного електродвигуна з обертовим магнітним полем. Однак це поле створювати не нерухомим пристроєм, яким в сучасних машинах є статор, а обертовим магнітом (Мал. 2).