Септичні захворювання в акушерстві

Частота післяпологової інфекції може коливатись від 2 до 10 % усіх пологів, а в групах підвищеного ризику сягати 50 %.

Ускладнення післяпологового періоду інфекційного генезу поділяють на три групи захворювань:

• власне післяпологові септичні захворювання, що виникли внаслідок попадання інфекції на пологові рани;

• інтеркурентні захворювання інфекційного характеру (грип, ГРВІ, ангіна);

• екстрагенітальні післяпологові інфекції, при яких геніталії можуть і не ушкоджуватися (мастит, цистит, пієлонефрит).

Післяпологові інфекційні захворювання безпосередньо пов'язані з вагітністю і родами, розвиваються в період від 2-3 доби після пологів до кінця 6-го тижня й обумовлені інфекцією (переважно бактеріальною).

Післяпологові інфекційні захворювання – це динамічний процес, що виникає і розвивається внаслідок взаємодії макро- та мікроорганізму під час потрапляння останнього в післяпологові шляхи породіллі. Безсумнівним і єдиним етіологічним чинником післяпологових септичних захворювань є мікроорганізми: аероби (золотистий стафілокок, стрептококи, кишкова паличка, клебсієла, протей, ентерококи), анаероби (пептококи, пептострептококи, бактеріоїди, клостридії, фузобактерії), а також хламідії, мікоплазми, гарднерели, дріжджоподібні гриби.

Інфекційні агенти можуть проникати в організм породіллі екзогенно (з рук породіллі, медперсоналу, через білизну, предмети догляду, перев'язувальний матеріал) та ендогенно (з несанованих вогнищ запалення в організмі жінки - хронічний гастрит, каріозні зуби, захворювання жовчовидільної системи, хронічний тонзиліт).

Воротами інфекції є внутрішня поверхня матки, розриви, тріщини м'яких пологових шляхів. Залишки некротизованих тканин, тромботичні утворення, інфільтрація пошкоджених тканин створюють сприятливий субстрат для розмноження в рані мікроорганізмів, а значна васкуляризація та лімфовідтік геніталій у післяпологовий період створюють умови для швидкого поширення інфекції. Однак, якщо реактивність організму висока, імунна система організму здатна знешкодити збудник.

Деяки поняття і терміни післяпологової інфекції.

Внутрішньолікарняна інфекція (госпітальна) - будь-яке клінічно виражене інфекційне захворювання, яке виникло у пацієнтки протягом перебування в акушерському стаціонарі або протягом 7 діб після виписки з нього, а також у медичного персоналу, яке виникло в наслідок його роботи в акушерському стаціонарі.

Більшість бактеріальних внутрішньолікарняних інфекцій виникають через 48 годин після госпіталізації (народження дитини). Проте кожен випадок інфекції слід оцінювати індивідуально в залежності від інкубаційного періоду ті нозологічної форми інфекції.

Інфекція не вважається внутрішньо лікарняною за умови:

• наявності у пацієнтки інфекції в інкубаційному періоді до надходження в стаціонар;

• ускладнення або продовження інфекції, яка мала місце у пацієнтки на момент госпі­талізації.

Інфекція вважається внутрішньо лікарняною за умови:

• набуття її в лікарняному закладі;

• інтранатального інфікування.

Профілі антибіотикорезистентності- це сполучення детермінант резистентності кож­ного виділеного штаму мікроорганізму. Профілі антибіотикорезистентності характеризують біо­логічні особливості мікробної екосистеми, що сформувалася у стаціонарі. Постійне стеження за появою та циркуляцією в окремому стаціонарі штамів умовно патогенних мікроорганізмів (УПМ) з однаковими профілями антибіотикорезистентності має важливе значення для виявлення гос­пітальних штамів УПМ та вивчення епідеміології госпітальних інфекцій.

Госпітальні штами мікроорганізмів мають множинну стійкість принаймі до-5 антибіотиків:

• для штамів стафілококів - до метиціліну (оксациліну) та/або ванкоміцину;

• для штамів ентерококів - до ванкоміцину;

• для ентеробактерій - до гентаміцину і/або до цефалоспоринових антибіотиків ІІІ-ІV поколінь;

для неферментуючих бактерій - до цефалоспоринових антибіотиків ІІІ-IV поколінь.

Чинники знижуючі захисні сили організму: зменшення активності імунної системи при вагітності, пологах, викид в пологах імунодепресивних активних речовин, уповільнення кровотоку та фізіологічна післяпологова гіперкоагуляція, виснаження організму внаслідок фізично-емоційного навантаження пологів, патологічний перебіг вагітності (гестози, анемії, екстрагенітальна патологія, загроза переривання вагітності), передчасне вилиття навколоплодових вод, тривалий безводний проміжок, затяжні пологи, часті вагінальні обстеження, оперативні втручання, некомпенсована крововтрата під час пологів.

У разі поєднання різноманітних несприятливих чинників мікроорганізми потрапляють на раньову поверхню (вхідні ворота), формують первинне вогнище запальної реакції і досить швидко поширюються далі лімфогенним, гематогенним або каналікулярним шляхом.