24. Основні сфери, види та напрямки діяльності психологічних служб (відповідно до спеціалізації).

Основними видами діяльності психологічної служби системи освіти є:

діагностика — психологічне обстеження учнів і студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту й умов індивідуального розвитку учнівської та студентської молоді, визначення причин та особистісних проблем, що ускладнюють їхній розвиток і навчання;

корекція — проведення психолого-медико-педагогічних заходів на усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

реабілітація — надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які опинилися у кризовій або складній життєвій ситуації задля адаптації та повернення до звичайних умов навчання і життєдіяльності;

профілактика — своєчасне запобігання відхиленням у психофізичному розвитку та становленні особистості, стосунках із людьми, конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

прогностика — розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах та життєвих ситуаціях, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні;

проектування — визначення змісту, напрямків та психолого-педагогічних методів стимулювання індивідуального розвитку учнів і студентів, їхніх груп і колективів, складання на цій основі життєвих планів, проектів розвитку колективу та групи.

Діяльність психологічної служби системи освіти реалізується у трьох основних напрямах:

науковому — вивчають закономірності психічного розвитку і формування особистості молодої людини для розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань в умовах сучасної школи;

прикладному (методичному) — соціально- психологічне забезпечення процесу навчання і виховання через розробку методик і технологій роботи практичних психологів і соціальних педагогів, зокрема — укладання навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;

практичному — власне робота психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах за переліченими вище напрямами.

Діяльність психологічної служби за основними напрямками є обов’язковою для планування з усіма категоріями — дітьми, батьками, педагогами.

Психологічне консультування

Важливою складовою роботи практичного психолога є психологічне консультування. Основне завдання психологічного консультування—допомогти клієнтові подивитись на свої проблеми збоку, побачити альтернативні шляхи виходу з проблемної ситуації. При плануванні консультативної роботи варто враховувати вік дитини: найефективнішою ця робота є з дітьми підліткового та юнацького віку, а також з педагогами і батьками.

В організації консультативної роботи доцільно керуватися наступними принципами (Матвеєва М.П. «Особливості професійної діяльності шкільного психолога», Бондаренко О.Ф.«Психологічна допомога особистості»).

■ Принцип добровільності. Клієнт усвідомлює наявність проблеми, прагне її розв’язати і вірить, що йому в цьому допоможе психолог.

■ Принцип діалогічного характеру взаємодії. Консультування проходить у формі діалогу.

■ Принцип орієнтації на норми і цінності клієнта. Консультант не займається вихованням, не насаджує свої цінності, не критикує.

■ Принцип конфіденційності. Інформація, отримана під час консультації, не може бути розголошена без згоди клієнта. Психолог також не має права отримувати додаткову інформацію про клієнта без його згоди

■ Принцип розмежовування особистих та професійних стосунків. Під час консультативного процесу встановлюються стосунки виключно «консультант — клієнт», навіть за умови особистого знайомства за межами консультативного процесу.

Превентивний напрям

Реалізація превентивного напряму діяльності психологічної служби передбачає роботу з попередження несприятливих умов у розвитку особистості, групи. Специфіка превентивної роботи полягає в тому, що вона починається тоді, коли ще немає особливих складностей у розвитку дитини чи колективу. Психолог, вивчаючи умови індивідуального розвитку особистості, соціально-психологічні зміни у житті мікро- та макросоціуму, прогнозує можливість появи тих чи інших ускладнень і проводить попереджувальну роботу.

Превентивний напрямок передбачає:

< створення таких умов навчання і виховання, які б сприяли гармонійному особистісному розвитку дитини; особлива увага звертається на початковий та перехідний етапи шкільного життя (перший, п’ятий, дев’ятий та випускний класи); надається допомога педагогам та батькам в успішній адаптації дитини до змін соціальної ситуації, створенні сприятливого психологічного клімату в дитячому, педагогічному колективі та у сім’ї;

< роботу з дітьми «групи ризику», які схильні до дезадаптованоі поведінки; створення умов, які б зменшили б вірогідність виникнення у них відхилень у розвитку; до «групи ризику» можуть потрапити діти, які не готові до шкільного навчання, з розладами вищої нервової діяльності і ті, які перенесли психологічні травми;

< роботу з педагогічним колективом з профілактики несприятливого психологічного клімату, перевтоми і стресів, синдрому професійного вигоряння; в рамках превентивного напрямку передбачено консультування з батьками і вчителями, тренінги, релаксаційні техніки.

Психологічна просвіта

Важливість даного напрямку роботи практичного психолога полягає в тому, що він спрямований на розширення кордонів уявлень особистості про власне «Я», про систему взаємозв’язків «людина-людина», «людина-суспільство», «людина-світ». Просвітницький напрямок охоплює роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу: учнями (дітьми), батьками, адміністрацією закладу, педагогами.

Форми роботи психологічної служби у напрямку психологічної просвіти:

< бесіди (тематика пропонується психологом або визначається виходячи із запиту) із дітьми, педагогами, батьками;

< виступи на засіданнях психолого-педагогічних семінарів;

< виступи, доповді на засіданнях педагогічних рад;

< виступи, доповіді на батьківських зборах;

< виступи на психолого-педагогічних консиліумах;

< інформаційне забезпечення роботи «Школи батьківства», «Батьківського лекторію» тощо;

< оформлення «Куточка психолога», періодичне оновлення інформації на ньому;

< виступи у засобах масової інформації — радіо, телебачення, преса — з найбільш актуальних питань практичної психології і соціальної педагогіки.