5.4.8. Техніка тимчасової іммобілізації верхньої щелепи (за допомогою дощечки Лімберга)

Інструментарій: широкий дерев’яний шпатель або дощечка довжиною біля 18-20 см, бинт вузький або середній, гачки Фарабефа, побутові ножниці, для демонстрації на моделі – череп людини з визначеною лінією перелому верхньої щелепи або фантом голови, що закріплений на шарнірі.

Положення лікаря і пацієнта: пацієнт лежить на операційному столі на спині або сидить у кріслі. Голова пацієнта фіксована підголівником. Хірург розміщується попереду і справа від пацієнта. Заздалегіть лікар заготовлює дощечку Лімберга із фанери завтовшки 3-4 мм. Ця дощечка має виступ який розміщується у порожнині рота, і позаротові відростки направлені до зовнішніх слухових проходів для фіксації верхньої щелепи бинтами або за допомогою гумових стрічок до головної пов'язки чи шапки.

Техніка проведення:

• до країв шпателя або дощечки лікар прив’язує по два відрізка бинта завдовжки 45-50 см;

• лікар відводить щоки за допомогою гачка Фарабефа та накладає на верхній зубний ряд на симетричні ділянки (ділянки пре молярів або перших молярів) широкий шпатель або дощечку Лімберга;

• за допомогою дощечки або шпателя лікар виконує ручну репозицію відламків верхньої щелепи та зв’язує два кінця бинта на тім’яній ділянці голови пацієнта, а два інші на потилиці. Додатково лікар зв’язує кінці бинта позаду вертикально і сагітальної площини;

• фіксацію шпателя або дощечки лікар може здійснити в інший спосіб: через зовні ділянки шпателя або дощечки лікар накладає міцні тура бинта, що проходять почергово попереду та позаду дощечки, а на голові пацієнта розташовані між потиличними і тім’яними буграми. Бинтова пов'язка фіксується допоміжними круговими турами, вона закріплює шпотель або дощечку у порожнині рота та підтягує пошкоджену та зміщену верхню щелепу до гори – до кісток основи черепа.;

• після закінчення накладання турів бинта лікар ножицями розрізає полотно бинта навпіл та закріплює пов’язку вузлом у лобній ділянці пацієнта.

5.4.9. Техніка лігатурного вісімкоподібного зв’язування зубів

Інструментарій: лігатурний дріт бронзово-алюмінієвий діаметром 0,4 – 0,5 мм, ножиці по металу, затискач Микулича, або голкотримач, гачки Фарабефа, зуболікарський пінсет.

Положення лікаря і пацієнта: лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, зазделегіть готує відрізки лігатурного дроту довжиною 10 – 12 см.

Техніка проведення:

• Лікар вибирає опірний зуб поряд з травмованим зубом. Обидва кінці обрізка дроту лікар вводить в міжзубні проміжки з вестибулярної сторони, так щоб дріт охоплював в зв’язці обидва зуба;

• Обидва кінці лігатури лікар повертає на вестибулярну поверхню через середній міжзубний проміжок цих зубів такім чином, щоб один кінець дроту пройшов над лігатурою з вестибулярної поверхні, а другий під нею;

• На вестибулярній поверхні обидва кінці дроту скручують між собою;

• Залишаючи 3-5 мм скрученого дроту, лікар обережно відрізає залишок лігатури та згинає відрізок, що залишається, в міжзубний проміжок;

• Для виключення травмованого зуба з оклюзії лікар може накласти допоміжну лігатуру через жувальну поверхню опірного зуба;

• Пов’язку залишають на 4-5 тижнів, хворому рекомендують щелепну дієту, анальгетики та антибіотики терміном до 7 діб.