3

Тема 3. Творчість Фредеріка Стендаля (23.01.1783 – 23.03.1842)

1. Деякі факти з біографії. Творчість.

2. Світогляд, політичні та естетичні погляди.

3. Особливості художнього методу Стендаля

4. «Червоне та чорне»

І. Деякі факти з біографії. Творчість.

Стендаль – псевдонім Анрі Бейля – народився в Греноблі на півдні Франції в родині адвоката.

Формування особистості та поглядів відбувалося завдяки:

1. прогресивним поглядам батька і діда, які захоплювались матеріалістичною філософією просвітників;

2. домашній бібліотеці, яку складали праці просвітників XVIII ст. – Дідро, Руссо, Вольтера;

3. релігії – після смерті матері Анрі родина впала у набожність і вихованням хлопця займався абат;

4. захопленню математикою в школі – її точність і логічну ясність Стендаль використовував до зображення людської душі;

5. службі в наполеонівській армії, яка принесла Стендалю захоплення Наполеоном, а потім розчарування;

6. тривалому перебуванні в Італії – це надихнуло на вивчення італійського мистецтва;

7. революційним подіям ХІХ ст., які сформували героїзм і бойовий дух Стендаля і прихильність до революційних ідеалів.

Творчість:

• праці по мистецтву і біографії видатних людей – «Життєписи Гайдна, Моцарта та Метастазіо» (1815), «Історія живопису в Італії» (1817), «Рим, Неаполь і Флоренція» (1817);

• літературні праці – «Расін і Шекспір» (1823), «Вальтер Скотт і ”Принцеса Клевська”» (1830);

• психологічне есе «Про любов» (1822);

• соціально-психологічні романи – «Арманс» (1827), «Червоне і чорне» (1830), «Червоне і біле» («Люсьєн Льовен»), «Пармський монастир» (1839);

• «італійські хроніки» – новела «Ваніна Ваніні» (1829), «Вітторія Аккорамбоні», «Герцогиня де Паліано», «Ченчі», «Абатісса з Кастро»;

• мемуари і автобіографії – «Спогади егоїста», «Життя Анрі Брюлара».

Іі. Світогляд, політичні та естетичні погляди.

Світогляд Стендаля складався перш за все під впливом філософів-матеріалістів XVIII ст. – Дідро, Вольтера, Руссо, Гоббса, Гельвеція. Особливий вплив здійснила книга Гельвеція «Про розум».

Погляди:

1. пошук причини явищ в оточуючої дійсності;

2. віра в силу і можливість людського розуму;

3. ствердження зв’язоку розуму з почуттям;

4. всі дії людини визначаються особистим егоїстичним інтересом, але егоїзм обмежується внутрішнім моральним критерієм;

5. неприйняття тиранії в будь-якому вигляді – державної або церковної;

6. на чолі держави повинен бути уряд, який спирається на народ;

7. мета суспільства – щастя для всіх;

8. щастя – це гармонія між зовнішнім світом, який нав’язує людині правила поведінки і внутрішніми прагненнями;

9. ідея еволюції – діяльність розуму створює характер.

Естетичні погляди.

На естетичні погляди Стендаля вплинули ідеї раннього французького романтизму – праця Шатобріана «Геній християнства», праці по естетиці Ж.де Сталь.

1. Мистецтво повинно прагнути до заглибленого психологізму: «…наша жадібна душа потребує від мистецтва зображення пристрастей, а не вчинків, які породжуються пристрастями».

2. Один з головних елементів мистецтва – експресія. «Картини без експресії – лише зоровий образ, який здатний надати хвилинне задоволення». Саме з цих позицій Стендаль відкидав ідеал класичної грецької краси. В «Червоному і чорному» описуючи пана де Бовуазі Стендаль проводить іронічну аналогію: «Черты его лица являли совершенство и невыразительность истинно греческой красоты. Его необычайно узкая голова была увенчана пирамидой прекрасных белокурых волос. Они были завиты с невероятной тщательностью: ни один волосок не отделялся от другого».

3. Краса не існує без розуму. Для сучасного ідеалу краси Стендаль вибрав наступні якості:

• надзвичайно живий розум;

• багато грації в рисах обличчя;

• виблискуючий дотепністю погляд; душевні рухи – в очах, тому очі повинні бути великими;

• багато веселості;

• стрункий стан і по-юнацьки живий вираз обличчя

Памфлет «Расін і Шекспір»:

1) літературні твори повинні бути зорієнтовані на сучасні потреби читача; романтизм – це мистецтво давати народу такі літературні твори, які можуть надати ім. найбільше задоволення;

2) в творі все – герой, розвиток дії, стиль – повинно бути просто і природно (літературу требо звільнити від умовностей класицизму);

3) письменник повинен бути істориком і політиком, а роман – доповнювати історію;

4) романіст повинен підійти до зображення характеру історично і прослідкувати розвиток людського почуття в зіткненні із зовнішніми обставинами.

Теорія «кристалізації» Стендаля.

Теорія кристалізації виникає у Стендаля в трактаті «Про Любов» (1822). Він тут говорить про зародження і розвиток любові, виводить різні типи кохання: любов-склонність (у Фабриціо до Джини), плотська любов (любов Жюльєна Сореля до пані де Реналь), любов-честолюбство (любов Жульєна до Матільди – тільки напускне почуття), любов-пристрасть (у пані де Реналь до Жульєна і у Джини до Фабриціо). Кристалізація - розвиток любові з потягу, яка залежить від оточуючих звичаїв.

ІІІ. Особливості художнього методу Стендаля.

1. Памфлетна гострота замальовок звичаїв

2. Стиль продуманий, народжений думкою, роздумами

3. Стримана, але точна мова

4. Проникливість та аналітична чіткість в зображенні людської душі, еволюція героїв

5. Вільна лінійна композиція, що побудована не на драматичній події, а на біографії основного персонажа

6. Жагуча напруженість роздумав про історичні долі суспільства

7. Іронія – за зовнішнім (словами, жестами, рухами) автор ховає справжні наміри, почуття, думки, які людина бажає приховати від інших

8. Ум головного героя, як основна риса особистості, зв’язок літературного героя з реальністю, залежність характеру від обставин.