Тема 3. Творчість Фредеріка Стендаля (23.01.1783 – 23.03.1842)
1. Деякі факти з біографії. Творчість.
2. Світогляд, політичні та естетичні погляди.
3. Особливості художнього методу Стендаля
4. «Червоне та чорне»
І. Деякі факти з біографії. Творчість.
Стендаль – псевдонім Анрі Бейля – народився в Греноблі на півдні Франції в родині адвоката.
Формування особистості та поглядів відбувалося завдяки:
прогресивним поглядам батька і діда, які захоплювались матеріалістичною філософією просвітників;
домашній бібліотеці, яку складали праці просвітників XVIII ст. – Дідро, Руссо, Вольтера;
релігії – після смерті матері Анрі родина впала у набожність і вихованням хлопця займався абат;
захопленню математикою в школі – її точність і логічну ясність Стендаль використовував до зображення людської душі;
службі в наполеонівській армії, яка принесла Стендалю захоплення Наполеоном, а потім розчарування;
тривалому перебуванні в Італії – це надихнуло на вивчення італійського мистецтва;
революційним подіям ХІХ ст., які сформували героїзм і бойовий дух Стендаля і прихильність до революційних ідеалів.
Творчість:
праці по мистецтву і біографії видатних людей – «Життєписи Гайдна, Моцарта та Метастазіо» (1815), «Історія живопису в Італії» (1817), «Рим, Неаполь і Флоренція» (1817);
літературні праці – «Расін і Шекспір» (1823), «Вальтер Скотт і ”Принцеса Клевська”» (1830);
психологічне есе «Про любов» (1822);
соціально-психологічні романи – «Арманс» (1827), «Червоне і чорне» (1830), «Червоне і біле» («Люсьєн Льовен»), «Пармський монастир» (1839);
«італійські хроніки» – новела «Ваніна Ваніні» (1829), «Вітторія Аккорамбоні», «Герцогиня де Паліано», «Ченчі», «Абатісса з Кастро»;
мемуари і автобіографії – «Спогади егоїста», «Життя Анрі Брюлара».
Іі. Світогляд, політичні та естетичні погляди.
Світогляд Стендаля складався перш за все під впливом філософів-матеріалістів XVIII ст. – Дідро, Вольтера, Руссо, Гоббса, Гельвеція. Особливий вплив здійснила книга Гельвеція «Про розум».
Погляди:
пошук причини явищ в оточуючої дійсності;
віра в силу і можливість людського розуму;
ствердження зв’язоку розуму з почуттям;
всі дії людини визначаються особистим егоїстичним інтересом, але егоїзм обмежується внутрішнім моральним критерієм;
неприйняття тиранії в будь-якому вигляді – державної або церковної;
на чолі держави повинен бути уряд, який спирається на народ;
мета суспільства – щастя для всіх;
щастя – це гармонія між зовнішнім світом, який нав’язує людині правила поведінки і внутрішніми прагненнями;
ідея еволюції – діяльність розуму створює характер.
Естетичні погляди.
На естетичні погляди Стендаля вплинули ідеї раннього французького романтизму – праця Шатобріана «Геній християнства», праці по естетиці Ж.де Сталь.
Мистецтво повинно прагнути до заглибленого психологізму: «…наша жадібна душа потребує від мистецтва зображення пристрастей, а не вчинків, які породжуються пристрастями».
Один з головних елементів мистецтва – експресія. «Картини без експресії – лише зоровий образ, який здатний надати хвилинне задоволення». Саме з цих позицій Стендаль відкидав ідеал класичної грецької краси. В «Червоному і чорному» описуючи пана де Бовуазі Стендаль проводить іронічну аналогію: «Черты его лица являли совершенство и невыразительность истинно греческой красоты. Его необычайно узкая голова была увенчана пирамидой прекрасных белокурых волос. Они были завиты с невероятной тщательностью: ни один волосок не отделялся от другого».
Краса не існує без розуму. Для сучасного ідеалу краси Стендаль вибрав наступні якості:
надзвичайно живий розум;
багато грації в рисах обличчя;
виблискуючий дотепністю погляд; душевні рухи – в очах, тому очі повинні бути великими;
багато веселості;
стрункий стан і по-юнацьки живий вираз обличчя
Памфлет «Расін і Шекспір»:
1) літературні твори повинні бути зорієнтовані на сучасні потреби читача; романтизм – це мистецтво давати народу такі літературні твори, які можуть надати ім. найбільше задоволення;
2) в творі все – герой, розвиток дії, стиль – повинно бути просто і природно (літературу требо звільнити від умовностей класицизму);
3) письменник повинен бути істориком і політиком, а роман – доповнювати історію;
4) романіст повинен підійти до зображення характеру історично і прослідкувати розвиток людського почуття в зіткненні із зовнішніми обставинами.
Теорія «кристалізації» Стендаля.
Теорія кристалізації виникає у Стендаля в трактаті «Про Любов» (1822). Він тут говорить про зародження і розвиток любові, виводить різні типи кохання: любов-склонність (у Фабриціо до Джини), плотська любов (любов Жюльєна Сореля до пані де Реналь), любов-честолюбство (любов Жульєна до Матільди – тільки напускне почуття), любов-пристрасть (у пані де Реналь до Жульєна і у Джини до Фабриціо). Кристалізація - розвиток любові з потягу, яка залежить від оточуючих звичаїв.
ІІІ. Особливості художнього методу Стендаля.
Памфлетна гострота замальовок звичаїв
Стиль продуманий, народжений думкою, роздумами
Стримана, але точна мова
Проникливість та аналітична чіткість в зображенні людської душі, еволюція героїв
Вільна лінійна композиція, що побудована не на драматичній події, а на біографії основного персонажа
Жагуча напруженість роздумав про історичні долі суспільства
Іронія – за зовнішнім (словами, жестами, рухами) автор ховає справжні наміри, почуття, думки, які людина бажає приховати від інших
Ум головного героя, як основна риса особистості, зв’язок літературного героя з реальністю, залежність характеру від обставин.
