1.6 Організація виробництва продукції : матеріально-технічна база, зміст технологічного процесу, нормативно-технічна база виробництва.

Виробництво «Текстерно» як технологічна система являє собою сукупність взаємозалежних процесів, за допомогою яких Працівники , використовуючи сировинні ресурси, створюють необхідні продукти у вигляді засобів виробництва і предметів споживання.

Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери — системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства.

До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної виробничої техніки.

На етапі трансформації виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

— підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментам втілюваних у них знань;

— зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;

— перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

— трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;

— поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

— підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності.

Процес підготовки і використання у виробництві і експлуатації науково-технічних досягнень проходять певні фази, що є життєвим циклом об'єкта техніки .

Перша фаза — науково-дослідні роботи (НДР) — фундаментальні, теоретичні і прикладні наукові дослідження. Під час цієї фази виникають і перевіряються нові технічні ідеї, часто реалізовані у вигляді винаходів. Теоретичні передумови рішення проблем перевіряються шляхом проведення дослідно-експериментальних робіт. Наукові дослідження можуть бути продовжені і виконуватися одночасно з дослідно-конструкторськими і технологічними розробками. Початок розробки часто пов'язаний з патентуванням винаходу в результаті проведених досліджень.

Друга фаза — дослідно-конструкторські розробки, що здійснюються в процесі конструкторської підготовки виробництва (КПВ).

На цій фазі наукові ідеї втілюються в креслення, а потім у дослідні зразки нової техніки, проводяться їх всебічні випробування з метою виявлення відповідності їх встановленим вимогам.

Третя фаза — технологічна підготовка і освоєння виробництва (ТПВ), в процесі якої остаточно забезпечується технологічність конструкції виробу, розробляються, перевіряються і освоюються технологічні процеси, проектуються, виготовляються і освоюються засоби технологічного оснащення, здійснюється організаційна підготовка виробництва — вибираються методи і моделюються процеси переходу на випуск нового виробу, проводяться організаційно-планові розрахунки циклів, величини партій, наробку і т. д. Усередині кожної з перерахованих фаз ведеться також соціальна підготовка виробництва, в процесі якої здійснюється виховна, ідеологічна і організаторська робота в колективі — вироблення спільності перспективних і поточних цілей, співпраці і взаємодопомоги, дисципліни і т. д.

Четверта фаза — виробництво виробу (В). Під час цієї фази досить часто здійснюється його модернізація з метою поліпшення експлуатаційних характеристик, віддалення терміну його морального старіння.

П'ята фаза — експлуатація (Е) — період використання нової техніки, коли одержують економічний ефект від засобів, вкладених у розробку і постановку на виробництво нового виробу.

Матеріально-технічна база підприємства «Текстерно» — це сукупність необхідних для виробничого процесу засобів виробництва (устаткування, приладів, різноманітних транспортних засобів, допоміжних підприємств, під'їзних шляхів тощо). Матеріально-технічна база охоплює три групи засобів виробництва, від яких значною мірою залежить діяльність конкретного підприємства. Це рухомий склад, під'їзні шляхи та виробничо-технічна база. До рухомого складу матеріально-технічної бази належать засоби виробництва, які прямо чи опосередковано пов'язані з транспортуванням продукції та переміщенням працівників.

До виробничо - технічної бази належать:

1. Виробничі підприємства та їх структурні підрозділи.

2. Допоміжне виробництво.

3. Підприємства - постачальники сировини та матеріалів.

4. Складські приміщення.

1.7 Асортимент продукції, його характеристика. Товарознавча характеристика асортименту.

Тернопільське об'єднання «Текстерно» є єдиним в Україні виробником бавовняних тканин з повним технологічним циклом переробки бавовни-волокна. Новітнє обладнання фабрики не тільки не має аналогів на Україні, але і дозволяє домагатися якості тканини на рівні найвищих світових стандартів.

Продукція, групи тканин:

Міткаль (поверхнева щільність 110 г / м2, переплетення полотняне, ширина 150 см)

Поплін (поверхнева щільність 115 г / м2, переплетення полотняне, ширина 155, 220, 240 см)

Ранфорс (поверхнева щільність 125 г / м2, переплетення полотняне, ширина 150, 220, 240 см)

Бязь (поверхнева щільність 146,180, 200 г / м2, переплетення полотняне, ширина 150, 220, 240 см)

Сатин (поверхнева щільність 125, 140, 150, 220 г / м2, переплетення сатинова, ширина 150, 220 см)

Тік (поверхнева щільність 170 г / м2, переплетення саржеве, ширина 142, 160, 220 см)

Тканина костюмна (поверхнева щільність 200, 240, 260, 280, 300 г / м2, переплетення саржеве, ширина 150, 212 см)

Сатин костюмний (поверхнева щільність 300 г / м2, переплетення сатинова, ширина 150 см)

Тканина рушникова (вафельная) (поверхнева щільність 180, 220, 250 г / м2, переплетення вафельний,

ширина 150, 166 см.)

Полупанама (поверхнева щільність 195, 240 г / м2, переплетення полотняне, ширина ширина 150, 212 см)

Тканина меблева (поверхнева щільність 200, 240 г / м2, переплетення саржеве, ширина 150, 212 см;)

Тканина для столової білизни (скатертин, серветок і фартухів) (поверхнева щільність 195 г / м2, переплетення полотняне, ширина 150 см).

Бавовняні тканини класифікують за різними ознаками. По волокнистому складу ці тканини бувають однорідні (чистобавовняні) і неоднорідні. Неоднорідні можуть складатися із змішаної пряжі по основі і утку (наприклад, із бавовняновіскозної, бавовнянолавсанової, бавовнянокапронової пряжі і т. д.), із бавовняної пряжі по основі чи утку, скрученої з комплексними віскозними, капроновими чи іншими нитками, а також із бавовняної пряжі по основі, а по утку — із комплексных віскозних та інших ниток.

Бавовняні тканини поділяються також за видами переплетень і за обробкою.

За обробкою розрізняють тканини суворі, вибілені, гладкофарбовані, пістрявотканні, меланжеві і набивні. Деякі тканини випускаються мерсеризованими і зі спеціальними видами обробки  (тиснення, лощена, малом'ята, малоусадочна, водотривка обробка і ін.).

За призначенням виділяють такі типи бавовняних тканин:

для білизни;

сукняно-сорочасті;

для суконь;

ворсові тканини;

тканини для підкладки;

костюмно-пальтові тканини.

Нижче дається характеристика асортименту бавовняних тканин за їх призначенням.

Білизняні тканини. Ці тканини використовуються для пошиття натільної і постільної білизни, спецодягу для медичних установ, підприємств громадського харчування, дитячих садів і ясел і ін.

Білизняні тканини виробляють переважно полотняним переплетенням. Випускають ці тканини головним чином вибіленими чи світлими гладкофарбованими. Оскільки білизняні тканини використовуються переважно для пошиття натільної і постільної білизни, до цих тканин пред'являються підвищені вимоги з погляду гігієни. Вони повинні мати хорошу гігроскопічність, паро- і повітропроникність, мати гладку поверхню, не містити хлора і інших шкідливо діючих на організм людини речовин.

Сукняно-сорочасті тканини. Асортимент сукняно-сорочастих тканин найчисленніший. Він налічує декілька сотень артикулів. По своїй структурі, характеру обробки і властивостям сукняно-сорочасті тканини вельми різноманітні. Їх виробляють різноманітними переплетеннями, але найбільш часто застосовується полотняне. Тканини для суконь по фактурі поверхні, як правило, бувають гладкими, з начісуванням, рельєфними, гофрованими, витисненими; тканини для блуз –– гладкими, гофрованими, витисненими; тканини для сорочок –– гладкими і рельєфними. За характером обробки ці тканини можуть бути вибіленими, гладкофарбованими, набивними, пістрявотканними і меланжевими. Платтяні і блузочні тканини, на відміну від сорочкових, характеризуються великою різноманітністю друкарських і жакардових малюнків та яскравістю забарвлень.

Сорочкові тканини випускають різних видів –– для вихідних сорочок, для повсякденних літніх і зимових сорочок, для верхніх сорочок спортивного типу. Для нарядних сорочок використовують тканини з високим ступенем білизни. Для сорочок повсякденних і спортивних використовують переважно тканини широкої гамми кольорів, пістрявотканні, з різноманітними друкарськими малюнками.

Розширяється випуск сукняно-сорочастих тканин із застосуванням хімічних волокон.

Шерстянка –– тканина крепового переплетення, вироблена по типу бязей, але на відміну від бязей, характеризується помітно більшою товщиною по основі і меншою, ніж у бязі, по утку. Шерстянка внаслідок особливостей структури володіє шерстистістю на дотик. За цією ознакою ця тканина і одержала свою назву. Випускається шерстянка гладкофарбованою і набивною. Особливістю набивних малюнків шерстянки є імітація фактури шерстяних тканин. Дрібні штрихи, пунктири, крапки і неяскраві, приглушені кольори підкреслюють фактуру шорсткої тканини. Застосовують шерстянку для пошиття жіночих суконь.

Піке Характерною особливістю цієї тканини є наявність на лицьовій поверхні подовжніх рубчиків, кліток і ромбів. Виробляється із гребінної пряжі. Випускається піке вибілене, гладкофарбоване і набивне. Це вельми добротна тканина, що використовується для пошиття чоловічих сорочок, дитячих костюмчиків, піжам, жіночих літніх костюмів, блуз і інших виробів.

Каніфас –– тканина дрібновізерунчатого переплетення з характерними дрібними вафельними ткацькими малюнками на фоні полотняного переплетення. Виробляється із пряжі, як правило, набивної, рідше гладкофарбованої і вибіленої.

Майя –– напівпрозора тканина полотняного переплетення із гребінної пряжі. Це літня легка тканина, невеликої товщини, виробляється мерсеризованою, переважно набивною, рідше гладкофарбованою і вибіленою. Майя –– одна із поширених сукняних тканин. Тканина оформляється переважно малюнками рослинного орнаменту.

Маркізет –– легка прозора тканина, вироблена із гребінної крученої пряжі в основі. Завдяки вживанню крученої пряжі ця тканина характеризується підвищеною пружністю і деякою жорсткістю. Виробляється маркізет мерсеризованим, звичайно набивним, іноді випускається гладкофарбованим і вибіленим. Використовується маркізет для пошиття жіночих суконь і блуз.

Вуаль –– тонка, напівпрозора тканина із гребінної пряжі особливого сукання по основі. Вуаль, так само як і маркізет, характеризується підвищеною пружністю, жорсткістю і сипучістю.

Тканини для підкладки. Основними вимогами які пред'являються до тканин для підкладки, є: рівна, гладка, ковзаюча поверхня, що сприяє підвищенню їх стійкості до стирання і зменшення забруднення, висока міцність забарвлення до сухого і мокрого тертя, а також дії поту, мала усадка і зминання. Оскільки верхні вироби не піддаються пранню, підкладку звичайно фарбують в темні (чорний, коричневий, сірий і ін.) немазкі кольори. Підкладкові тканини виробляються саржевим і атласним переплетенням, гладкофарбованими і рідше набивними в смужку. Характерною особливістю більшості тканин цієї групи є підвищений вміст в них апрету, що, як відомо, сприяє підвищенню формостійкості цих тканин. Найпоширенішими в цій групі є: коленкор, саржа рукавна, тканина бортова, тканина кишенькова, тик-гумка.

1.8 Організація контролю якості продукції на підприємстві.

Якість оцінюють за допомогою переважно показників технологічності їх обробки і переробки. Більшість з них відображають фізико-механічні властивості та хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якості споживчих товарів диференціюють залежно від їх конкретного призначення.

У практиці важливо знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості всієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних показників.

Основними з них є:

1)     частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;

2)     коефіцієнт оновлення асортименту продукції;

3)     частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;

4)     частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві;

5)     частка виробничого браку;

6)     відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом  нових виробів застосовують ряд методів:

об’єктивний та органолептичний – використовують для визначення абсолютного рівня якості;

диференційований та комплексний – для відносного рівня якості окремих видів продукції.

Самостійна робота