1.4. Загальна характеристика рослинного покриву

Рослинність в басейні р. Тересва представлена широколистими і хвойними лісами (67% площі) з добре вираженою зональністю. Вершини гір покриті субальпійськими луками. Дно річкових долин і тераси розорані. Найбільш поширеними тут є широколистяні ліси, які представлені буком та дубом.[23]

Передгір’я, які являють собою уступ від гірських споруд до Карпатської низовини, займають нешироку смугу по південно-західному схилу Карпат. Ширина передгір’їв коливається від 10 до 15 км на північному заході до 20 км на південному сході. Рештки лісової рослинності, яка тут збереглася значно більше, ніж на рівнині, свідчать про те, що на пологих схилах північних позицій з добре розвиненим шаром елювіально-делювіальних відкладів були поширені дубово-грабові ліси. За подібних ґрунтових умов, але на схилах північних позицій (особливо з збільшенням висоти над рівнем моря), роль дуба і граба в насадженнях помітно знижується, їх місце займає більш вологолюбний бук (Fagus silvatica). На дуже змитих спадистих і крутих схилах, де близько від поверхні залягають рухляк чи уламки кам'яних порід, або лита скеля, розвинені дубові ліси з пануванням у деревостоях дуба скельного.

Букові ліси ростуть переважно на висотах від 400-500 і до 900-1200 м над р. м., утворюючи нижній гірський лісовий пояс. Кліматичні умови Закарпатської області сприяють високій життєвості бука лісового (Fagus silvalica) в межах цього висотного поясу. В горах букові ліси займають буроземи, сформовані на неглибоких безкарбонатних елювіально-делювіальних відкладах, які звичайно на глибині 30—60 см підстелюються рухляком або навіть твердою породою. Там де вершина гір не перевищує 1200 м, їх вершини також бувають вкриті буковими лісами, правда головним чином розрідженими. Але зазвичай на цій висоті він обривається, і одразу ж починаються субальпійські луки. Велика тінистість букових лісів не сприяє поширенню в них чагарників, тому вони ніколи не утворюють у цих лісах окремого ярусу і взагалі мало зустрічаються. Єдиним чагарником, що тут трапляється досить часто, але окремими кущами, є вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereuni). Порівняно часто зустрічається також ожина коротковолоса (Rubus hirtus). Крім того, в поясі букових лісів поширено чимало інших чагарників, але всі вони здебільшого ростуть на узліссях, галявинах, по незалісених схилах ущелин і над потоками. Лише місцями їх можна зустріти на периферичних ділянках лісу. На узліссях і галявинах найчастіше зустрічається бузина червона (Satnhucus racemosa), шипшина собача і щитконосна (Rosa саnіnа і R. corymbifera), жимолость пухната (Lonicero xylosteum) і жимолость чорна (L. nigra), таволга в’язолиста (Spiraea ulmifolia), ожина коротковолоса (Rubus hirtus) і малина. Крім згаданих чагарників, на заході області в букові ліси нижньої смуги нижнього гірського лісового поясу та в букові ліси передгір’їв проникають ліщина і дерен справжній (Comas mas) та ломиніс лозовий (Clematis vitalba), які поширюються виключно по узліссях і трапляються дуже рідко. Велика тінистість букових лісів та наявність в них товстого шару мертвого покриву також не сприяють розвиткові і значному поширенню в цих лісах трав’яних рослин.[24]