№ 1

Схарактеризуйте організаційно-методичне забезпечення курсу іноземної мови у 1-4 класах; методи інтелектуальної, емоційної та мовленнєвої активності учнів як засоби інтенсивного навчання.

Організаційно-методичного забезпечення:

- програма, книга для вчителя, методична література;

• підстановчі таблиці, роздатковий матеріал;

• яскраві малюнки, які позначають, навчальну ситуацію, аплікації, іграшки;

• підручники для учнів, робочі зошити, правописи, книги для читання, словники;

• ТЗН та матеріальне забезпечення до нього (діафільми, діапозитиви, грампластинки, аудіоплівки, відеокасети, мультимедійні програми).

Основними джерелами активності при вивченні ІМ учнів є мотивація, бажання та інтерес. В сукупності інтелектуальна, емоційна та мовленнєва активність створюють кращі умови для оволодіння ІМ.

Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань (перед учнями стає задача – подумати, проаналізувати, порівняти, співставити, узагальнити), які стимулюють пізнавальний інтерес.

Емоційна активність проявляється в тому, що діти не байдужі до виконання діяльності. В залежності від індивідуальних особливостей учня позитивні та негативні емоційні переживання можуть забезпечувати, стимулювати, або гальмувати активність учнів.

Мовленнєва активність визначається в більшій мірі інтелектуальною та емоційною активністю. Необхідно стимулювати мовленнєву діяльність так, щоб вона була вмотивована; важливо розвивати в учнів ініціативність мовленнєвої поведінки. Мовленнєва активність пов’язана з формуванням в учнів вміння комбінувати мовленнєві одиниці по-новому у зв’язку зі зміною ситуацій і мовленнєвими задачами.

Інтенсифікація навчання:

- злиття процесів спілкування та навчання (учням пропонуються соціальні ролі в межах усномовної комунікації, виходячи з особистісно-рольового принципу, який звільняє учнів від психологічних комплексів);

• концентрована організація навчального матеріалу та навчального процесу (основа навчання - це мовленнєве спілкування, але дитина запам'ятовує матеріал, проходячи тем по принципу поступового наповнення);

• колективна взаємодія (активне і інтенсивне спілкування між учнями, що сприяє розвитку умінь та навичок з мовленнєвої діяльності).

№ 2

Схарактеризуйте основні положення навчання іноземної мови дітей шестирічного віку; особливості уроку для шестирічок. Положення для шестирічок:

• на першому році навчання йде тільки на усній основі, щоб запобігти перенавантаженню дітей та інтерференції рідної мови;

• процес засвоєння іноземної мови повинен спливати інтуїтивно;

• основним є мимовільне запам'ятовування учбового матеріалу в ході спеціально організованої учбової діяльності;

• гра як стержневий елемент забезпечує мимовільне запам'ятовування учбового матеріалу;

• на уроці слід використовувати різноманітну наочність, яка є не тільки засобом семантизації, а ще й опорою для кращого засвоєння матеріалу;

• використання ігор, наочності, вивчення віршів, римовок, пісень забезпечує емоційний підйом учнів, що є одним із засобів інтенсифікації процесу навчання;

• щоб стимулювати розумову діяльність учнів, необхідно давати на уроці вихід емоціям, рухам (фізхвилинки, рухливі ігри);

• забезпечення повторення всього засвоєного матеріалу протягом І півроку на кожному уроці, а далі - через кожний урок.

№ 3

Схарактеризуйте значення та місце позакласної роботи з молодшими школярами; назвіть основні вимоги до позакласної роботи та її основні форми.

Позакласна робота з ІМ – це система неоднорідних за змістом, призначенням та методикою проведення освітньо-виховних заходів, що виходять за межі обов’язкових навчальних програм.

Значення та місце позакласної роботи:

• удосконалення знань, навичок і умінь, набутих на уроках іноземної мови;

• розширення світогляду учнів;

• розвиток їх творчих здібностей, самостійності, естетичних смаків;

- виховання любові та поваги до людей, свого рідного краю та країни, мова якої вивчається.

Вимоги до позакласної роботи:

• урахування психофізіологічного віку дітей;

• недовга тривалість одноманітної діяльності;

• розвиток механічної пам'яті учнів.

Форми позакласної роботи:

В методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальні, групові та масові за кількісною ознакою охоплення учнів.

За змістом можна виділити такі форми позакласної роботи з ІМ:

1) змагальні (конкурс, гра, олімпіада, вікторина та інші);

2) засоби масової інформації (стінгазета, оголошення, бюлетень, усний журнал);

3) культурно-масові (вечір-свято, присвячений народним традиціям рідної країни або країни, мова якої вивчається; вечір портрет; вечір-зустріч, вечір-хроніка у зв’язку зі знаменними подіями; ранок казок та інші);

4) політико-масові (фестиваль, ярмарка та інші).

До об’єднуючих форм відносять дитячі та юнацькі клуби за інтересами, шкільні музеї, бібліотеки, кіностудії, кінотеатри та клуби веселих та кмітливих.

№4

Обґрунтуйте провідну роль вчителя іноземної мови у здійсненні навчально-виховного процесу в школі; дайте професійну (кваліфікаційну) характеристику сучасного вчителя іноземної мови.

Роль вчителя:

• орієнтування на особистість дитини та перспективи її розвитку.

• вирішення завдань морального, культурно-естетичного, трудового виховання учнів засобами іноземної мови з урахуванням степеня навчання.

• звертання уваги на реакцію співрозмовника.

• доброзичливість вчителя для утворення сприятливого мікроклімату на уроці.

Сучасна характеристика учителя як особистості:

• широка освіченість, загальна культура, інтелігентність, почуття відповідальності за свою працю;

• любов до дітей, такт, здатність формувати творчу особистість школяра;

• глибокі знання і професійне мислення, що дає можливість розуміти суть педагогічних явищ та самостійно приймати рішення з питань навчання іноземної мови;

• потяг до самоосвіти і самовдосконалення, професійна підготовка;

• володіння іноземною мовою як засобом всебічної комунікації та педагогічної діяльності;

• загальносуспільні знання про мову, її систему, країно - та культурознавчий аспекти;

• володіння знаннями з психології та педагогіки, вміння використовувати їх сумісно з мовознавчими елементами;

• володіння знаннями з методики викладання іноземної мови та вміння використовувати їх під час занять.

№ 5

Розкрийте особливості монологічного мовлення та методичні прийоми його навчання; складіть монолог за ситуацією самостійно змодельованою.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії, організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями.

Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції: 1) інформативну, 2) впливову, 3) експресивну (емоційно-виразну), 4) розважальну, 5) ритуально-культову. Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.

З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси: 1) однонаправленість. 2) зв'язність, яка розглядається у двох аспектах — психологічному та мовному. У першому випадку йдеться про зв'язність думки, у другому — про зв'язність мовлення. 3) тематичність. 4) контекстуальність. 5) відносно безперервний спосіб мовлення. 6) послідовність і логічність.

Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв'язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум (міркування). В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок.

Прийоми навчання монологічного мовлення:

• репродукція (відтворення поданого зразка мовлення);

• об’єднання ЗМ рівня фрази в одну понадфразову єдність (тема „Погода”: It`s cold today. It isn’t snowing now.)

• самостійне будування висловлювання понадфразового рівня (за допомогою опор: зображальних, вербальних, комбінованих.)

• створення монологічного висловлювання текстового рівня (використання ситуативних завдань: В: І was in London. - У: І was in London too/ I saw many interesting things there. This city is very old and beautiful and I liked it very much.)

Приклад монологу за ситуацією:

Учитель: Ти береш участь у конкурсі гідів для навколишньої подорожі. Опиши одну із країн світу (Україна, США, Франція).

„Ukraine is one of the largest European countries. Its total area is 603,700 square kilometers. Ukraine borders on the Russian Federation, Byelorussia, Moldova, Poland, Slovakia, Hungary and Romania. Our country is washed by the Black Sea and the Sea of Azov and it has very important ports. ...”

№ 6

Схарактеризуйте засоби навчання як невід’ємного компоненту навчального процесу з іноземної мови; наведіть приклади основних засобів навчання в 1-4 класах.

Засоби навчання є важливим невід’ємним компонентом навчального процесу з іноземної мови в середніх навчальних закладах. Засобами навчання можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які допомагають учителю організувати ефективне навчання іноземної мови, а учням – успішно оволодівати нею.

Засоби розподіляються:

• основні (навчально-методичний комплекс (НМК): підручник, книжки для вчителя, лінгафонний практикум, комп’ютерні програми, комплекс слайдів, діафільмів, аудіо – та відеокасети, таблиць тощо);

• допоміжні (серії малюнків, виготовлені вчителем роздавальні навчальні картки, таблиці, схеми, а також ілюстровані журнали, афіші, фотографії);

• комплект для вчителя (Державний стандарт з освітньої галузі „Іноземна мова”, книжки для вчителя, посібник для позакласної роботи, набір фоно- і відеофонограм, таблиць, малюнків, збірник вправ, магнітна дошка, набір слайдів, діафільмів);

• комплект для учня (підручник, книжка для читання, довідники, словники, роздавальний навчальний матеріал, вправи на друкованій основі або на аудіокасеті, відеограми (діафільми, слайди), комп’ютерні програми);

• технічні (відеограма, фонограма та відеофонограма);

• нетехнічні;

Засоби навчання в 1-4 класах:

• технічні (відеограма, фонограма та відеофонограма);

• нетехнічні (малюнки, аплікації, предмети, макети, діапозитиви, схеми, таблиці, роздавальний матеріал у вигляді карток).

№7

Схарактеризуйте вікові психологічні особливості учнів 6-9 років та умови навчання іноземній мові в початковій школі; розкрийте особливості уроків іноземної мови на початковому етапі.

Раннє навчання іноземної мови має бути орієнтоване на психологічні вікові особливості дітей 6-9 років, а саме:

• пам'ять (діти легко і міцно запам'ятовують окремі слова (словосполучення, фрази, вірші, мовні штампи);

• імітативні здібності (пояснюються довготривалою пам'яттю, в якій закарбовуються мовний та мовленнєвий матеріал при умові наявності стимулу);

• мислення (переважають конкретно-образні компоненти: засвоєння матеріалу потребує предметної наочності);

• достатній рівень сприймання (зовнішня привабливість навчального матеріалу через принадну наочність, цікаві завдання, оскільки увага ще не стійка);

• потреби і мотиви (потреби в рухах, грі, зовнішніх вираженнях, пізнавальні потреби інтегруються з іншомовною діяльністю; завдяки цьому відбувається гармонійний і розвиваючий процес навчання).

Умови навчання, особливості уроків іноземної мови.

Типовою формою навчання є театралізована гра, якій підпорядковані всі завдання уроку. Театралізована гра-урок характеризується широким використанням елементів гри, змагання, прихованих форм контролю, функціональної музики, поєднанням індивідуальної, фронтальної форм роботи учнів з діяльністю в парах. Основний акцент робиться на мимовільному запам'ятовуванні навчального матеріалу. Необхідно створювати довірливу і доброзичливу обстановку спілкування, уважно і тактовно ставитися до учнів.

№8

Розкрийте особливості навчання діалогічному мовленню відповідно до програмових вимог; охарактеризуйте систему вправ, складіть міні-діалог за самостійно змодельованою ситуацією.

Навчання діалогічному мовленню відбувається за чотирма етапами. Підготовчим або нульовим етапом формування навичок та вмінь діалогічного мовлення учнів можна вважати навчання реплікування. На цьому етапі використовуються рецептивно-репродуктивні та репродуктивні умовно – комунікативні вправи:

• пред'явлення конструкції, її хорове опрацювання;

• репродукція конструкції (I live in Kyiv. And you? -1 live in Kyiv.);

• підстановка (I have a book. And you? - I have a cat.);

• розширення зразка (I have a dog. – I have a brown dog. – I have a big brown dog);

• трансформація (Do you have your lunch at 11 o'clock? - Yes, I have.);

• комбінування (В: This is a pen. It is red. It is on the desk. - У: This is a book. It is big. It is on the head.).

До першого етапу формування навичок і вмінь ДМ відноситься оволодіння певними ДЄ. На цьому етапі використовуються рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи з обміну репліками. Учасниками спілкування є самі учні, а вчитель лише дає їм певне комунікативне завдання, де окреслюється КС і вказуються ролі, що їх виконуватимуть учні.

Другим етапом формування навичок і вмінь ДМ учнів є оволодіння ними мікродіалогом. Мета другого етапу - навчити учнів об'єднувати засвоєні ДЄ, підтримувати бесіду. На цьому етапі використовуються рецептивно-продуктивні комунікативні вправи нижчого рівня (з вербальними опорами).

На третьому етапі учні мають навчитися вести діалог різних функціональних типів, обсяг якого відповідає вимогам програми, на основі створеної вчителем КС. Тут виконуються рецептивно-продуктині комунікативні вправи вищого рівня (без вербальних опор).

Згідно з виділеними етапами формування навичок і вмінь діалогічного мовлення учнів до системи вправ для навчання ДМ включаються 4 групи вправ:

1 група – вправи для навчання „реплікування”,

2 група – вправи на засвоєння ДЄ різних видів,

3 група – вправи на створення мікро діалогів,

4 група – вправи на створення діалогів різни функціональних типів.

Ситуація:

We have a guest. It is a boy. His name is Mike. But he losts his toys. Look at the picture and help Mike.

B: Where is the ball?

Y1: It is under the desk.

B: Where is the dog?

Y2: It is on the tree.

№9

Назвіть типи уроків іноземної мови, відтворіть структуру уроку на ознайомлення з новим мовним матеріалом та розкрийте методику проведення основних етапів уроку, спрямованого на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом.

Типи уроків:

1. Формування мовленнєвих навичок з користування мовним матеріалом. На цих уроках відбувається ознайомлення з новим матеріалом та тренування з метою використання набутих первинних навичок. В межах цього типу можна виділити уроки з навчання:

- лексики;

- письма;

- аудіювання.

2. Розвиток мовленнєвих умінь. На цих уроках відбувається практика учнів в мовленнєвій діяльності, однак цій практиці може передувати певна кількість тренувальних вправ. В межах цього типу можна виділити уроки з розвитку:

• усного мовлення;

• письма;

• техніки читання.

Структура уроку - це організація елементів уроку відповідно до визначеної мети та типу уроку. Урок складається з етапів.

В структурі уроку виділяється початок, основна та заключна частини уроку. До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку. Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці та створення іншомовної атмосфери з метою переведення учнів на іншомовну мовленнєву діяльність. Особливу увагу слід приділяти мовленнєвій зарядці. Вона повинна включати засвоєний матеріал і бути психологічно мотивованою, тобто природною.

В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. При плануванні введення нового матеріалу треба визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідно­шення витрат часу

на пояснення матеріалу та його тренування.

Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Особливістю навчаль­ного процесу з ЇМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Тому, до уроку входять як умовно - мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи.

Також, в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого.

Слід наголосити, що подібні завдання можуть передбачати не тільки

систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та вмінь у

межах вивчених тем.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється або

безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний та підсумковий контроль). У першому випадку на контроль, який залишається самостійним компонентом уроку, не відводиться спеціального часу, як це має місце у другому випадку, коли контроль може займати частину уроку або цілий урок.

Перевірку домашнього завдання на уроці можна здійснити двома способами: або присвятити цьому окремий етап уроку, що логічно випливає із завдань конкретного уроку, або включити домашню вправу у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання і в ході якої стає можливим контроль та оцінка виконання домашнього завдання.

Кінець уроку повинен підсумувати те, чого було досягнуто на уроці. Його компонентами є підбиття підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання.

Підсумуємо викладене про структуру уроку ЇМ:

Етапи уроку:

1. Початок:

1.1 .Організаційний момент.

1.2.Фонетична / лексична зарядка.

2. Основна частина:

2.1 .Подача нового матеріалу / актуалізація опорних знань. 2.2.Тренуваиня в мовленні.

2.3.Узагальнення та систематизація вивченого.

2.4.Контроль навичок / вмінь (поточний / підсумковий).

3. Заключна частина.

3.1.Повідомлення домашнього завдання.

3.2.Підбиття підсумків уроку та оцінювання учнів.

Компоненти уроку слід відрізняти від етапів. Вони залежать від мети уроку, його зв'язку з попередніми та наступними уроками, характеру матеріалу тощо.

№10

Схарактеризуйте основні методичні прийоми навчання письму як виду мовленнєвої діяльності; обсяг та місце письма в початкових класах.

Головною метою навчання письма – є формування графічних та орфографічних навичок.

Прийоми навчання графіки:

• показ букви (прописної та маленької);

• повільне написання букви учителем на дошці та календар дій, які виконуються;

• вторинне написання букви із завданням учням відтворити рухи олівцем або ручкою у повітрі слід за вчителем;

• написання букви дітьми у зошиті.

Прийоми навчання диференційованого підходу:

• розрізнення букв, які графічно співпадають в рідній та іноземній мові (А, А); виділення букв, яких не існує в рідній мові (J);

• об'єднання слів за принципом подібного написання (bright-light);

• роз'єднання слів, які звучать однаково, але пишуться по-різному (tоо-two);

• промова та написання слів по буквам (g-oo-d);

• використання навичок з правопису слів в рідній мові, які за вимовою подібні до слів іноземної мови (sport - спорт);

• поскладове написання слів (beautiful-beau-ti-ful);

• списування слів, речень, текстів;

• підкреслення складних буквосполучень, розподілення слів за формальними та семантичними ознаками тощо.

Місце письма:

- формування зорової, образної та моторної пам'яті;

• розрізнення одиниць мовлення в текстах для читання та співвіднесення графічного образу слова з його вимовою;

• формування первинних навичок самостійної роботи учнів з іншомовним матеріалом.

Вимоги щодо практичного володіння письмом.

2-й рік навчання

Учні повинні вміти писати під диктовку вчителя і самостійно на основі зорових або вербальних опор висловлювання обсягом не менше 4-5 фраз, правильно оформлених у мовному відношенні,

3-й рік навчання

Учні повинні вміти писати під диктовку вчителя і самостійно на основі зорових або вербальних опор висловлювання обсягом не менше 6 фраз, правильно оформлених у мовному відношенні.

№11

Схарактеризуйте аудіюванні як вид мовленнєвої діяльності; розкрийте особливості навчання аудіювання на початковому етапі; схарактеризуйте систему вправ для аудіювання.

Аудіювання – це вид мовленнєвої діяльності, при якому відбувається розуміння на слух усного мовлення. Аудіювання і говоріння – це дві сторони усного мовлення. Без аудіювання не може бути нормативного говоріння.

Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності має певні визначальні риси. Аудіювання:

- реалізує усне безпосереднє спілкування;

- є реактивним видом мовленнєвої діяльності, так само, як і читання;

- є рецептивним видом МД.

- має внутрішній характер; предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіотексті і яку належить розпізнати.

- є умовивід, результатом – розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та немовленнєва поведінка.

В методичному плані навчання аудіювання – це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух. Оскільки це внутрішня діяльність, яка не піддається спостереженню, то необхідно поступово навчати окремих дій, які є складовими компонентами. Ці дії є об’єктом цілеспрямованого формування і розглядаються як проміжні цілі навчання аудіювання. Досягнення проміжних цілей проходить поетапно. На кожному етапі формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів: 1) словоформи, вільного словосполучення, фрази; 2) понадфразової єдності; 3) цілого тексту. З допомогою цих дій розвивається механізм прогнозування, який відіграє дуже важливу роль у сприйманні мовлення на слух.

Системи вправ для навчання аудіювання: існують дві підсистеми вправ для навчання аудіюванню.

1. Вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання:

- на формування фонетичних навичок з аудіювання,

• на формування лексичних навичок,

• на формування граматичних навичок.

2. Вправи на формування вмінь аудіювання:

• вправи, що готують для сприйняття тексту,

• вправи на перевірку розуміння тексту.

№12

Розкрийте значення і місце ігор та ігрових моментів на уроках іноземної мови в 1-4 класах.

Роль і місце ігор та ігрових моментів:

• релаксація дітей під час уроку (ігри знімають втому, сприяють концентрації уваги);

• моделювання соціальних ролей (під час відтворення ситуації засобами усного або писемного мовлення діти захоплюються виконанням ролі, оскільки спілкування – це суспільно спрямоване явище);

- концентрація лексико-граматичних явищ в цікавій для учнів формі сприяє інтенсивному процесу навчання;

• варіативно-ситуативна мовленнєва вправа, мета якої - мовленнєва практика;

• утворення сприятливого психологічного мікроклімату в навчальній групі надає можливість запобігти перевантаженню дітей;

• розвиток не тільки мовленнєвих умінь та навичок, а ще й гармонійної особистості.

№ 13

Розкрийте особливості курсу іноземної мови в початкових класах як навчального предмета та програмові вимоги до усного мовлення учнів у 1-4 класах.

Курс іноземної мови передбачає практичне опанування учнями мовленнєвих умінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі.

Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування у них певного рівня комунікативної компетенції, яка поділяється на:

• мовленнєва та мовна компетенція: аудіювання, говоріння, читання, письмо;

• соціокультурна та соціолінгвістична компетенція: лексика, граматика, фонетика, орфографія;

• дискурсивна компетенція (здатність керувати мовленням);

• стратегічна компетенція.

Особливості курсу:

- курс іноземної мови починається з 2 класу;

• навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано;

• опора на рідну мову;

• урахування вікових особливостей учнів;

• систематичність і послідовність у викладанні;

• комунікативний підхід.

Для успішного навчання завжди потрібно відходити від державної програми.

Програмові вимоги до усного мовлення:

• монологічне: 2 клас - уміти:

робити короткі повідомлення про певні події; описувати явища та об’єкти; представити себе, своїх друзів; попросити повторити, роз’яснити або перекласти незрозуміле; давати інструкції; просити дозволу.

Обсяг висловлювання – не менше 4 фраз.

• 3 клас - уміти:

робити короткі повідомлення про події, факти; передавати зміст прочитаного або прослуханого тексту; описувати явища та об’єкти; висловлювати ставлення: згода/незгода, вола/бажання.

Обсяг висловлювання – не менше 6 фраз.

• 4 клас - уміти:

робити короткі повідомлення; розповідати про події, факти; передавати зміст прочитаного тексту; описувати явища та об’єкти; переконати співрозмовника в чомусь; висловлювати свою думку; читати речення та короткі тексти.

Обсяг висловлювання – не менше 8 фраз.

• діалогічне: 2 клас – уміти за зразком:

ставити запитання різних типів; відповідати на них згідно з мовним матеріалом; реагувати на репліки вчителя і однокласників; висловлювати згоду, пробачення, співчуття; вести діалог – розпитування (2-3 реплік).

3 клас – уміти:

вести діалог за формами: запитання – відповідь; твердження - згода/незгода;

привітання/відповідь; реагувати на реплики вчителя; вести діалог етикетного характеру (4-5 реплік); звернутися до партнера з проханням повторити фразу; створити мікродіалог, виступаючи в певних ролях; використовувати жести, міміку; використовувати стягнені форми.

4 клас – уміти:

починати розмову; правильно і швидко реагувати на репліку співрозмовника; вести діалог (4-5 реплік); звернутися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку інакше; створити мікродіалог.

№ 14

Розкрийте особливості вивчення активної лексики на початковому етапі; наведіть приклади вправ для формування репродуктивних лексичних навичок та вмінь.

Особливості навчання активної лексики:

• слова часто вживаються в сучасній мові;

• слова відбираються за принципом цікавості дітям і відповідають їх життєвому досвіду;

• слова повторюються протягом усього навчального курсу, що забезпечує їх закріплення;

• слова не повинні створювати фонетичних труднощів: вони подаються під час вивчення певних звуків;

• слова з однієї лексичної теми повторюються з кожним розширенням цієї теми.

Приклади вправ для формування репродуктивних лексичних навичок:

Вправи для автоматизація дій учнів з новими лексичними одиницями активного словника є рецептивно-репродуктивні та продуктивні умовно-комунікативні вправи, в яких учень сприймає зразок мовлення (ЗМ) і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної учителем ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:

— імітація ЗМ;

— лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя;

— підстановка у ЗМ;

— завершення ЗМ;

— розширення ЗМ;

— відповіді на інші типи запитань;

— самостійне вживання ЛО у фразі/реченні;

— об'єднання ЗМ у понадфразові єдності — діалогічну та монологічну.

Поряд з умовно-комунікативними у процесі засвоєння ЛО застосовуються також і некомунікативні вправи:

а) на засвоєння форми і значення ЛО;

б) на засвоєння сполучуваності слів.

№ 15

Сформуйте основні вимоги до самостійної роботи учнів молодших класів та методи організації самостійної роботи шляхом використання дидактичних засобів які допомагають учням оволодіти іноземною мовою.

Основні вимоги:

• вчитися самостійно планувати свою навчальну позаурочну діяльність;

• вчитися самостійно опрацьовувати невеликий обсяг мовленнєвого матеріалу;

• вчитися самостійно користуватися словником, знаходити необхідні значення слів та поповнювати пасивний лексичний запас;

• вчитися формувати почуття самоконтролю.

Методика організації самостійної роботи:

• вчитель дає завдання, посильне для учнів, відповідно базової підготовки з мови та психофізіологічним віковим особливостям;

• вчитель дає інструкцію, як виконувати самостійну роботу, учні записують її;

• обов'язково проводиться контроль та перевірка знань, які учні набули під час виконання самостійної роботи.

Дидактичні засоби:

• пам'ятка (зосереджує увагу на ключових моментах, які відображені у змісті самостійної роботи);

• інструкція (подає шляхи виконання роботи та послідовність її етапів);

• коментар (показує, як слід оформити роботу, а також пояснює незнайомі мовленнєві явища).

№ 16

Розкрийте методи планування навчально-виховного процесу з іноземної мови; схарактеризуйте основні етапи підготовчої роботи вчителя до уроку.

Головна мета планування – науково обґрунтована організація навчально-виховного процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою з іноземної мови.

Система планування охоплює послідовне планування в межах всього курсу навчання, семестрів та окремих уроків, виходячи з мети та матеріалу, який вивчається.

Види планів:

• календарно-річний (визначення тем, загальних дидактичних завдань, термінів вивчення тем, способів підсумкового та тематичного контролю, дидактичних засобів);

• тематичний план (визначення тем, підтем, послідовності формування навичок і умінь, кількості уроків для теми, цілей уроку, способів контролю, завдання додому, переліку засобів навчання);

• поурочний план (цілі та зміст навчання, визначення етапів, компонентів уроку, конкретного навчального матеріалу, прийомів навчання, розробок вправ, засобів навчання, дидактичного матеріалу).

Етапи підготовки учителя:

• аналіз змісту матеріалу (встановлення місця уроку в системі уроків);

• аналіз матеріалу з точки зору труднощів;

• визначення типу уроку;

• формулювання цілей уроку;

• визначення структури уроку, форм та прийомів роботи;

• поетапний розподіл навчального матеріалу;

• визначення часу на опрацювання навчального матеріалу;

• розробка вправ;

• складання плану-конспекту уроку, підготовка засобів навчання.

№ 17

Розкрийте мету та зміст навчання іноземної мови у початковій школі; взаємозв’язок практичної, загальосвітньої, виховної та розвиваючої цілей навчання.

Метою навчання іноземних мов є оволодіння учнями іноземною мовою як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти і розвитку особистості учня.

В сучасній методиці навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах висуваються чотири цілі: практична, виховна, освітня і розвиваюча.

Практична мета полягає в тому, щоб закласти основи володіння іноземною мовою у молодших школярів, тобто сформувати початки фонетичних, лексичних, граматичних та орфографічних навичок та вмінь аудіювання в межах програмових вимог. Оскільки на початковому етапі закладається лексико-граматична база, то виділяють такі форми оволодіння вміннями в найважливіших видах мовленнєвої діяльності:

• ознайомлення;

• тренування;

• закріплення.

Освітня мета досягається шляхом освіти учнів засобами іноземної мови, що передбачає:

- усвідомлення учнями суті мовних явищ, іншої системи понять, через яку може сприймати дійсність;

- розуміння особливостей свого мислення;

- порівняння явищ іноземної мови, що вивчається, з рідною мовою;

- залучення до діалогу культур (іншомовної та рідної);

- оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (лінгвокраїнознавство, країнознавство);

- уміння вчитися (працювати з книжкою, підручником, довідковою літературою, словниками тощо).

Виховна мета передбачає:

• закладання культури спілкування іноземною мовою, формування ціннісних орієнтацій, почуттів, емоцій;

• виховання позитивного ставлення до іноземної мови, культури народу, який розмовляє цією мовою;

• формування доброзичливості, колективізму, толерантності, активності, працьовитості.

Розвивальна мета передбачає:

• уміння перенести набуті навички і знання у нову ситуацію;

• мовні здібності (фонетичний та інтонаційний слух, мовна здогадка, імітація);

• інтелектуальні і пізнавальні здібності (розвиток мовленнєвої пам'яті, різних видів уваги тощо);

• готовність до участі в іншомовному спілкуванні.

Зміст навчання має забезпечити досягнення практичної мети, яка полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя в межах засвоєного програмового матеріалу. Здатність учнів спілкуватися іноземною мовою забезпечується формуванням у них іншомовної комунікативної компетенції, зміст якої зумовлений такими видами компетенції:

• мовною (мовні знання: лексичні, граматичні, фонетичні та орфографічні, та відповідні навички),

• мовленнєвою (уміння в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі),

• соціокультурною (країнознавча: знання про культуру країни, мова якої вивчається, та лінгвокраїнознавча: володіння особливостями мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови).

№ 18

Схарактеризуйте читання як вид мовленнєвої діяльності; назвіть види читання; дайте характеристику вивчаючого читання.

Читання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання (ТЧ) і розуміння того, що читається, і відноситься до пись­мової форми мовлення. У зв'язку з цим виділяють змістовий та процесуальний аспекти діяльності читця. Змістовий аспект читання залежить від процесу­ального і полягає в досягненні розуміння інформації, яка сприймається читцем, завдяки декодуванню графічних знаків та смислових зв'язків тексту. Читання базується на розпізнаванні мовних одиниць письмового тексту.

Види читання:

• ознайомлювальне;

• вивчаюче;

- переглядове.

Читання з повним розумінням тексту (вивчаюче читання):

Вивчаюче читання має своєю метою досягнення максимально повного і точного розуміння інформації тексту і критичного осмислення цієї інформації. Однією з цілей такого читання є формування в учнів умінь самостійно долати труднощі мовного та смислового характеру. Це вдумливе читання, яке здійснюється у повільному темпі — 50-60 слів/хв., а його об'єктом є "вивчення" неповного матеріалу тієї інформації, що подається у тексті.

Матеріалом для вивчаючого читання служать пізнавальні тексти, що містять значущу для учнів інформацію та мовні і смислові труднощі.

У процесі роботи з текстом в режимі вивчаючого читання необхідно досягти таких комунікативних цілей:

- зрозуміти зміст прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;

- зіставити здобуту інформацію зі своїм досвідом;

- оцінити інформацію, висловити свою думку про неї;

- передати почерпнуті з тексту відомості іншим (рідною мовою або в опорі на текст);

- прокоментувати окремі факти.

№ 19

Розкрийте основні базисні категорії методики навчання іноземної мови, вікові та психологічні особливості школярів 6-9 років.

(Див. питання 6, 12, 18).

№ 20

Розкрийте основні принципи комунікативно-орієнтованої методики навчання іноземної мови.

Основні принципи комунікативного метода:

• мовленнєва спрямованість навчального процесу, яка полягає у практичному користуванні мовою;

• індивідуалізація особистого аспекту керівної ролі як головного засобу створення мотивації та активності учнів з урахуванням їх інтересів, життєвого досвіду, емоційної сфери і статусу конкретної особистості у колективі;

• функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матеріалу, адекватного процесу комунікації;

• ситуативність як засіб мовленнєвої стимуляції та як умова розвитку мовленнєвих навичок;

• новизна, яка проявляється в простійній зміні предмета розмови, обставин завдань тощо.

№ 21

Розкрийте значення фонетики та зміст роботи з навчання вимови на

початковому етапі; назвіть вправи та форми навчальної діяльності дітей на цьому етапі.

Значення фонетики і зміст роботи з навчання вимови:

• вчити нормованому вимовлянню та інтонуванню слів, словосполучень, речень;

• вчити вимові звуків, яких немає в рідній мові (а; и; f; 0 тощо);

• вчити розрізнювати слова та їх зміст за вимовою (bed - bad);

• тренувати фонематичну пам'ять учнів в комплексі навчання інших видів мовлення.

Форми навчальної діяльності:

• свідома імітація на основі пояснення учням артикуляції звука;

• імітація, яка основана на усвідомленні різниці у вимові звуків:

а) в англійській мові;

б) в зіставленні з рідною мовою. Види вправ:

а) вправи на рецепцію:

1) впізнавання - це вправи на впізнавання звука / звукосполучення серед інших.

2) диференціація звуків виконуються на рівні окремих слів або коротких речень. Наприклад: послухайте пари слів і визначте, чи однакові в них звуки (перші приголосні звуки, голосні всередині слова). Поставте знак „+”, якщо вони однакові, знак „-“, якщо різні.

1) thick – this, 2) that – those, 3) thought – thin. (Ключ: 1-, 2+, 3-)

3) вправи на ідентифікацію, в яких учні мають прослухати та ідентифікувати звуки. Наприклад: [o] – [s]. Для звука [o] зелена картка, для звука [s] червона картка.

в) вправи на репродукцію / продукцію.

рецептивно-репродуктивні:

- некомунікативні (свідома імітація звуків),

- умовно-некомунікативні: (імітація ЗМ, підстановка у ЗМ, відповіді на запитання – лаконічні та повні).

№ 22

Схарактеризуйте методи активізації розумово-мовленнєвої діяльності учнів; назвіть прийоми релаксації; розкрийте методику проведення фізхвилинок або фіззарядки, рухливих ігор та їх значення.

Методи активізації розумово-мовленнєвої діяльності учнів:

• різноманітність видів діяльності на уроці, форм та прийомів роботи;

• перевага ігрових форм роботи та ігрових моментів;

• використання такого матеріалу, який буде посильним для дітей;

• використання різних форм наочності та ТЗН;

• підтримання мікроклімату, який сприятиме процесу навчання;

• індивідуальний підхід до учнів.

Прийоми релаксації:

• ігри;

• рухливі ігри;

• фізкультхвилинки;

• фіззарядка.

Методика проведення фізхвилинки:

• використання віршів, пісень, римовок;

- спочатку фізхвилинку проводить учитель, використовуючи рухи як засоби невербальної семантизації;

• діти повторюють рухи слід за вчителем, вимовляючи текст римовки, вірша;

• діти, які запам'ятали тексти, самі можуть провести фізхвилинку.

Моменти релаксації сприятливо впливають на учнів: знімають втому, підвищують їх загальний тонус, і таким чином, перешкоджають спаду мотивації, що сприяє успішному навчанню іноземної мови.

№ 23

Схарактеризуйте усний вступний курс і методику його проведення до вивчення іноземної мови.

Усний вступний курс має на меті:

• вчити спонтанно використовувати мовленнєві засоби в акті спілкування;

• закласти основи для подальшого навчання мові, формування навичок та умінь з усіх видів мовленнєвої діяльності;

• сформувати первинні навички з усномовного спілкування засобами іноземної мови;

• зацікавити та заохотити дітей до вивчення іноземної мови, усунення можливих психологічних перешкод.

Шляхи проведення:

• введення зразків мовлення;

• тренування зразків мовлення в усному мовленні;

• тренування зразків мовлення в комплексі з раніше вивченим матеріалом і на рівні первинних навичок;

• закріплення та контроль сформованих навичок та формування комунікативних умінь.

Прийоми впровадження курсу:

• ігри;

• ігри-вистави;

• створення умовно-комунікативних рольових ситуацій;

• проведення позакласних заходів з мови, що вивчається.

№ 24

Схарактеризуйте систему вправ для формування навичок та вмінь мовлення; дайте визначення поняття „вправа” у методиці навчання іноземних мов.

Система вправ забезпечує як організацію процесу засвоєння, так і організацію процесу навчання.

З точки зору організації процесу засвоєння система вправ має забезпечити:

1) підбір необхідних вправ, що відповідають характеру певної навички або певного вміння;

2) визначення необхідної послідовності вправ;

3) розташування навчального матеріалу та співвідношення його компонентів;

4) систематичність/регулярність виконання певних вправ;

5) взаємозв’язок різних видів МД.

З точки зору організації процесу навчання система вправ потребує матеріального втілення, яке знаходить у підручнику.

Вправа – це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.

Кожна вправа незалежно від її характеру має три- або чотирифазову структуру.

Перша фаза – завдання,

Друга фаза – зразок виконання,

Третя фаза – виконання завдання,

Четверта фаза – контроль (контроль з боку вчителя, взаємоконтроль або самоконтроль учнів).

Роль вправ:

• формування первинних навичок з основних видів мовлення (письмо, усне мовлення);

• формування умінь з читання, письма, усного мовлення, аудіювання;

• розвиток мислення дітей;

• розвиток уваги та уяви;

• виховання поваги до культури рідного народу та культури народу вивчаємої мови.

Система вправ:

• некомунікативні вправи (відтворення поданого матеріалу);

• умовно-комунікативні вправи (на основі сформованих первинних навичок утворюються первинні уміння спілкування засобами іноземної мови);

• комунікативні вправи (формування вмінь спілкування засобами іноземної мови).

Види тренувальних вправ:

• на вживання граматичної структури;

• на вживання лексичного матеріалу;

• на формування навичок аудіювання;

• на формування навичок і вмінь усного мовлення;

• на формування навичок і вмінь читання;

• на формування навичок і вмінь письма.

№ 25

Схарактеризуйте методику навчання іноземної мови як педагогічну науку та її зв’язок з іншими науками.

В педагогічному плані слово "методика" найчастіше вживається у трьох значеннях:

1) "методика" як педагогічна наука;

2) "методика" як сукупність форм, методів і прийомів роботи вчителя; це "технологія" професійної практичної діяльності;

3. "методика" як навчальна дисципліна.

Методика навчання іноземних мов – це наука, яка вивчає зміст, цілі, методи і засоби навчання, а також способи учіння і виховання на матеріалі іноземної мови.

Об’єкт методики – навчання, предмет – метод навчання.

Метод – це шлях навчання певним видам діяльності.

Прийом – це засіб, який формує у процесі навчання певні навички та вміння, і є складовою частиною методу.

Зв’язок методики з:

• психологією (вчитель повинен знати психофізіологічні особливості дітей, з якими працює);

• педагогікою (вчитель повинен знати особливості структури уроку, як оформити документацію до уроку, які існують методи, форми роботи на уроці з дітьми та шляхи підвищення та удосконалення навчально - виховного процесу засобами іноземної мови);

• мовознавством (вчитель повинен досконало володіти іноземною мовою та знати закономірності її розвитку);

• кібернетикою (вчитель повинен вміти спланувати свою поточну діяльність під час навчально-виховного процесу та підпорядкувати їй мовленнєвий матеріал);

• психолінгвістикою (вчитель повинен враховувати якість мовленнєвого матеріалу та психологічну підготовку учнів до його сприйняття);

• інформатикою (вчитель повинен звертати увагу на частотність використання мовленнєвого матеріалу в сучасному літературному мовленні та відбирати з нього такі одиниці мовлення, які будуть необхідними під час навчального процесу).

№ 26

Сформуйте вимоги до сучасного уроку іноземної мови; розкрийте

фактори мотиваційного забезпечення навчальної діяльності на цих уроках.

Вимоги до уроку:

• мовленнєва спрямованість (формування умінь і навичок, комунікативний характер вправлення);

• комплексність (аспекти мови вивчаються у взаємозв’язку);

• іноземна мова – мета і засіб навчання (мові навчаються учні, а мова вчителя - зразок);

• висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів (фактори: використання інформативного навчального матеріалу, постановка цілей, застосування прийомів навчання);

• різноманітність форм роботи учнів (індивідуальні: фронтальна, опитування окремих учнів, індивідуально-масове тренування; колективні: колективно-масове тренування, хорове реплікування);

• мотиваційне забезпечення навчальної діяльності:

фактори її забезпечення:

1. цікавість матеріалу;

2. привабливість прийомів роботи;

3. усвідомлення учнем рівня своєї успішності;

4. введення опор, зразків для виконання завдань;

5. вербальні заохочення учнів;

6. сприятливий психологічний клімат на уроці; моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи).

№ 27

Схарактеризуйте види та форми контролю на уроках іноземної мови.

Види контролю:

- поточний контроль;

• рубіжний контроль;

• підсумковий контроль.

Форми контролю:

• за формою організації контроль може бути індивідуальним або

фронтальним /груповим;

• за характером оформлення відповіді – усним або письмовим;

• за використанням рідної мови – одномовним або двомовним.

Контроль з боку вчителя здійснюється під час проведення уроку і передбачає передусім корекцію помилок учня.

Контроль з боку учня може реалізуватись у формі взаємоконтролю, самоконтролю і самокорекції.

Тестовий контроль:

У навчанні ІМ застосовується лінгводидактичне тестування. Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і які дозволяють виявити в учасників тестування рівень їх мовної і / або комунікативної компетенції та оцінити результати тестування за заздалегідь встановленими критеріями. Такі тести бувають стандартизованими і нестандартизованими. Стандартизований тест є таким, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості. Нестандартизовані тести розробляються самим учителем для своїх учнів. Такі тести складаються на матеріалі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння; застосовуються під час поточного контролю з метою забезпечення зворотного зв’язку у навчанні ІМ.

Залежно від цілеспрямованості тести розподіляються на тести навчальних досягнень, тести загального володіння ІМ, діагностичні тести, тести на виявлення здібностей до вивчення ІМ.

№ 28