Мал. 1 Система охолодження двигуна зил-130.

Охолодна рідина заливається в систему охолодження через горловину радіатора, а випускається за допомогою краників, розташованих у нижньому патрубку радіатора і в сорочці охолодження блока циліндрів.

З'єднуються окремі деталі системи охолодження прогумованими шлангами. Воду з системи охолодження після зливання слід збирати І використовувати знову. Часта зміна води в системі охолодження збільшує корозію і утворення накипу.

При температурі повітря нижче 0°С в систему охолодження замість води рекомендується заливати рідину з низькою температурою замерзання -антифриз, що складається з суміші етиленгліколю і води і випускається двох марок - 40 і 65. Антифриз марки 40 призначений для автомобілів, що експлуатуються в районах з помірною низькою температурою взимку. Він замерзає при температурі -40°С і має світло-жовтий колір. Антифриз марки 65 застосовується для автомобілів, що працюють в умовах низької температури. Він замерзає при температурі -65°С і має оранжевий колір.

Етиленгліколеві рідини при потраплянні в організм людини можуть спричинити тяжкі отруєння. Антифриз має більший коефіцієнт об'ємного розширення, ніж вода, тому систему охолодження слід заливати не більше ніж на 93-95% об'єму. При зменшенні рівня антифризу в системі охолодження двигуна внаслідок його випаровування слід доливати лише воду.

Під час експлуатації автомобіля деталі системи охолодження забивається накипом і продуктами корозії, що спричиняє перегрівання двигуна і може привести до серйозних несправностей . Промивати деталі системи охолодження слід окремо, бо розчин, що застосовується для промивання радіатора, не можна використовувати для промивання сорочки і головки з алюмінієвого сплаву.

Для промивання радіатор знімають з автомобіля і заповнюють 10%-ним розчином їдкого натру (каустичної соди), нагрітого до 90°С. Цей розчин залишають у радіаторі протягом 20 хв, після чого зливають. Потім до патрубка нижнього бачка приєднують спеціальний змішувач, через який підводять гарячу воду і стиснуте повітря, і манометр.

Радіатор промивають гарячою водою і продувають стиснутим повітрям, слідкуючи за тим, щоб тиск у нижньому бачку не перевищував кГ/см2. З розчином їдкого натру слід поводитися дуже обережно, щоб запобігти опікам шкіри і роз'їданню одягу.

Незначний шар накипу, що відклався на стінках сорочки і трубках радіатора, слід видаляти, не знімаючи радіатора з автомобіля. Для цього в систему охолодження заливають розчин хром піку в розрахунку 4-8 г на 1л води. Цей розчин залишають в системі охолодження і працюють на автомобілі протягом місяця. При википанні розчину до нього доливають воду. Після зливання розчину систему добре промивають чистою водою у напрямі, зворотному напряму циркуляції, пропустивши 10-15-кратний об'єм води.

Розчин з вмістом менше Зг хроніку на 1л води застосовувати не можна, бо такий розчин спричинює підвищену корозію деталей системи охолодження.

3.2 Радіатор.

Радіатор є теплообмінником, тобто він віддає тепло від циркулюючої по його трубках охолодної рідини повітрю, що проходить через нього, Радіатор складається з трьох основних части: серцевини, верхнього і нижнього бачків і деталей кріплення, н

Серцевина радіатора ( Мал.2) виготовляється з гофрованих плоских

(на всю товщину радіатора) трубок. Поперечні горизонтальні пластини радіатора надають йому жорсткості і збільшують поверхню тепловіддачі. Трубки серцевини радіатора впаюють у верхній і нижній бачки. Верхній бачок має горловину, що закривається пробкою, і паро вивідну трубку. Верхній бачок за допомогою прогумованого шланга сполучений з сорочкою охолодження головки циліндрів. Нижній бачок має кран для випуску охолодної рідини і патрубок для сполучення з сорочкою охолодження двигуна.