9. Наукові основи перебудови змісту початковоїх освіти. Загально-наукові та психолого-педагогічні вимоги до змісту навчання.

Зміни, що відбувалися в системі загальної середньої освіти України, починаючи з середини ХХ ст., обумовили реформування самого змісту освіти, який безпосередньо пов’язаний із рівнем економічного та соціального розвитку держави.

Проблеми оновлення змісту освіти досліджували Ю. Бабанський, В. Краєвський, І. Лернер, М. Скаткін, В. Сластьонін, А. Сохор та ін. Вагомий внесок у перебудову змісту початкової освіти в Україні зробили М. Богданович, Т. Горбунцова, Г. Коваль, Л. Нарочна, В. Помагайба,Н. Скрипченко, О. Савченко.

У педагогічній науці існують різні тлумачення змісту освіти як компонента процесу навчання. Якщо в педагогіці 1950 - 1960-х рр. поняття «зміст освіти» означало певну систему наукових технічних знань, трудових умінь і навичок, якими повинні опанувати учні, то з упровадженням у практику особистісно орієнтованого підходу сутність цього поняття значно розширилася, висунувши на перший план саме людину, а не її знання

Серед багатьох проблем, які стоять перед сучасною школою, реформуванню змісту освіти належить визначальна роль.

Основні принципи реформування змісту сучасної початкової освіти - гуманітаризація, диференціація та інтеграція, реалізація яких передбачає формування творчої особистості як умови і результату повноцінного процесу навчання.

Гуманітаризація змісту освіти, як вияв нового мислення світового співтовариства щодо глобальних проблем розвитку людства, передбачає передусім посилену увагу до внутрішнього світу людини, найбільше сприяння розвитку всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей.

Диференційований підхід до визначення змісту освіти забезпечується різними шляхами залежно від типу школи та рівнів готовності дітей до навчання і може виявлятися в тому, що одні й ті самі цілі початкової школи досягаються на різному матеріалі.

Інтегровані предмети об'єднують навколо певного поняття чи теми різнорідні знання, сприяють цілісності сприймання навколишнього; допомагають показати об'єкт із різних боків, розкрити взаємозв'язок явищ, інтенсивно формувати навички аналізу, порівняння, узагальнення.

Отже, зміст сучасної шкільної освіти багатокомпонентний. Він включає знання, різноманітні вміння та навички, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення людини до природи, до себе та інших людей. Формою відображення змісту є навчальні предмети, інтегровані курси, які мають відповідати рівню підготовки учнів і цілям їх вивчення [3].

Українські вчені продовжують розробки в напрямку формування змісту початкової освіти, визначенні форм організації навчальної діяльності учнів молодших класів, враховуючи психологічні та вікові особливості дитини, і сучасний стан розвитку українського суспільства.

Наукові вимоги до формування змісту освіти

Аналіз великої кількості вітчизняних і зарубіжних джерел дозволяє виділити систему наукових вимог до формування змісту шкільної освіти. Основними з них є:

1. Відповідність змісту освіти вимогам розвитку суспільства, науки, культури і особистості. На нинішньому етапі реформування української школи, коли освіта повинна стати основою побудови нової демократичної держави, культурного та духовного відродження, становлення ринкових відносин, виникає необхідність зробити освіту особистісно значущою, необхідною для кожної людини. Саме це поєднає особистісні й соціальні потреби і цілі.

2. Гуманістична спрямованість змісту освіти, що передбачає оптимальне співвідношення гуманітарних і природничих дисциплін, наповнення всіх курсів "олюдненими" знаннями, формування гуманістичного типу мислення, особистісно зорієнтованого світорозуміння, оптимістичних поглядів на проблеми людського життя, розуміння учнями його суті, утвердження людини як найвищої соціальної цінності.

3. Науковість змісту освіти передбачає зарахування до змісту освіти лише тих фактів і теоретичних положень, які є сталими в науці; матеріалу, що відповідає сучасному стану науки, її новітнім досягненням; чіткість висновків з питань розвитку природи і суспільства. Це означає, що в кожній темі, шо вивчається, повинні бути виділені відповідні світоглядні, моральні, естетичні, екологічні ідеї.

4. Полікультурність полягає у поєднанні теоретичних і практичних компонентів гуманітарної, природничо-математичної освіти і трудової підготовки, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, забезпеченні органічного зв'язку з національною історією, культурою, традиціями.

5. Світський характер освіти. Закон України "Про освіту" підкреслює світський характер освіти в школі. Загальноосвітня школа формує в учнів науковий світогляд. Зміст освіти передбачає можливість розкриття перед учнем реальності об'єктивного світу, його суперечливості, пізнаваності. Досягнувши повноліття і ставши дорослим, вихованець сам може зробити власний світоглядний вибір.

6. Інтегративність, що означає орієнтацію на інтегральні курси, пошук нових підходів до структурування знань як засобу цілісного розуміння та пізнання світу.

7. Єдність змістової і процесуальної сторін навчання при формуванні і структуруванні змісту навчального матеріалу, що передбачає наявність у всіх навчальних предметах пізнавальної і практичної перетворюючої діяльності. Навчання у цьому випадку є не тільки способом одержання знань і формування умінь та навичок, а й засобом озброєння учнів методами здобування нових знань, самостійного набування умінь та навичок.

8. Відповідність основних компонентів загальної освіти структурі базової культури особистості. Ці компоненти представлять, як вже зазначалось, у вигляді досвіду пізнавальної, практичної, творчої діяльності і досвіду ставлень особистості.

9. Послідовність полягає у плануванні змісту, який розвивається по висхідній лінії, де кожне нове знання спирається на попереднє і випливає з нього.

10. Відповідність віковим можливостям і рівню підготовки учнів, яким певна система знань, умінь пропонується для засвоєння. Часто якість навчання знижується, якщо школярам доводиться засвоювати перевантажений за обсягом чи дуже ускладнений теоретично матеріал. І навпаки, якщо матеріал занадто легкий, то знання і пізнавальні сили ростуть повільно, непропорційно до їх можливостей.

11. Доступність визначається структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, а також порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів, які необхідно засвоїти.

12. Підтримка світового стандарту в змісті освіти допомагає школі інтегрувати в світовий освітянський простір.