25. Складові частини виховання молодших школярів,їх зміст і завдання. Народна педагогіка про особистість, її розвиток, виховання і формування.

Виховні цілі конкретизуються в основних напрямах або частинах виховання: етичному; естетичному; національному; військово-патріотичному; екологічному; правовому; трудовому; економічному; фізичному.

1. Етичне виховання має цілі: формування етичної свідомості особи, розвиток благородних відчуттів, умінь і звичок культурної поведінки в суспільстві. Основні завдання етичного виховання: формування позитивного відношення до етичних норм і правил; засвоєння етичних знань, понять, формування ідейно-етичних переконань;

виховання етичних відчуттів, відносин: відчуття довга, гідності, делікатності, т.п., привиття норм і правил поведінки; привчання до виконання трудових доручень, пов'язаних з самообслуговуванням, гігієною.

2. Естетичне виховання (від грецьк. естетика – що відчуває, плотський) формує плотські знання, ціннісні відносини між людиною і дійсністю. Естетичне виховання нероздільно з вихованням етичним. Воно припускає формування у людини здібностей розуміти красу і любити красу мистецтва і життя. Засобами естетичного виховання є мистецтво, природа, трудова діяльність. Основні напрями естетичного виховання:

формування естетичних знань, особливостей прекрасного і потворного, піднесеного і низовинного, трагічного і комічного; розвиток умінь розуміти і цінувати красу в мистецтві, природі, навчанні, техніці, спілкуванні; формування переконань жити, вчитися і творити по законах естетики; розвиток здібностей протидіяти потворному, низовинному, антигуманному.

3. Національне виховання. У широкому плані під системою національного виховання розуміють історично обумовлену і створену народом систему соціальних цінностей, поглядів, ідей і ідеалів, які стали ідеологією держави і керівництвом у вихованні підростаючого покоління. Основні критерії оцінки національної вихованості: знання історії України, традицій і звичаїв українського народу; знання досягнень науки, техніки, культури, мистецтва України; відчуття любові до народу України, пошана до історичного минулого, віра у відродження; установка на примноження матеріальних і духовних цінностей України.

4. Військово-патріотичне виховання направлене на розвиток у хлопців і дівчат високих, благородних відчуттів любові до своєї Батьківщини, преклоніння перед тими, хто віддав за неї життя. Конституція України зобов'язує громадян України захищати незалежність і територіальну цілісність України. Громадяни України несуть військову службу відповідно до закону. Найвища оцінка патріотизму людини – мужні дії при аваріях, катастрофах, стихійних лихах. Військово-патріотичне виховання доповнює етичне і національне виховання, формує наступні якості особи: знання героїчного минулого українського народу і його воїнства; відчуття пошани до військово-бойових традицій армії і флоту; відчуття гордості і преклоніння перед героями-українцями;

почуття громадянського і конституційного обов'язку по захисту Української держави, його територіальній цілісності від ворогів; установка на соціально-корисну діяльність для зміцнення держави; прагнення стати кваліфікованим захисником, своєї Вітчизни.

5. Екологічне виховання – виховання здатності сприйняття і правильного розуміння єдності природи і суспільства, розвиток екологічних поглядів і відчуттів, потреби і умінь охороняти природу. «Екос» (з грецьк.) означає житло, місцеперебування. Основне завдання екологічного виховання – формування правильної поведінки людини в умовах екологічної небезпеки. В процесі екологічного виховання школярі повинні бути навчені діям в складних умовах, застосовувати захисні або підручні засоби для ліквідації вогнищ забруднення, коли слід звернутися до лікаря за допомогою і як надати допомогу собі.

6. Правове виховання – організована дія на свідомість і відчуття людини з метою формування у нього правосвідомості, пошани конституційних норм і правопорядку, розвитку умінь, необхідних для виконання норм має рацію, законів і громадського обов'язку. Критеріями правового виховання можуть бути: правові знання: знання Конституції України; знання має рацію і правопорядку; знання основних видів відповідальності; знання правил поведінки і внутрішнього розпорядку в навчальному закладі; правові відчуття: відчуття патріотизму і особистої відповідальності за правопорядок; відчуття нетерпимості до відступів від законів і правил; відчуття пошани до прав інших людей; правові уміння: уміння дотримувати і попереджати правопорушення; уміння дбайливе відноситися до державного майна, матеріальної бази учбового закладу.

7. Трудове виховання – складова частина виховання, направлена на виховання зацікавленого відношення до праці, психологічну і практичну підготовку підростаючого покоління до участі в створенні матеріальних і духовних цінностей. Завдання трудового виховання: формування відповідального відношення до праці, до праці як потреби; формування психологічної і практичної готовності трудитися; виховання умінь і навиків колективної і індивідуальної праці; прівиття інтересу до науки, техніки, культури, виявлення схильностей і здібностей; виховання свідомої дисципліни і дисциплінованості.

8. Економічне виховання – процес формування у учнів сучасного економічного мислення, відчуттів дбайливого і бережливого господаря, якостей працьовитості і діловитості, організованості і заповзятливості. Нове економічне мислення не можна виховати відразу, воно виробляється розумовою працею по оновленню знань, позбавленню від догм старої економіки і марнотратства. Важливим напрямом економічного виховання що вчаться є розвиток у них уміння берегти, раціонально витрачати, розумно економити час.

9. Фізичне виховання – організований процес управління фізичним розвитком людини за допомогою фізичних вправ, гігієнічних заходів і інших засобів з метою формування у нього фізичного здоров'я, емоційно-вольових і спортивних якостей. Фізичне виховання пов'язане з фізкультурою і спортом. Завдання фізичного розвитку зміцнення здоров'я і поліпшення самопочуття людей; озброєння знаннями про фізичну підготовку людини; формування стійкого інтересу до занять фізкультурою; озброєння санітарно-гігієнічними уміннями і навиками; формування умінь адаптуватися до фізичних, розумових і моральних навантажень.

Народна педагогіка пройнята глибокою людяністю. Вона високо підносить гідність людини, її життєву місію. В українському фольклорі оспівуються велич людини, краса її духовних якостей. Народ-педагог послідовно бореться за право кожної людини розкрити свої найкращі риси. Так поступово, в результаті багаторічних педагогічних пошуків, емпірично визрівали народні уявлення про основні чинники формування особистості в сім'ї.

Народна педагогіка в основних аспектах дає об'єктивне трактування суті спадковості та її місця у формуванні особистості. Багаторічні спостереження переконують, що в спадковість передаються лише певні фізичні ознаки (будова тіла, колір шкіри, очей, волосся), природні зачатки яких-небудь рис, здібностей або властивостей, деякі риси характеру. Проте більшість рис у спадковість не передається, а набувається.

Другим важливим чинником впливу на особистість родинна педагогіка висуває середовище — стан взаємин у сім'ї, розпорядок і життя, побут, звичаї і традиції, матеріальне становище, житлові умови.

Чітко визначився в народних уявленнях і такий могутній чинник формування особистості, як виховання, особливо виховання прикладом.

Народна педагогіка виходить з того, що виховання дитини слід розпочинати в ранньому віці. Таке виховання, власне, слід розпочинати з раннього дитинства, основою для якого повинна слугувати гідна поведінка самих батьків та злагода в родинному житті.

Лише у тісній взаємодії родина – учень – педагог можна сподіватися на позитивний дієвий результат виховання особистості. Завдання педагога – з перших днів перебування дитини в дошкільному закладі чи в школі вивчити особливості її психологічного та розумового розвитку і надати батькам педагогічну допомогу.

З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.

Метою сімейного виховання є формування таких рис і якостей особистості, які допоможуть гідно подолати життєві труднощі, перешкоди й негаразди. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, пізнавальних сил і початкового досвіду трудової діяльності, морального та естетичного формування, емоційної культури і фізичного здоров'я дітей - все це залежить від сім'ї, від батьків і все це є завданнями сімейного виховання.