22. Навчання як двобічний процесс. Компоненти процесу навчання та їх характеристика. Викладання як діяльність вчителя. Учіння як пізнавальна діяльність учнів.

Будь-яке явище має зміст і форму. Змістовною стороною процесу навчання є пізнавальна діяльність учня. Вона повинна бути організована вчителем так, щоб учень пізнавав навколишній світ, закономірності його розвитку, взаємозв'язку і взаємозалежності природи, суспільства і людини, щоб навчання прискорювало психічний розвиток кожної людини. Двосторонній характер процесу навчання - це форма, в якій відбувається процес навчання. За формою процес навчання складається з двох сторін: викладання і учіння. Між ними має бути таке взаємодія: вчитель викладає так, щоб усі учасники процесу навчання стали суб'єктами, тобто активними, самостійними учнями в оволодінні знаннями. Педагоги-новатори двосторонній характер процесу навчання будують на основі взаємодії з учнями, за формулою педагога-гуманіста Ш. А. Амонашвілі: «Я вас, діти, буду вчити так, щоб ви захотіли вчитися».

У процесі навчання виділяють цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оцінювально-результативний компоненти.

Цільовий компонент процесу навчання відображає усвідомлення педагогом і прийняття учнями мети й завдань вивчення теми, розділу чи навчального предмета в цілому. Мета навчання соціально детермінована. Вона визначається завданнями, висунутими суспільством перед школою, і відображеними в державних документах про освіту.

Стимулюючо-мотиваційний компонент передбачає, що педагог здійснюватиме заходи, спрямовані на стимулювання в учнів інтересу, потреби в розв'язанні визначених завдань. Причому стимулювання повинне породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів навчання. В єдності стимулювання і мотивації закладений зміст стимулюючо-мотиваційного компоненту навчального процесу.

Операційно-діяльнісний компонент найповніше відображає процесуальну сутність навчання. Саме в діяльності педагогів та учнів і реалізуються завдання засвоєння школярами широкого соціального досвіду людства. Операційно-діяльнісний компонент реалізується за допомогою певних методів, засобів і форм організації навчання.

Контрольно-регулюючий компонент передбачає одночасний контроль учителя за розв'язанням визначених завдань навчання і самоконтроль учнів за правильністю виконання навчальних операцій, точністю отриманих відповідей. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних робіт, опитувань, заліків, екзаменів. Самоконтроль передбачає самоперевірку учнів, які самостійно перевіряють ступінь засвоєння навчального матеріалу, правильність виконання вправ, оцінку життєвої реальності отриманих у задачах відповідей тощо.

Оцінювально-результативний компонент навчання передбачає оцінку педагогами і самооцінку учнями досягнутих у процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх з визначеними навчально-виховними завданнями, виявлення причин відхилень, проектування нових завдань з метою усунення виявлених прогалин у знаннях і вміннях. Всі компоненти навчального процесу необхідно розглядати в закономірному взаємозв'язку.

Викладання (научування) як діяльність учителя є сукупністю багатьох специфічних діяльностей. У структурі викладання можна виділити такі діяльності: проектувальну, організаційну, інформаційну, корекційну, аналітичну.

Проектувальна діяльність є розумовою побудовою навчального процесу, його проектуванням, моделюванням, плануванням. Організаційна діяльність як органічна, невід'ємна складова викладання має чи не найбільшу частку. Завдання безпосередньої організації роботи кожного учня, зокрема із засвоєння навчального матеріалу - це завдання налагодження комунікації всіх ліній взаємодії учитель - учень, учитель - клас, учитель - група, учень - учень, учень - група, учень - клас, клас - група, група - група. Інформаційна діяльність теж багатоманітна. Учитель повинен забезпечити учнів різноманітними видами інформації і не лише навчальної, а й емоційно-оцінювальної, без чого навчання - не навчання. Корещійна діяльність має два аспекти. Один із них - одержання інформації про ступінь досягнення цілей навчання кожним конкретним учнем. А другий - компонування додаткових дій, спрямованих на те, щоб зменшити різницю між запланованим рівнем досягнення цілей навчання і рівнем фактичним. Головна характеристика діяльності вчителя - його керівна роль у процесі навчання. Ця роль зумовлена необхідністю формувати в учнів науковий світогляд, наукові погляди і переконання.

Науковці виділяють три аспекти керівної ролі вчителя у процесі навчання - вчитель керує процесом навчання в його загальному взаємозв'язку, керівництво у процесі навчання - керівництво окремими його фазами та етапами, керівництво через навчання - мають на увазі формування особистості учня і керівництво цим процесом через посередництво навчання і викладання - діяльність учителя.

Навчальна діяльність (учіння) — це один з основних видів діяльності людини, спрямований на її саморозвиток через опанування способами предметних і пізнавальних дій, узагальнених за формою теоретичних знань.

З суспільної точки зору учіння — це особлива форма соціальної активності особистості. У цьому відношенні їй притаманні певні соціальні функції. З одного боку, як форма активності індивіда навчальна діяльність виступає основною умовою й засобом його психічного розвитку, забезпечуючи засвоєння теоретичних знань, а через них — і розвиток тих здібностей, які в них "кристалізовані". З іншого боку, учінню належить провідна роль у формуванні змістових характеристик особистості. Як форма соціально прийнятного співробітництва дитини з дорослими та дітьми така діяльність виступає одним з основних засобів включення підростаючого індивіда в систему соціальних відносин, у колективну діяльність, у ході якої він засвоює суспільні цінності та норми людського життя.

Учіння поряд з науковою діяльністю є окремим видом пізнавальної активності, яка, у свою чергу, має дві сторони: зовнішню й внутрішню, кожна з яких складається з окремих дій. Так, зовнішня гностична діяльність складається з предметних пізнавальних дій (вимірювання, важення тощо), перцептивних дій (розглядання, спостереження, слухання), символічних дій (зображання, позначання, висловлювання). Внутрішня гностична діяльність передбачає єдність перцептивних, розумових і мнемічних дій, що недоступні спостереженню ззовні.

23. Розвиток, виховання та навчання дітей шестирічного віку. Особливості організації навчально-виховного процессу в умовах дитячого садка, комбінату «дитсадок-школа», загальноосвітньої школи. Гра як провідна діяльність дітей шестирічного віку.

Сьогодні залишається актуальною проблема навчання дітей 6-річного віку. Але вже не стоїть питання про те, чи можна вчити 6-річок, чи ні. Тепер хвилює і вчених, і психологів, і педагогів питання : як вчити цих дітей,щоб полегшити адаптаційний період ? Адже за своїми психофізіологічними особливостями діти шести років відрізняються від учнів семилітнього віку.

Психологи та педагоги-практики, які працюють з дітьми 6-річного віку, констатують : 6-річний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. У нього зберігається особливість мислення дошкільника, переважає мимовільне запам’ятовування (запам’ятовується не те, що необхідне, а те,що цікаве ) ; специфіка уваги виявляється в тому, що дитина спроможна займатися однією справою не більше,ніж 10-15 хвилин. Ще одна особливість 6-річок - поява орієнтації на соціальні вимоги. Поведінка дитини 6–ти років значною мірою залежить від емоцій, тому на уроці підтримується через емоційну зацікавленість дітей. Неуважність, непосидючість, відволікання уваги, невміння керувати своєю поведінкою, пов’язані з особливостями дитячої психіки і вимагають уваги під час перебування дітей у школі ; детального вивчення та врахування вікових особливостей, а також нових підходів до навчання дітей у 1-му класі.

Крім того, в класах, в основному, навчаються діти і 6-ти, і 7-ми років. Тому навчання і виховання першокласників має відбуватися з урахуванням особливостей організації діяльності дітей як шостого, так і сьомого року життя.

Не слід забувати, що основним методом і формою навчання дітей 6-річного віку є гра, тому слід активно включати її у навчальний процес з метою формування в дітей уміння вчитися, створення умов для розвантаження та відпочинку, зацікавлення та підвищення пізнавальної активності. Тому саме відсутність домашніх завдань,помірне,але обов*язкове використання наочного матеріалу та ігор (дидактичних, сюжетно-рольових,рухливих ) - це важливі вимоги до організації навчально-виховного процесу у 1-х класах .

Сприятливим чинником є також створення відповідних умов для розвитку дітей:

-​ гаряче харчування ;-​ навчальні заняття не більше 4-х годин -​ оптимальний руховий режим -​ дотримання вимог гігієни навчання

Практика показує, що майже всі діти 6-річного віку відчувають труднощі адаптації. Малюки у перші дні і тижні навчання у школі напружені не тільки фізично, а й психологічно. У відносно сприятливих умовах навчання психологічна напруженість першокласників починає зменшуватися,адаптація до навчання проходить значно легше.

Важливо, щоб з самого початку навчання у школі дитина сприйняла навчальну діяльність як співробітництво з доброзичливо настроєними щодо неї учителем і однокласниками, зрозуміла, що шлях до успіху в складному процесі оволодіння знаннями лежить через бажання навчатися, через пошук, наполегливість у досягненні мети, у подоланні труднощів.

                      У навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. В залежності від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення групи, професійної майстерності педагога вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами чи індивідуальною. Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку є заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.). Тривалість заняття для дітей молодшого дошкільного віку – від 15 до 25 хвилин (5-6 групових занять на тиждень), старшого дошкільного віку – від 25 до 35 хвилин (7-8 групових занять на тиждень).. Організована навчальна діяльність дітей у формі занять планується переважно у першу половину дня Організовуючи навчальну діяльність важливо систематично використовувати завдання із експериментально-дослідницької діяльності, проблемно-пошукові ситуації та інші методи і прийоми. Слід поєднувати вербальні, наочні і практичні методи, відводити належне місце продуктивним видам діяльності, в яких дошкільник здатен до самовираження і самореалізації (малювання, ліплення, конструювання, художня праця), а також мовленнєвій, руховій, музичній діяльності. З урахуванням різного рівня інтелектуального розвитку, відмінностей у спрямованості пізнавальних інтересів окремих дітей доцільно диференціювати роботу з ними на заняттях та у повсякденному житті, об’єднуючи дітей у підгрупи та добираючи для кожної з них навчальний матеріал різного змісту, складності та відповідні методи і прийоми. Треба пом’ятати, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність, гра широко використовується у навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу як самостійна форма роботи з дітьми та як ефективний засіб і метод розвитку, виховання і навчання в інших організаційних формах. Пріоритет надається творчим іграм (сюжетно-рольові, будівельно-конструктивні, ігри-драматизації та інсценівки, ігри з елементами праці та художньотворчої діяльності) та іграм з правилами (дидактичні, інтелектуальні, рухливі, хороводні тощо). Невід’ємна складова змісту навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі – розумове виховання..

Організація навчання у школах здійснюватиметься за навчальними програмами, розробленими відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти та затвердженими наказом Міністерства

Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності починається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Тривалість навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня не може бути меншою 175 робочих днів, П-III ступенів - 190 робочих днів без урахування часу на складання іспитів, тривалість яких не повинна перевищувати трьох тижнів.

Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить 35 хв. - у перших, 40 хв. - у других- четвертих, 45 хв. - у п'ятих-дванадцятих класах. Зміна тривалості уроків можлива за погодженням з відповідними органами управління освітою та органами санітарно-епідеміологічної служби.

Структуру навчального року (за семестрами) й тривалість навчального тижня встановлюють загальноосвітні навчальні заклади в межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління освітою. Тривалість канікул у загальноосвітніх навчальних закладах упродовж навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

На основі типових навчальних планів загальноосвітні навчальні заклади складають робочі плани на поточний навчальний рік, в яких відображено особливості організації навчально-виховного процесу. Зміст навчального предмета, передбаченого навчальним планом, визначається його навчальною програмою.

Гра для дитини — саме життя з усіма його радощами, хвилюваннями, тривогами, перемогами і прикрощами. Гра — природний для дитини вид діяльності. Розвивальна гра потребує активного мислення й практичних умінь; вона багата на емоції та щирі почуття.

Захопившись грою, діти не помічають, що пізнають нове, а засвоєння нових знань у грі відбувається

значно успішніше, ніж у будьякій іншій діяльності.

Дітям потрібна гра. Якщо в навчально-виховному процесі з дітьми шестирічного віку буде недостатньо пояснено правила гри, то їм буде нецікаво на заняттях, незрозуміло. Суто навчальні завдання в ігровій формі викликають у дітей емоційний підйом, зменшують нервове напруження. Зрештою розумові, емоційні та вольові процеси дітей концентрують на засвоєнні знань, умінь і навичок, закладених у структурі навчального завдання.

Гра — ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Вона формує первинне усвідомленняи того, що гарно, а що погано, має діагностичну функцію — показує дитині, що вона вміє, чого боїться, що їй подобається. Для того щоб гра дійсно захопила дітей і особисто стосувалася кожного з них, педагог повинен стати її безпосереднім учасником.

Навчальні ігри мобілізують пам’ять, збагачують уяву, викликають активний інтерес до предмета, що, у свою чергу,сприяє міцності запам’ятовування матеріалу. Під час ігор діти вчаться витримки, відповідальності

перед колективом, гартують волю, чесність. ` Гра — не лише улюблене заняття дітей, вона сприяє всебічному

розвитку, розширює коло уявлень, активізує їхню пізнавальну діяльність, розвиває кмітливість, запобігає втомі.

Саме у грі формуються основні новоутворення, розвиваються мотиваційна сфера дитини, свідоме

бажання вчитися Шість років — найбільш сприятливий вік для інтелектуального і соціального розвитку особистості. Однак потреба в нових враженнях, пізнавальна активність і допитливість взаємопов’язані з ігровою формою діяльності. У цей період для дитини характерними є два бажання — «хочу вчитися

» і «хочу гратися». Установлення рівноваги між потребами малюка і завданнями навчання й виховання — найголовніша умова гуманізації школи. Дидактичні ігри, що використовують на розвивальних заняттях, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей; розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву; закріплюють знання, уміння i навички; тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Розвинена просторова уява є однією з умов для розвитку мислення.

` Незважаючи на те, що основною для дитини в цьому віці стає навчальна діяльність, гра залишається актуальною. Особливість ігрової діяльності полягає у тому, що в ній успішно засвоюється зміст навчальної діяльності. Для кожного школяра розвинене мовлення — це засіб спілкування, здобуття знань, інструмент

пізнання навколишнього середовища. Але мовлення шестирічок перебуває ще у стадії становлення,

формування, тому важливою є цілеспрямована робота над ним. Першокласники ще не мають достатнього пізнавального та соціального досвіду, тому це впливає на їхню поведінку під час занять з розвитку мовлення: одні говорять тихо, боязко, інші не дотримують логічних пауз, дехто зовсім уникає спілкування, не відповідає на запитання. Відповідно до навчально-виховних завдань необхідно продумувати ігрові ситуації, визначати

прийоми і способи, що пов’язували б програмний матеріал з грою. Дітей потрібно навчати правильно спілкуватися, дотримувати правил. Щоб одна і та сама гра не набридла, варто через певний час змінювати її, ускладнюючи завдання. Швидкість, першість — одвічна основа будьякого змагання — наявна і в мовленнєвих іграх, однак вона не є вирішальною, а є другорядною. Вирішальними стають правильність і безпомилковість. Гра позбавляє нервового перевантаження. Саме завдяки ігровим формам занять можна залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили. Уведення в ігрову ситуацію казкових персонажів, що припускаються помилок у вимові слів, будові речень, складання тексту, привертає увагу малюків до самого завдання.

Молодший шкільний вік — це вік, сприятливий для розвитку творчості. Дитині все дається легко, усе цікаво, і вона все виконує з великим захопленням, особливо коли ці події пов’язані з грою або просто включені в ігрові відносини. Практика шкільного життя засвідчує, що ігри і цікаві завдання мають провідне значення на заняттях

з усіх предметів та у вихованні молодших школярів.

Гра для дитини, особливо в шестирічному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, що дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше ознайомлюється з правилами та нормами спілкування з оточенням — зі світом природи, з людьми; швидше опановує навички і звички культурної поведінки. Гра взаємопов’язана з розвитком особистості — вона є такою формою творчості, що реалізує здібності й потреби людини.