17. Виховні функції учителя початкової школи з додатковою спеціалізацією в галузі естетичного виховання. Своєрідність естетико-виховної роботи в молодших классах. Основні форми виховної роботи.

Особливості естетичного виховання в молодшому шкільному віці Естетичне виховання, цілеспрямований процес формування у людини естетичного ставлення до дійсності. Це відношення з виникненням людського суспільства розвивалося разом з ним, втілюючись у сфері матеріальної і духовної діяльності людей. Воно пов'язане зі сприйняттям і розумінням нимипрекрасного в дійсності, насолодою їм, естетичним творчістю людини. Естетичний розвиток особистості починається в ранньому дитинстві. Щоб доросла людина стала духовно багатим, треба звернути особливу увагу на естетичне виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Однією з особливостей молодшого шкільного віку є прихід дитини до школи. У нього з'являється новий провідний вид діяльності навчання. Головною людиною для дитини стає вчитель. Погляди вчителя, його смаки, уподобання стають їх власними. Яскравий приклад послідовної і переконаної роботи самого педагога, його щира зацікавленість та ентузіазм легко піднімають дітей на справи З молодшого шкільного віку відбуваються зміни в мотиваційній сфері. Мотиви відносини дітей до мистецтва, красі дійсності усвідомлюються та диференціюються. Вони отримують задоволення від читання книг, слухання музики, малювання, перегляду фільму. Вони ще не знають, що це і є естетичне ставлення. Але в них сформувалося естетичне ставлення до мистецтва і життя. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитині особливі емоційно-психічні стани, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, мислення, пам'ять. У ранньому дитинстві хлопці живуть безпосередньої, глибоко емоційним життям. Сильні емоційні переживання надовго зберігаються в пам'яті, нерідко перетворюються в мотиви і стимули поведінки, полегшують процес вироблення переконань, навичок і звичок поведінки. Таким чином, молодший шкільний вік - це особливий вік для естетичного виховання, де головну роль в житті школяра відіграє вчитель. Користуючись цим, вмілі педагоги здатні не тільки засновувати міцний фундамент естетично розвинутої особистості, але і за допомогою естетичного виховання закласти справжній світогляд людини, адже саме в цьому віці формується ставлення дитини до світу і відбувається розвиток сутнісних естетичних якостей майбутньої особистості.

У процесі естетичного виховання традиційно використовують різні форми: уроки, семінари, гуртки, екскурсії, конференції, бесіди, диспути, колективні творчі справи, конкурси та ін.

До найбільш значущих функцій загального естетичного виховання слід віднести пізнавально-освітню, розвиваючу, організаційно-педагогічну, культурно-соціальну, психологічну. Процес естетичного виховання, як будь - який виховний процес тісно пов’язаний з навчанням, має власні яскраво виражені пізнавальні та гносеологічні можливості. Пізнавальний функціональний комплекс містить такі функції, як гносеологічна (пізнавальна), комунікативна та трансляційна (або інформативна).

Із пізнавальною функцією пов’язані трансляційна та комунікативна.

Центральним функціональним комплексом виступає гуманістичний, де головними функціями є гуманістична, виховна, духовно-моральна.