1. Педагогіка як науки про виховання людини. Мета і завдання виховання громадянина України.

Перші джерела з педагогіки з'являються у Стародавній Греції. Тут педагогами називали рабів, завданням яких було супроводжувати дитину свого володаря до школи, доглядати за нею, прислуговувати й навчати. З часом поняття "педагогіка" утвердилося як наука про навчання, освіту й виховання не лише дітей, а й людини взагалі. Тому історична назва цієї науки не повністю відображає сучасне розуміння педагогічних процесів

Базовими категоріями педагогіки є: виховання, навчання, освіта, розвиток. Виховання — це організований і цілеспрямований процес формування особистості. Тут поняття "виховання" вживається в широкому розумінні і включає в себе всю сутність впливу на людину (навчання, освіту) з метою формування її з погляду довершеності.

Навчання — двосторонній процес діяльності того, хто навчає, і того, кого навчають, спрямований на набуття знань, умінь і навичок, інтелектуальний розвиток особистості, формування наукового світогляду, оволодіння методами пізнавальної діяльності.

У контексті розуміння сутності процесу навчання треба виділити поняття "знання", "уміння", "навички". Знання — ідеальне вираження в знаковій формі об'єктивних властивостей і зв'язків світу природного та людського; результат пізнання навколишньої дійсності. Уміння — це здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань; готовність застосувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості. Навички характеризуються готовністю людини застосовувати знання на практиці, що відбувається на рівні автоматизованих дій внаслідок багаторазових повторень.

головним, визначальним завданням навчання є забезпечення оптимальних умов для інтелектуального розвитку особистості. Інтелект (лат. intellektus — розуміння, розсудок, пізнання) — це здатність до мислення, раціонального пізнання; інтелект тотожний розуму. Найбільше багатство людини — її інтелект, який розвивається у процесі активної самостійної діяльності. Від рівня розвитку інтелекту залежать успішність і ефективність життєдіяльності як окремої особистості, так і певної людської спільноти взагалі.

Освіта — сукупність знань, умінь і павичок, набутих у навчальних закладах або самостійно, а також сам процес набуття знань. Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і професійну.

Процес отримання освітньої підготовки має кілька рівнів:

1) початкова загальна освіта;2) базова загальна середня освіта;

3) повна загальна середня освіта;4) професійно-технічна освіта;

5) базова вища освіта; в) повна вища освіта.

Розвиток як одна з важливих категорій педагогіки становить специфічний процес змін, результатом якого є виникнення нового; поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, накопичення кількісних змін і перехід їх у якісні. Стосовно людини виділяють три основні види розвитку: фізичний (передбачає ріст організму, кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів); психічний (характеризується процесами змін і становлення психіки); соціальний (вирізняється процесом здобуття людиною соціального досвіду — мови, моральних якостей та ін.).

Усі названі категорії педагогіки між собою взаємопов'язані, взаємозалежні й логічно зумовлені

У системі наук педагогіка (у тісному зв'язку з психологією) займає одне з центральних місць, перебуває на перехресті інших наук. Це тому, що розвиток тієї чи іншої науки залежить від пізнавальної діяльності людини. Педагогіка спільно з психологією і пізнає людину, і готує її' до активної пізнавальної діяльності. Також педагогіка пов’язана з суспільними, технічними, та природничими науками.

Педагогіка, як і будь-яка інша наука, може розвиватися, якщо вона перебуватиме в русі, спиратиметься на дослідження тих явищ і процесів, які є в колі її інтересів. А для такої дослідної роботи необхідно мати надійний інструментарій — методи досліджень. У педагогіці за їх сутністю виділяють такі групи методів:

1) неекспериментальні: спостереження, анкетування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, діагностичні методи (тестування і шкалювання);

2) експериментальні: природний та лабораторний експеримент;

3) формувальні.

Виховання громадянина України - основна мета національного виховання

Громадянське виховання - це процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчути себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною.

Метою громадянського виховання є формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людини з притаманними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства.

Важливе місце в громадянському вихованні посідає громадянська освіта - навчання, спрямоване на формування знань про права й обов´язки людини.

Мета громадянського виховання базується на таких завданнях:

- визначення і забезпечення прав людини в реальному житті як гуманістичної цінності;

- усвідомлення взаємозв´язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю;

- формування національної свідомості, виховання почуття

патріотизму;

- утвердження гуманістичної моралі та формування поваги

до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість;

- формування соціальної активності і професійної компетентності;

- формування політичної культури засобами громадянського виховання та освіти;

- розвивати здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях; уміння знаходити нові ідеї;

- уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства;

- виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства.

Виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму - любові до свого народу, до України; турботу про благо народу, готовності відстояти незалежність Батьківщини.