Словничок авторських лексичних новотворів

на позначення почуттів та емоцій

негативного реагування.

Злість, лють. Байдужість.

уклали

студентки V курсу

факультету української філології

групи У-51

Годун Ірина,

Паньковець Юлія,

Ткачук Соломія

І. ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТЬ «ПОЧУТТЯ», «ЕМОЦІЯ» В ЛЕСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛАХ.

1. Словник української мови в 11 тт. / За заг. Ред. І. Білодіда. – к.: Наукова думка, 1971.

Почуття – 1. Психічні і фізичні відчуття людини; чуття. Почування, емоції, поривання душі. 2. Здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище. Припустімо, що кожна істота тому почуває, Що її первісні частки поділено всі почуттями (Зеров); *Образно. Розбуди почуття, Що в тобі, може, спить (Сам.) Шосте почуття – здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення. 3. із спол. що, мов, немов, ніби і т. ін. Стан людини, який викликається почуттєвим досвідом. Таке почуття обхопило Марусяка, мов… йде відкись [звідкись] здалека (Хотк.); // Правильне або хибне усвідомлення людиною свого значення, ролі в суспільстві і т. ін.; розуміння. З почуттям власної вищості… пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади (Коцюб.) ; Здатність людини вміло використовувати властивості чого-небудь. Естетичне почуття – емоційна реакція людини на естетичні цінності; Національні почуття – вияви любові і поваги до свого народу, до його культурних надбань; Патріотичні почуття – любов до Батьківщини, відповідальність за її долю, готовність служити її інтересам; Почуття відповідальності – глибоке усвідомлення свого обов’язку перед суспільством, людством, розуміння суті й значення своїх учинків, своєї діяльності. 4. Емоції, що супроводжують оцінку певних суспільних подій, явищ. Тут, може, говорить більш почуття, ніж теоретичний розум (Л. Укр.); // Вияв схвильованості, душевного піднесення. Недаремне молоденький, чорнявий піп… вкладав… так багато почуття у свої вигуки… парафіян цікавило зовсім не те. (Коцюб.); // Емоції, викликані певним душевними переживаннями. Ся не щасна руїна в попівській рясі збуджувала радше почуття жалю (Фр.); // Емоційна настроєність. Одягався [Доря] поспішно, з почуттям свята (Коцюб.); //

Інтуїтивне розуміння, сприйняття, передчуття чого-небудь. Чули те і тюремщики – і якісь лихі почуття закрадалися у потайники їх серця. (Мирн.). Жити одним почуттям – мати спільні інтереси, прагнення; Почуття гумору – здатність людини бачити смішне у певних життєвих ситуаціях і вміти його передавати. Грати на почуттях – використовувати з корисливою метою певні почуття людини; Давати (дати) волю почуттю (почуттям) – виявляти нестриманість, робити щось під впливом настрою. Тут я дав волю своєму почуттю, я говорив , що хочу жити роботою партійною (Л. Укр.) 5. Любов, кохання, захоплення ким-небудь. Зів’яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (Коцюб.)

Емоція – переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини. Такі психічні емоції, як радість, переляк, горе, страх, сором, особливо, коли вони з’являються несподівано, викликають почастішання або уповільнення скорочень серця (Шк. Гігієна, 1954, 80); Її дивувало, що невеликі оповідання, без складної фабули, часто викликали… глибокі емоції (Донч., V, 1957, 510)

Байдужість, жості. Стан і властивість за значенням байдужий. 1. Байдужість доччина дражнила її (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 65); В голосі Ярослави відчувалось куди більше байдужості, ніж зацікавлення (Дмит., Розлука. 1957, 106); Та Павло обманював себе удаваною байдужістю. Він не міг заспокоїтись. Марійка заволоділа всім його єством (Хижняк, Килимок, 1961, 12); *Образно. Я не співець чудовної природи з холодною байдужістю її (Граб., І. 1959. 171)

Злість, жін. 1. Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.). Було й та,що пан…бив [хлопця]… Гірко прийшлося хлопцеві таке життя, злість накипіла в молодому серці (Мирн., І, 1949, 269); Тимко сояв, знявши картуза, і чорна грудка злості на брата розтавала у його серці (Тютюнник, Вир, 1964, 349). 2. Почуття роздратування гніву, досади; розлюченість. Вона замітала горниці й кидала стільцями од злості (Н.-Лев., ІІ, 1956, 78);

Він заговорив роздратовано, зі злістю: - Вже донесли (Донч., V, 1957, 555). *Злість бере (брала, взяла, забирає і т. ін.) – те саме, що Зло бере (брало, взяло, забирає і т. ін.) (див. зло 1). Навіть злість брала, що Іван так побивається дуже за нею (Коцюб., ІІ, 1955, 339); Починала забирати злість. Скільки роботи, а воно [сонце], як нарочито, світить (Ле, Кудря, 1956, 14); Зганяти (згонити, зігнати, зогнити) злість (див. зганяти; Зривати (зірвати) свою злість див. зривати; Ковтати злість див. ковтати; На злість – те саме , що на зло (див. зло 1). Молоді й посивілі карнавалять на вулиці там [у Севільї]: Не тому, що безжурне дозвілля, А навмисне – на злість ворогам! (Муратов, Осінні сурми, 1964, 11); Як (наче і т. ін.) на зло (див. зло 1). Погода тут, як на злість, бридка – іде сніг і зараз розтає, вітер противний (Л.Укр., V, 1956, 323).