11. Основи митної справи в Україні.

Митне оподаткування – один із напрямків митної політики держави, спосіб митного регулювання. Становлення і розвиток митної справи в Україні здійснюється в напрямку уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:

1. Верховна Рада України – визначає основні напрямки митної політики, структуру системи органів державного регулювання митної справи, встановлює ставки мита, спеціальні митні зони та митні режими на території держави тощо;

2. Кабінет Міністрів України – забезпечує здійснення митної політики відповідно до Законів, встановлює розміри митних зборів, проводить переговори та укладає міжнародні договори України тощо;

3. Державна митна служба України - здійснює безпосереднє керівництво митною справою в державі.

Митна служба в Україні включає в себе три рівні:

• Митні пости

• регіональні митниці

• митниці.

Переміщення товарів через митницю України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов’язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів.

12. Сутність та види мита.

Мито займає особливе місце в системі непрямих податків. По-перше, сфера застосування мита - зовнішньоекономічні операції, тобто воно не справляється при здійсненні операцій з продажу товарів, робіт, послуг всередині країни. По-друге, на відміну від ПДВ та акцизних зборів, мито, поряд із фіскальною складовою має серйозний регулятивний потенціал.

Платниками є фізичні та юридичні особи, що переміщують товари та предмети через митний кордон України.

Об’єктом оподаткування є операції з ввезення, вивезення та транзиту товарів та предметі через митний кордон України.

Мита, які застосовують в Україні, можуть бути класифіковані за наступними ознаками:

1. За способом нарахування мита бувають:

• Адвалерне мито, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

• Специфічне мито, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів , що обкладаються митом;

• Комбіноване мито, що поєднує обидва ці види митного обкладення

2. За напрямком руху товарів мита бувають:

• експортне (вивізне) мито, що нараховується на товари при їх вивозі за межі митної території України;

• імпортне (ввізне) мито, що справляється митницями при поступленні іноземних товарів на внутрішній ринок України;

• транзитне мито, що справляється митницею при транзиті товару через митну територію України.

3. За призначенням:

• Антидемпінгове мито, що використовується при: ввезенні або вивезені товарів за ціною, яка суттєво нижча їх конкурентної ціни, якщо таке ввезення чи вивезення може завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів або загальнодержавним інтересам;

• Компенсаційне мито, що використовується при: ввезенні чи вивезенні товарів, при виробництві або імпорті, експорті чи виробництві яких використовувалась субсидія, якщо це може завдати шкоди вітчизняним виробникам чи загальнодержавним інтересам;

• Спеціальне мито, що використовується як: а)захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в такій кількості чи на таких умовах, які можуть нанести збиток вітчизняним виробникам подібних товарів; б)запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, котрі порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі; в)захід для припинення несумлінної конкуренції у випадках, що визначаються законодавством України; г)захід у відповідь на дискримінаційні чи недружні дії проти України.

4. За ступенем сприяння імпорту мито може бути класифіковане як:

• Преференційне – найбільш сприятливий митний режим, який застосовується до товарів, які походять із країн, які входять разом з Україною в митні союзи;

• Пільгове – вводиться відносно імпорту товарів та предметів з країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (Австрії, Великобританії, Італії, США, Німеччини, Франції і т.д.), та з країн, що розвиваються

• Повне – застосовується до інших товарів і предметів

4. За періодом дії підрозділяють:

• Постійне, що встановлюється без обмеження термінів застосування;

• Сезонне, що встановлюється на строк не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення

4. За порядком встановлення мита можуть бути:

• Автономне, що встановлюється країною самостійно незалежно від міжнародних договорів;

• Конвенційне, що встановлюється на основі двохсторонніх та багатосторонніх переговорів та зафіксоване в угодах.