17.Основи прибуткового оподаткування фізичних осіб: вітчизняна практика та світовий досвід.

Згідно ПКУ, починаючи з 2011 року, в Україні введена система мало прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб, згідно якої основні доходи у вигляді заробітної плати оподатковуються за двома ставками: 15% (у разі якщо база оподаткування складає менше 10 мінімальних заробітних плат) та 17% суми перевищення. Загалом це зближує вітчизняну практику у сфері оподаткування ПДФО з прогресивним досвідом з цього питання більшості країн світу

На відміну від України, де порядок, ставки, правила оподаткування податком із доходів фізичних осіб встановлюються виключно на загальнодержавному рівні, а сам податок відноситься до загальнодержавних, в іноземних державах органам місцевого самоврядування надано досить широке право в сфері податкової юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий прибутковий податок належить до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії органи місцевого самоврядування самостійно визначають ставки, за якими будуть оподатковуватися доходи громадян.

Враховуючи той факт, що згідно Бюджетного Кодексу України, податок з доходів фізичних осіб фактично відноситься до числа регулюючих податків, тобто надходження від нього перерозподіляються між Державним та місцевими бюджетами, застосування практики регулювання ставки ПДФО органами місцевих рад у певній мірі було б корисним у сучасних українських реаліях.

Досвід розвинених країн засвідчує, що прибуткове оподаткування – дієвий інструмент перерозподілу в умовах зрілої демократії із чітко визначеними умовами суспільного договору, із високим рівнем життя й доходів населення, тому вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні повинно відбуватися в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості.

В країнах з розвиненою економікою частка індивідуального прибуткового податку в загальних надходженнях значно більша, ніж в Україні. Це пов’язано насамперед із запровадженням пропорційної ставки прибуткового податку, низькою податковою культурою населення та мізерним рівнем доходів. Адже на сьогодні в українському суспільстві ще не сформувалася ідеологія добровільної сплати податків, а тому велика кількість платників податків не бажає визнавати таке зобов’язання, не робить свого внеску в бюджети, підриваючи в такий спосіб розвиток та стабільність соціально-економічної політики держави. Зараз лише одиниці визнають обов’язок сплачувати законодавчо встановлені податки як конституційний.

На відміну від США, де прибутковий податок сплачують заможні верстви населення, в Україні 95 % податку надходять із доходів до 600 грн на місяць. По суті порушується головний принцип прибуткового оподаткування – принцип соціальної справедливості, що у свою чергу також впливає на частку надходжень із зазначеного податку.

Однією з найдавніших є податкова система Великої Британії. Прибутковий податок із громадян становить близько 65 % від усіх прямих податків, що надходять до державного бюджету. Специфікою оподаткування доходів громадян є те, що їхні доходи поділяються на певні частки (шедули), які оподатковуються за окремою методикою. Ставка податку диференційована залежно від річного доходу: 20 %, 25 %, 40 %.

Позитивна практика оподаткування доходів фізичних осіб у Німеччині ─ Основним податком є прибутковий податок. Він встановлюється на всі види доходів, які отримує громадянин держави. Усі платники при визначенні податку із заробітної плати поділяються на класи. Ставка податку в цій країні встановлена в розмірі від 19 % до 53 %. Наприклад, для неодружених установлено значно меншу суму неоподаткованого мінімуму, ніж для одружених. Це пов’язано з важкою демографічною ситуацією в країні й спрямовано на стимулювання народжуваності, зростання чисельності населення. Однак специфіка й рівень проблем німецької економіки не відповідають українським реаліям, тому в близькій перспективі демографічна складова як основа прибуткового оподаткування громадян не є актуальною.