8. Методи обчислення пдв.

Податок на додану вартість – це багаторівневий податок, що справляється на всіх стадіях руху товару від виробника до кінцевого споживача. Кожен учасник процесу «виробництво – розподіл» сплачує податок відповідно до того, на скільки він збільшив вартість сировини та матеріалів, що надійшли до нього. Існує три форми ПДВ – на продукцію (виробництво) (ПДВ – П), На дохід (ПДВ-Д) та на споживання (ПДВ – С). Найпоширенішою в світі формою податку є форма ПДВ на споживання.

Відомо чотири методи обчислення зобов’язань з податку на додану вартість. Основними з них є два – прямий метод віднімання та непрямий метод віднімання, або кредитний спосіб. Прямий метод віднімання передбачає застосування податкової ставки до попередньо визначеної величини доданої вартості. Остання розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції і матеріальними витратами на її виробництво. Непрямий (або кредитний) метод віднімання передбачає визначення суми платежів з податку як різниці між обсягами податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів і сумою податку, сплаченими постачальникам матеріальних ресурсів, спожитих в процесі виробництва ( сумою податкового кредиту).

З позиції бухгалтерського обліку, існує чотири варіанти розрахунків зобов’язань по податку на додану вартість. Так, якщо базою оподаткування є сума прибутку (p) та фонду оплати праці (w) або різниця між обсягами продажу (s) та обсягами покупок (b), а податок справляється за ставкою (t), тоді розрахунки суми VAT можуть проводитися такими способами:

1. Прямий адитивний або балансовий метод. Цей метод передбачає застосування податкової ставки до попередньо визначеної величини доданої вартості. Остання обраховується шляхом додавання її складових елементів. Математично це виглядає так: VAT = t * (p+w).

2. Прямий метод віднімання передбачає застосування податкової ставки до попередньо визначеної величини доданої вартості як різниці між виручкою від реалізації продукції і матеріальними витратами на виробництво. Величина розраховується за формулою:VAT = t * (s – b).

3. Непрямий адитивний метод передбачає визначення платежів до бюджету як суму податків, обрахованих по окремих складових доданої вартості. Обраховується за формулою: VAT = t * p + t * w.

4. Непрямий метод віднімання (кредитний метод) передбачає визначення обсягів платежів з податку до бюджету як різниці між сумою податкових зобов’язань (що виникли у зв’язку з продажем товарів) і величиною податку, сплаченого постачальниками матеріальних ресурсів, споживчих у процесі виробництва (або сумою податкового кредиту):VAT = t*s – t*b.

У міжнародній практиці використовується декілька методів визначення дати виникення податкових зобов’язань і дати виникнення права на податковий кредит. Найбільш часто вживаними є такі правила:

1. Правило першої події. Датою виникнення податкових зобов’язань та права на податковий кредит визначається або дата зарахунання коштів на рахунок продавця (покупця), або дата відвантаження товару. Для робіт (послуг)установлюється дата оформлення докуменка, що засвідчуєфакт їх виконання.

2. Метод нарахувань, відповідно до якого датою виникнення податкового зобов’язання визначається дата поставки товарів або надання послуг, а отримання права на податковий кредит - дата отримання товарів та послуг.

3. Касовий метод, згідно з яким виникнення податкових зобовязань і права на податковий кредит пов’язане з оплатою товарів та послуг.

4. Змішаний (гібридний) метод, що передбачає виникнення податкових зобов’язань згідно з методом нарахувань, а права на податковий кредит – згідно з касовим методом (можливі інші комбінації визначення моменту виникнення податкових зобов’язань та права на податковий кредит).