3. Значення, роль та види податкової звітності

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника по­датку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. По­даткову звітність може здійснювати як платник податку само­стійно, так і його представник або податковий агент.На платника податку покладається обов'язок з податкової звітності у разі, якщо відповідним податковим законом на нього покладено обов'язок зі сплати податку.

Податкова звітність здійснюється шляхом подачі платником податків податкової документації - документів, що містять відомості про обчислення й сплату податку. Інші відомості не можуть бути предметом податкової документації й податкові органи не мають права вимагати від платника податків надання відомостей, які не передбачені чинним податковим законодавством, або подання податкової документації до настання строків звітності.

Обов’язок з податкової звітності покладається на платника податків, якщо законодавчим актом про оподатковування платник податку має обов’язок зі сплати податку. Реалізація обов’язку з податкової звітності передбачає певний формалізований засіб. Формалізація здійснюється шляхом заповнення та надання відповідним документом, яким надано спеціальний режим обігу. Форми податкових декларацій та інших носіїв податкової звітності розробляються спеціальними органами, затверджуються, гарантується спеціальний шлях їх руху до платників, а потім до контролюючих органів.

До подібних документів можна віднести цілу низку актів податкової звітності: податкові декларації; розрахунки по податках; податкові повідомлення; розрахункові відомості; звіти; довідки; книги обліку доходів і видатків; податкові картки фізичних осіб; картки особового рахунку платників податків і інших видів документів, пов’язаних з визначенням об’єкта оподатковування, податкової бази, обчисленням сум податків і зборів.

Одним із найважливіших є подібне розподілення за функціональним призначенням . Стосовно підходу виділяють:

а) податкові декларації;

б) документи, що визначають і корегують обчислення податку (наприклад, довідки про доходи й майно платника податків; довідки, що підтверджують податкові звільнення);

в) податкові повідомлення й вимоги.

Найпоширенішою формою надання відповідних даних стосовно платника податку, об’єкту оподаткування, інших відомостей, які формують або впливають на податковий обов’язок, є подання їх письмово на бланках.

Найважливішою формою податкової документації є податкова декларація. Нею вважається документ податкової звітності, що представляється платником податків у формі заяви, з визначенням у ньому відомостей про отримані ним за звітний період доходах і понесених видатках, майні, що перебуває в його власності (що підлягає оподатковуванню), і інших відомостей, визначених податковим законодавством. Податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків у контролюючий орган у строки, встановлені законодавством іна підставі якого здійснюється нарахування й сплата податку, збору (обов’язкового платежу). Платник податку самостійно обчислює суму податкового обов’язку, що визначає в податковій декларації й представляє її по кожному податку окремо за місцем його обліку.

Реалізуючи обов'язок з податкової звітності, платник по­датків подає в податкові органи такі види податкових доку­ментів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті:

1. Розрахунково-звітну документацію — документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожно­му податку існує єдиний податковий документ, в якому плат­ник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін.

2.Супутню (чи довідкову) документацію — документи, які містять довідкову інформацію, що деталізує дані для обчислення податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахунки.

3. Облікову документацію — це документи, що являють со­бою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизують­ ся в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після на підставі цих уже згрупова­них документів визначається сума податків, що підлягає вне­сенню у відповідні фонди. Прикладом такого виду податкової документації є Книга обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

4. Податкові повідомлення — документи, які направляють податкові органи платникам. Вони містять відомості про термі­ни та суми податку, що підлягає сплаті.