9. Основні грошові теорії (номіналістична, металі стична, товарна, кількісна). Аналіз грошової системи з позиції основних грошових теорій та функцій грошей.

Теорії грошей — це сукупність поглядів різних напрямів світової економічної думки про роль і місце грошей в економіці.

Номіналістична теорія грошей виникла при рабовласницькому ладі. Вона заперечувала внутрішню вартість грошей для виправдання псування монет з метою збільшення доходів казни. Ця теорія повністю сформувалась у ХVІІ - ХVIII ст., коли грошовий обіг був наповнений неповноцінними (білонними) монетами. Першими представниками номіналізму були англійці Дж. Берклі і Дж. Стюарт. Вони вважали, що, по-перше, гроші створюються державою; по-друге, їх вартість визначається номіналом; по-третє, сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін. Наприклад, Дж. Стюарт визначав гроші як масштаб цін з рівними поділами. Номіналісти повністю відкинули вартісну природу грошей, розглядаючи їх як технічну зброю обміну. Всім різновидам номіналізму характерні одні і ті ж вади: ігнорування товарного походження грошей, відмова від їх найважливіших функцій, ототожнення грошей з масштабом цін, ідеальною лічильною одиницею.

Представники металістичної теорії грошей ототожнюють грошовий обіг з товарним обміном і стверджують, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима. Вони не враховують суспільної природи грошей (ототожнюючи їх із золотом і сріблом) і вважають гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надають фундаментального значення.

Товарна теорія грошей розглядає гроші як товар особливого роду, що служить загальним еквівалентом для всіх інших товарів. Основні положення товарної теорії грошей співпадають з положеннями теорії трудової вартості і розглянуті у відповідному підрозділі. В сучасній економічній науці відбувається поєднання номіналістичної і кількісної теорії грошей, що дало змогу досить реально пояснити основні закономірності обігу паперових грошей, регулювання грошової маси, сутність інфляції та дефляції, виробити основні принципи антиінфляційної політики.

Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються об’ємом платіжних засобів, що знаходяться в обігу, належить до числа найстаріших доктрин в історії економічної думки. головним завданням було обгрунтування погляду, що гроші принципово відрізняються від інших представників товарного світу завдяки відсутності в них внутрішньої вартості. І лише з часом в кількісній теорії почала домінувати теза про зв’язок стану грошового обігу з динамікою цін. Першим, хто висловив припущення про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький філософ Жан Боден. Суттєвий внесок до модернізації кількісної теорії вніс І. Фішер. він намагався формалізувати залежність між масою грошей і рівнем товарних цін. Математично рівняння обміну можна представити у вигляді формули: MV = PQ.

10. Еволюція форм грошей. Історичні субстанціональні та символічні гроші. Характеристика сучасної системи хартальних грошей. Структура грошового обігу та грошові агрегати.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності - худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби.

Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ринку. В обмін почали надходити не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної цілі. Почалася тривала ера панування металевих грошей. Еволюція металевих грошей найбільш відчутно проявилася у двох напрямах: перший - набуття і вдосконалення монетної форми; другий - розвиток представницьких форм металевих грошей в обігу. Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною вартістю. Новий етап у розвитку монети - виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу. Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті - так званих кредитних грошей. Залежно від форми існування виділяють паперові гроші, монету, депозитні гроші, електронні гроші, залежно від статусу емітента та характеру емісії- казначейські та банківські гроші.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості(ірраціональна величина, яка визначається не втіленою в грошовому товарі суспільною працею, а тим середовищем, у якому гроші функціонують.). Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші.

Паперові гроші – це знаки повноцінних грошей, випущених державою в обіг. Вони наділені примусовим курсом і заміняють повноцінні гроші у функціях засобів платежу та обігу. Паперові гроші обов’язкові до прийому для платежів, у тому числі за товари, роботи, послуги й ін. Паперові гроші не мають власної вартості, тому їх ще називають “символічними” грошима. Важливою особливістю паперових грошей є їхня нестійкість і постійне знецінювання, що зумовлено наступними причинами: відсутністю власної вартості, недовірою до держави як до емітента паперових грошей, дефіцитом державного бюджету й незбалансованістю платіжного балансу країни.

Гроші – хартальний платіжний засіб, тобто знаки, наділені державою платіжною силою

Готівковий обіг - це рух грошей у формі готівки та виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу. Готівковий рух грошей здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет. Першим видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обігу, є відносини обміну. Для руху грошей, що обслуговують ці відносини, притаманна еквівалентність, оскільки передача грошей покупцем продавцеві відповідає переміщенню товару рівновеликої вартості. Частина руху грошей пов'язана з розподілом вартості валового національного продукту і національного доходу здійснюється нееквівалентно.  Цей сектор грошового обігу називаєтьсяфінансово-кредитним. Інша частина фінансово-кредитного обігу обслуговує сферу перерозподільчих відносин, у яких власність суб'єктів не відчужується безповоротно, а лише передається в тимчасове користування(внесенні грошей на банківські депозити чи в операції купівлі цінних паперів).

Грошовий агрегат - це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угруповання ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси 

М1 містить: готівкові гроші в обігу; трансакційні (чекові) депо­зити, у тому числі — вклади до запитання та нау-рахунки; дорожні чеки.  М2 — це гроші М1 "плюс" заощаджувальні депозити; невеликі строкові депозити; одноденні угоди про зворотний викуп; одноденні позич­ки в євродоларах. МЗ — це гроші М2, а також депозитні сертифікати, строкові угоди про зворотний викуп, строкові позички у євродоларах, акціонерні рахунки інституціональних інвесторів у взаємних фондах грошового ринку. L містить гроші МЗ "плюс" банківські акцепти; комерційні папери; казначейські векселі;