28. Бюджетний дефіцит: причини виникнення, джерела покриття та соціально-економічні наслідки.

Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Існують два теоретичні варіанти скорочення дефіциту бюджету: 1) скоротити видатки; 2) підвищити податки. Але обидва ці варіанти досить складно реалізувати на практиці.

Основними способами покриття дефіциту бюджету є грошова емісія (що часто призводить до інфляційних процесів); державний кредит (призводить до виникнення державного боргу).

Основними передумовами виникнення дефіциту бюджету є [8]:

надзвичайні події (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;

необхідність здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і національного доходу, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;

кризові явища в економіці, її розвалом;

неефективність фінансово–кредитних зв’язків;

нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

недосконалістю фінансового законодавства.

Розробка та послідовне втілення цих заходів спрямовані на збільшення доходів бюджету і зменшення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване управління його обсягом. Це в сукупності з економічними антикризовими заходами сприяє стабілізації фінансового становища в країні.

Дефіцит бюджету можна класифікувати за такими критеріями:

за формою прояву: відкритий; прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит – це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік. Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту;

– за причинами виникнення: вимушений; свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і, відповідно, обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Циклічний дефіцит бюджету є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань, що призводить до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочуються податкові надходження через зменшення ставок оподаткування при прогресивній системі оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення). Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискретної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету. Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано занижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок;

за напрямом дефіцитного фінансування: активний; пасивний.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші).

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть виступати:

позики держави (неінфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту);

грошово–кредитна емісія (інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту).

Державні позики використовуються за умов наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів, довіри кредиторів до держави, зацікавленості кредиторів (за рахунок процентної політики і високих гарантій повернення боргу).

Грошово-кредитна емісія може застосовуватися лише за умов жорсткого контролю за використанням грошей. Вона виправдана в разі спрямування коштів у інвестиції, що сприяє зростанню ВВП і спричиняє невисокі темпи інфляції. Використання емісійних коштів на поточні витрати (зарплата, соціальні трансферти та інше) призводить до прискорення інфляції.