25. Доходи бюджетів, їх розмежування між окремими ланками бюджетної системи.

Держава залишає за собою право встановлювати основи розподілу доходів і видатків бюджетів різного рівня та піклуватися про:

1) збалансованість кожного бюджету незалежно від об'ємів закріплених за ним джерел доходів, забезпеченні кожної адміністративно-територіальної одиниці можливістю фінансування заходів, передбачених їх планами соціального і економічного розвитку;

2) створення умов, які забезпечують зацікавленість органів місцевого самоврядування в збільшенні бюджетних ресурсів та виконанні встановлених планових надходжень до бюджету загальнодержавних і місцевих платежів на своїй території, а також можливість запобігання касових розривів (неспівпадання термінів надходження коштів та їх видачі з бюджетних рахунків).

Розмежування доходів та витрат між видами бюджетів починається з розподілу витрат, бо вони супроводжують функціонування будь-якого державного органу.

Доходи бюджетів формуються за допомогою чотирьох методів мобілізації грошових коштів:

1) пряме вилучення доходів з державного сектору економіки. Держава має право на підприємницьку діяльність, правда, надходження від цієї діяльності невеликі, оскільки держава залишає неприватизованими ті сфери діяльності, які або не приваблюють приватних підприємців через неприбутковість, або товари і послуги їх дуже потрібні державі, тому вони залишаються в державній власності не для отримання прибутку, а для випуску товарів;

2) отримання доходів від природних ресурсів, що належать державі, майна та послуг;

3) перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;

4) залучення кредитів.

Джерела формування доходів бюджетів можуть бути внутрішніми (в основному - це ВВП) і зовнішніми (міжнародний кредит, оподаткування експортно-імпортної діяльності, валютне регулювання).

В юридичній літературі прийнято доходи бюджетів класифікувати за соціально-економічною ознакою на доходи від господарюючих суб'єктів усіх форм власності, на основі якої вони діють, і від громадян. За порядком зарахування їх до бюджетів - на закріплені та регулюючі, а за юридичними формами - на податкові і неподаткові.

Доходи Державного бюджету України включають:

1) доходи (за винятком тих, які відповідно до статей 64, 66 і 69 Бюджетного кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що одержуються за законодавством про податки, збори та обов'язкові платежі і Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також від плати за послуги, що надаються підприємствами державної форми власності. З інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі, підприємствам, організаціям, відсотки та дивіденди, нараховані на частину майна, що належить державі в майні господарських товариств;

2) гранти і подарунки в грошовому виразі;

3) міжбюджетні трансферти із місцевих бюджетів.

До місцевих бюджетів входять доходи, необхідні для виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Бюджетний кодекс (ст. 64) визначає склад доходів, що закріплені за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Вони складають "корзину" доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Склад доходів і видатків бюджетів районів у містах визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районною радою в містах.

Особливим методом бюджетного регулювання є встановлена Бюджетним кодексом дотація вирівнювання. Вона визначається за спеціальними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, обчисленим на основі встановлених державних стандартів соціальної забезпеченості, і наявністю в цьому бюджеті доходів. Проте якщо за формулою доходів у місцевому бюджеті буде більше, сума перевищення підлягає обов'язковому вилученню до бюджету більш високого рівня.

Із Державного бюджету місцевим бюджетам можуть надаватися:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та районним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та містам обласного значення;

2) субвенція на здійснення програм соціального захисту;

3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених державою;

4) субвенції на виконання інвестиційних проектів;

5) інші субвенції.

Обсяг дотацій і субвенцій як із Державного в кожний з видів бюджетів, так і з місцевих до Державного бюджету затверджується для кожного окремо.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається розподілом загального об'єму фінансових ресурсів, що використовуються на виконання бюджетних програм, на кількість жителів або споживачів соціальних послуг. Залежно від пріоритетів бюджетної політики об'єм фінансових ресурсів кожного місцевого бюджету розподіляється за об'ємом витрат. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості коригуються коефіцієнтами залежно від кількості населення і споживачів соціальних послуг, соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших умов.