45.Пропозиція, способи представлення пропозиції. Ціна і нецінові фактори пропозиції, особливості їх впливу. Часткова ринкова рівновага, параметри та економічний зміст.
Крім споживачів, у процесі обміну на ринку беруть участь виробники (або продавці) блага, які є пред'явниками пропозиції. Пропозиція - це бажання і здатність виробників або продавців блага продавати певні кількості блага за певною ціною. Мінімальну ціну блага, при якій ще є бажаючі його продати, називають ціною пропозиції, а кількість блага, запропоновану до продажу за даною ціною, - величиною пропозиції.
Користуючись цими термінами, можна сформулювати закон пропозиції: між ціною і величиною пропозиції завжди існує прямий зв'язок, тобто вони разом зростають або разом спадають.
Причини цього закону диктуються, по-перше, елементарним здоровим глуздом. Тоді як для споживачів ціна виступає гальмуючим фактором, то для продавців ціна відіграє стимулюючу роль. Звичайно, за вищою ціною продано благо, тим приємнішим для продавця є факт продажу.
З іншого боку, при зростанні ціни виробник може підвищити пропозицію даного блага шляхом залучення незадіяних раніше малоефективних ресурсів. Його втрати через використання дорожчих технологій, менш кваліфікованої робочої сили дорожчих або менш якісних природних ресурсів і комплектуючих покриватимуться за рахунок вищої ціни товару.
Крім того, на певному етапі виробники, як правило, стикаються із збільшенням витрат на виробництво одиниці продукції.
Це відбувається тому, що певні виробничі ресурси (виробничі площі, будівлі, споруди, машини, обладнання) дуже важко збільшити за короткий проміжок часу. Нарощуючи залучення мобільних ресурсів (робоча сила, сировина і матеріали, комплектуючі, інструменти), виробник з часом приходить до того, що стаціонарні споруди, обладнання виявляються перевантаженими, внаслідок чого ефективність виробництва знижується, а витрати на виробництво кожної наступної одиниці продукту зростають. Це зростання можна покрити за рахунок збільшення цін.
Як і стосовно попиту, співвідношення між різними значеннями ціни та величини пропозиції подають у вигляді таблиці або графіка (табл. 2.2, рис. 2.3), де пропозиція представлена у вигляді низки альтернативних можливостей: кожній ціні відповідає певна кількість блага, яку продавці згідні запропонувати до продажу за даною ціною або, навпаки, кожній величині пропозиції відповідає певна ціна, за якою даний обсяг блага буде запропоновано до продажу.
Як і в ситуації з попитом, для забезпечення конкретно прикладного значення наведених даних необхідно чітко розрізняти індивідуальну та ринкову пропозицію, зазначати, якого саме ринку чи споживача вона стосується, а також обов'язково уточнювати, до якого періоду часу відносяться ті чи інші показники пропозиції
За законом пропозиції, зміна ціни товару супроводжується відповідною зміною величини пропозиції, тобто відбувається рух уздовж кривої пропозиції. Але така залежність зберігається, як і в ситуації із законом попиту, не завжди, а лише при умові незмінності інших, тобто нецінових факторів. У реальному житті ми досить часто бачимо, як при стабільній ціні змінюється величина пропозиції, чи зміна ціни пропозиції не супроводжується зміною її величини, або ціна і величина пропозиції змінюються у протилежних напрямках тощо. Ці та подібні факти (це може бути також зміна кута нахилу кривої пропозиції) свідчать про зміну самої пропозиції. Причиною цього явища виступає дія нецінових факторів пропозиції, які можна поділити на дві основні групи (за сферами дії факторів): фактори у сфері виробництва і фактори у сфері продажу благ.
До нецінових факторів пропозиції, які діють у сфері виробництва, належать такі:
1. Зміна цін на ресурси. Як зазначалося вище при тлумаченні закону пропозиції, між витратами виробництва і пропозицією існує тісний зв'язок, тобто зниження ціни на ресурси зменшить витрати виробництва і приведе до зростання пропозиції при тій же ціні. Наприклад, можна очікувати, що зниження цін на мінеральні добрива приведе до зростання пропозиції продукції сільського господарства.
2. Зміна технології. Вдосконалення технології означає, що застосування нових знань дає можливість ефективніше, тобто з меншими витратами ресурсів, виробляти одиницю блага. Тому при Даних цінах на ресурси зменшаться витрати виробництва, що приведе до зростання пропозиції.
3. Зміна податків і субсидій. Виробники розглядають практично всі податки і платежі в бюджет як витрати виробництва. Тому зростання цих податків і платежів збільшує загальні витрати . виробництва, що (див. вище) приводить до спаду пропозиції. Субсидії ж, навпаки, є антиподом податків, і вони, очевидно, прямо пропорційно пов'язані зі зміною пропозиції. Наприклад, значні обсяги субсидій досить тривалий час підтримували на достатньому рівні виробництво хліба в Україні при відносно низькій ціні. Факторів, які діють у сфері продажу товарів, теж є три:
1. Ціни на інші блага. Ці ціни здатні суттєво змінити пропозицію даного блага. Наприклад, видавництва наукової літератури різко скоротили в останні роки видання книжок з точних наук через швидке зростання цін на книжки з економічних і правових знань.
2. Зміна кількості продавців. Очевидно, що пропозиція і кількість її пред'явників, тобто продавців, перебувають у прямій залежності. Чим більше продавців, тим більшою буде пропозиція даного блага.
3. Очікування виробників або продавців. Очікування зміни ринкової кон'юнктури в майбутньому теж суттєво впливають на рівень пропозиції в даний час. Проте спрогнозувати наслідки таких очікувань досить важко. З одного боку, очікування зростання найближчим часом ціни певного блага суттєво зменшить бажання продавати благо за існуючою на даний момент ціною, що приведе до зниження поточної пропозиції. Проте, з іншого боку, подібні очікування можуть посприяти нарощуванню потужностей з виробництва даного блага, а також переливу сюди капіталів із менш перспективних галузей, що викличе зростання пропозиції.
Під впливом перерахованих факторів пропозиція певного блага змінюється, що супроводжується зміщенням кривої пропозиції (рис. 2.3.) на нову позицію вліво S1 - при зменшенні або вправо S2 - при збільшенні пропозиції.
Розрізняють два стани ринкової рівноваги: часткову й загальну. Стан, коли на окремому ринку сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції, називають частковою ринковою рівновагою. Тобто, має існувати таке значення рівноважної ціни (P*), за якого криві попиту та пропозиції мають принаймні одну спільну точку (рівноважний обсяг Q*) при додатному значенні ціни. Якщо при певному значенні ціни P>P* обсяг пропозиції буде більшим обсягу попиту, не всі раціонально діючі ділові одиниці зможуть реалізувати свої оптимальні плани виробництва; при P Часткова ринкова рівновага не може існувати, якщо:
Між кривими попиту та пропозиції не існує принаймні спільної точки у будь-якому квадранті. У цьому випадку за будь-якого значення ціни обсяг попиту не буде дорівнювати обсягу пропозиції, плани споживачів та виробників не можуть бути одночасно реалізовані. На даному ринку взагалі буде відсутня пропозиція, оскільки навіть при найнижчій допустимій для виробників ціні P вони матимуть збитки.
Функція ринкової пропозиції за умов конкуренції не може бути визначена згідно з правилом (P = МС). Така ситуація може мати місце, коли виробничі функції виробників виявляють властивість зростаючої віддачі від масштабів виробництва, тобто еластичність за масштабом r > 0. У цій ситуації за будь-якої ціни обсяг пропозиції буде зростати до нескінченності, він буде завжди більшим за обсяг попиту, тому що бажання ділових одиниць максимізувати прибуток буде спонукати їх до необмеженого нарощування обсягів випуску. Лише при P = 0 обсяг попиту стане більшим за обсяг пропозиції.
Часткова ринкова рівновага може характеризуватися єдиністю та неєдиністю. Єдиність часткової ринкової рівноваги має місце, коли існує лише одна точка перетину графіків ринкового попиту та пропозиції. Вона може бути гарантована лише в тому випадку, коли виконуються всі припущення щодо уподобань індивідів, а виробничим функціям усіх виробників притаманна спадна віддача від масштабів виробництва. Існують випадки, коли мають місце декілька спільних точок функцій ринкового попиту і пропозиції, а отже, існують декілька станів ринкової рівноваги, тобто часткова ринкова рівновага характеризується неєдиністю.
Часткова ринкова рівновага може бути стабільною чи нестабільною. Якщо ринок, на якому можливе існування рівноваги, виведений зі стану останньої й повертається до вихідного стану, то часткова ринкова рівновага є стабільною, якщо ні — то нестабільною. Аналіз стабільності рівноваги здійснюється за використання гіпотези пристосування цін та функції надлишкового попиту
46.Мікроаналіз застосування важелів державного регулювання ринку товару: фіксовані ціни, податки, дотації, субсидії, механізм їх дії і наслідки. Захист національного виробника через державне регулювання ринку товару. Введення квот і митних тарифів на імпортовані товари, механізм дії і наслідки заходів.
Встановлення фіксованих цін і тарифів. Фіксовані ціни з твердо встановленою величиною формуються за рішенням відповідних органів влади і ними ж затверджуються. Рішенню про введення фіксованих цін передує процедура визначення прибутку (рентабельності), що включається в такі ціни, а також вирішення спорів у випадках, коли фіксовані ціни не забезпечать окремим підприємствам (незалежно від форм власності) і громадянам, зареєстрованим як приватні підприємці, нормативного прибутку. Суб’єкти ціноутворення у разі введення фіксованих цін зобов’язані реалізувати свою продукцію за цінами, що не перевищують фіксовані ціни.
Фіксовані ціни стали одним з основних видів цін, що застосовуються під час укладання державних контрактів. У цьому разі фіксована ціна встановлюється на стадії укладання контракту, має певний ступінь твердості, тобто не змінюється після виконання контракту. Попередня фіксація ціни припускає обмежений контроль за витратами в ході виконання контракту з боку замовника. Підприємство-виробник у даному разі бере на себе господарський ризик що дає широкі можливості одержання додаткового прибутку за рахунок економії витрат.
Найбільш жорстким методом цінового регулювання є встановлення фіксованих або граничних цін. При цьому такі ціни можуть бути встановлені на рівні, що перевищує ціну рівноваги або нижче її. У першому випадку виникає надлишок продукції, а в другому — її дефіцит (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Наслідки введення фіксованих цін
На рисунку перетин ліній попиту (D) і пропозиції (S) показує рівноважну ціну (ЦР) та рівноважний обсяг виробництва (КР). Припустимо, що держава, підтримуючи виробника, встановила на продукцію фіксовану ціну (Ц2) на рівні, що перевищує рівноважний. У цьому разі кількість запропонованої продукції збільшиться до К4, а попит на неї зменшиться до К1, що призведе до надлишку продукції в розмірі К1 — К4 одиниць.
На практиці може виникнути протилежна ситуація, коли держава з метою захисту споживача встановлює ціну (Ц1), яка нижча за рівноважну. У цьому випадку знижена ціна підвищить попит на продукцію до обсягу К3, а пропозиція, навпаки, зменшиться до К2, тобто на ринку з’явиться дефіцит в обсязі, який дорівнює площі прямокутника К2СЕК3. Як видно з графіка, в обох випадках обсяг виробництва буде нижчим рівноважного. Якщо в першому варіанті обсяг реалізації становитиме К1, то в другому — К2 одиниць. Таким чином, одностороннє підтримування ціни попиту або ціни пропозиції зрештою призводить до суспільних втрат.
Одним з опосередкованих напрямів впливу держави на процес ціноутворення є введення податків, які поділяються на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються безпосередньо з доходів їхніх платників (податок на прибуток, податок з продажу та ін.), а непрямі входять до складу ціни і сплачуються споживачем при купівлі товарів (податок на додану вартість, акцизний збір, мито).
Розглянемо спочатку вплив на рівноважну ціну таких непрямих податків як акцизний збір та податок на додану вартість, платниками яких є виробники (продавці) товару (рис. 7.4).
На графіку до введення податку лінія попиту займала положення D, лінія пропозиції — S, рівноважна ціна становила ЦР, а рівноважний обсяг виробництва дорівнював КР. Припустимо, що уряд запровадив на товар податок у розмірі П гривень на одиницю продукції, що означає для виробника подорожчання товару.У цьому випадку він буде згоден запропонувати ринку таку жкількість продукції, але якщо його ціна буде вища за рівноважну на величину цього податку. У результаті лінія пропозиції переміститься вгору на величину П гривень і займе положення S1, а ринкова рівновага зміститься в точку В.
Рис. 7.4. Вплив на рівноважну ціну непрямих податків
Нова рівноважна ціна дорівнюватиме Ц1, а обсяг продажу внаслідок підвищення ціни зменшиться до К1. Ціна, яку сплачує покупець (Ц1) стане вище початкової (ЦР), а ціна без податку, яку фактично отримає продавець після сплати податку (ЦР), буде менше початкової. Порівняння розміру виручки виробника до введення податку (площа прямокутника ОЦРСКР) з виручкою, яку він отримає після його сплати (площа прямокутника ОЦ2АК1), показує, що введення непрямих податків зменшує виручку виробника. Не вигідні такі податки і споживачу, бо без них він зміг би придбати більшу кількість товару за меншою ціною. Загальна сума податку, яка надійде до бюджету, визначається множенням розміру податку (П) на обсяг продажу (К1) і дорівнюватиме площі прямокутника Ц2Ц1ВА. Його частина, яка знаходиться нижче лінії ЦРС (площа прямокутника Ц2ЦРLА), показує втрати виробника від уведення податку, а вище (площа прямокутника ЦРЦ1BL) — втрати покупця. Таким чином, не зважаючи на те, що вся сума податку сплачується до бюджету виробником, частина «податкового тягаря» лягає на плечі покупця.
Поряд з уведенням податків уряд може регулювати ціни шляхом установлення дотацій виробникам продукції (потоварні дотації) або субсидій споживачам товарів та послуг. Дотація — це асигнування з державного бюджету на покриття виробником збитків, що з’являються в результаті реалізації ним своєї продукції за державними цінами, які не покривають витрат підприємства. Як інструмент державного регулювання вона має обернену дію в порівнянні з податками. Наслідки введення потоварних дотацій, які встановлюються у відсотках до ціни виробу, або в абсолютному розмірі на одиницю продукції, показані на рис. 7.7.
Рис. 7.7. Вплив на рівноважну ціну потоварних дотацій
Лінії попиту і пропозиції спочатку займали положення, відповідно D і S, рівноважна ціна дорівнювала ЦР, а рівноважний обсяг виробництва (продажу) — КР. Припустимо, що уряд запроваджує дотацію з бюджету виробникам даного товару в розмірі Д гривень на одиницю продукції. Якщо раніше виробники були згодні запропонувати ринку КР одиниць товару за ціною ЦР, то тепер вони будуть пропонувати таку ж кількість продукції за ціною на Д гривень менше попередньої. У результаті лінія пропозиції зрушиться вниз і займе положення S1, обсяг продажу збільшиться до К1, а ціна для покупця знизиться до Ц1. Ціна, яку фактично буде отримувати виробник, підвищиться до Ц2. Загальний розмір дотацій, які надходять із бюджету, дорівнюватиме площі прямокутника Ц1Ц2АВ. Не зважаючи на те, що дотацію отримують виробники продукції, частина виграшу надходить і споживачу. Виграш виробника відповідає площі ЦРЦ2АС, а виграш споживача — площі Ц1ЦРСВ. Площа трикутника ВСА показує чисті витрати суспільства, які виникають унаслідок надання дотацій виробникам. Оскільки дотацію можна розглядати як від’ємний акцизний збір, то чим меншою буде еластичність попиту, тим більшу частину дотацій отримуватиме споживач.
З метою соціального захисту малозабезпечених верств населення держава може надавати субсидії до цін та тарифів на товари та послуги першої необхідності (рис. 7.8).
Рис. 7.8. Вплив субсидій на ринкову рівновагу
З рисунку видно, що субсидії споживачам піднімають праву частину лінії попиту з положення D до D1. У результаті попит зросте, хоча ціна на такі продукти та послуги підвищиться з ЦР до Ц1. При цьому попит збільшиться в тієї частини населення, яка здатна купувати даний товар за відносно низькими цінами.
Таким чином, непрямий вплив держави на ринкові ціни через податки та дотації, як і директивне ціноутворення, у більшості випадків знижує ефективність функціонування економіки. Але це не виключає можливості застосування перелічених інструментів з метою досягнення певних соціальних цілей.
Механізм дії за імпортної квоти за умов вільної конкуренції.
Умовні позначення:
Крива D - внутрішній попит товару, S - пропозиція. У випадку вільної торгівлі пропозиція товару за світовою ціною із-за кордону не обмежена, - споживання - величина імпорту товарів.
За умов вільної конкуренції результати впливу імпортної квоти та митного тарифу на рівень добробуту ідентичні. Квота зумовила зростання вітчизняного виробництва з рівня О^до ОД ділянка b при цьому граничні витрати виробництва вітчизняних товарів зросли до 120 дол., а за відсутності квоти цей товар можна було придбати за кордоном за ціною 100 дол. Споживачі також зазнають втрат - .
Як і v випадку з імпортним митом, величина скорочення надлишку споживання дорівнюватиме сумі сегментів a+b+c+d, де сегмент а - ефект перерозподілу, b - ефект захисту, с - ефект доходів, d - ефект споживання. Чисті національні втрати дорівнюватимуть сумі b і d).
Отже, доходимо висновку, що ефект перерозподілу має ті самі економічні наслідки, що й у разі застосування митного тарифу, - перерозподіл доходів від споживачів до національних виробників.
Відмінністю від застосування імпортної квоти порівняно із застосуванням імпортного тарифу є інтерпретація ефекту доходів с. У разі застосування імпортного мита ефект полягає у перерозподілі доходів від споживачів до Державного бюджету. У випадку ж імпортної квоти додаткові доходи отримують імпортні фірми, які в рамках квоти мають можливість купити товарів за низькою ціною Р і продати їх споживачам за більш високою внутрішньою ціною Pg. Незначну частину доходів від націнки на дозволений імпорт отримує держава через систему розподілу квот на імпорт чи експорт у країні впровадження нетарифних методів регулювання.
Відмінність від застосування імпортного тарифу та імпортної квоти полягає не тільки в різному економічному змісті ефекту перерозподілу, але й у різній силі обмежувального впливу, які справляють на імпорт тариф та квота. Припустимо, що уряд розглядає два варіанти обмеження імпорту за допомогою тарифу чи квоти. Введення імпортного мита у розмірі 20 дол. підвищить внутрішню ціну товару до рівня Р.
Оскільки головне завдання квоти зберегти не ціни, а обсяги імпорту на певному рівні, то, внаслідок підвищення попиту внутрішня ціна на товар збільшиться до рівня Р" t. Внутрішнє виробництво зросте до Q2s а споживання становитиме Q2d. При цьому величина імпорту залишиться незмінною в рамках квоти, тобто Q4 надаються можливості вітчизняній фірмі одержувати монопольні прибутки через встановлення високих цін. Тобто, квота, яка провокує монопольну ситуацію на внутрішньому ринку, призводить до встановлення надмірно високих цін, до зниження обсягів випуску продукції, що зумовлює більші національні втрати, ніж від митного тарифу.
Квота може спричинити більші витрати, ніж тариф і в тому разі, коли сприяє монополізації іноземних експортерів.
47.Цінова еластичність попиту як вимір чутливості споживача до зміни ціни. Методологічні особливості обчислення показника цінової еластичності попиту. Взаємозв'язок еластичності попиту та змін в сукупній виручці при зміні ціни товару.
За допомогою характеристик цінової еластичності попиту виміряється кількісна, а іноді і якісна, реакція покупців на зміну ціни (вартісна чутливість). Але саме продавця професійно цікавить питання, як змінюється купівельний попит на певний товар при підвищенні чи зниженні продажних цін.
Для визначення міри чутливості попиту на товари до змін у ціні використовується поняття еластичності попиту від цін. Вона визначається відношенням зміни величини попиту (у відсотках) до зміни цін (у відсотках).
(5.1)
Кількісно еластичність може бути описано в такий спосіб. Коли відсоткове зниження ціни викликає таке ж відсоткове збільшення кількості продажів товару, має місце еластичний попит, тобто еластичність більше 1 (наприклад, попит на споживчі товари тривалого користування).
У зв’язку з тим, що попит зменшується в міру зростання цін, еластичність вимірюється від’ємними величинами. Втім для спрощення розрахунків еластичність найчастіше визначають у додатних числах.
Якщо ж відсоткове зниження ціни в точності компенсується відповідним відсотковим зростанням кількості продажів товару, спостерігається одинична еластичність попиту, тобто еластичність попиту чисельно дорівнює 1.
І, нарешті, якщо зниження ціни викликає дуже незначне зростання кількості продажів, прийнято говорити про нееластичний попит, тобто еластичність попиту менше 1. Такі товари називаються товарами низькоеластичного попиту (наприклад, споживання хліба буде мінятися незначно навіть при істотній зміні його ціни).
Але загальним правилом є: чим яскравіше виражена ступінь індивідуалізації товару (диференціація споживацької цінності чи вузька вибірковість реклами), тим у менших діапазонах змінюється цінова еластичність попиту на даний товар.
Якщо продавець меншою мірою зацікавлений у реалізації власне фізичного обсягу товарної маси, призначеної для збуту, ніж у зміні вартості роздрібного товарообігу, пов’язаного з варіацією продажних цін на ринку, то в цьому разі варто зробити аналіз цінової еластичності попиту, що пов’язав би зміну цін, еластичність попиту за позиціями товарного асортименту і розвиток товарообігу.
Рис. 5.10. Граничні значення цінової еластичності
Взагалі кажучи, у практиці маркетингової діяльності попит вважається високоеластичним, якщо у разі зміни ціни на 1 %, він змінюється більш ніж на 1 %.
Попит швидше за все буде еластичним, якщо:
товару немає або майже немає заміни, або відсутні конкуренти;
покупці не відразу помічають підвищення цін;
покупці повільно змінюють свої купівельні звички і не поспішають шукати дешевші товари:
покупці вважають, що підвищена ціна виправдана підвищеною якістю товару тощо.
Якщо попит еластичний, продавцям є сенс знижувати ціну доти, поки немає непропорційного зростання витрат з виробництва і збуту продукції. Знижена ціна принесе більший обсяг загального прибутку.
Нееластичний попит спостерігаємо тоді, коли коефіцієнт цінової еластичності менше за одиницю. У цій ситуації зміни в ціні не викликають різких коливань у кількості проданого товару. При цьому можна помітити тенденцію, за якої збільшення цін веде до збільшення обсягу продажу і навпаки.
Нееластичність попиту спостерігається за таких обставин:
товар має достатній ступінь новизни, відсутні ідентичні товари;
товар прийшовся до смаку певній категорії покупців, знайшов свій сегмент;
зміна цін не така вже й помітна для споживача;
підвищення ціни виправдовується зміною на краще якісних характеристик продукту;
зміни в ціні можуть обумовлюватися змінами в економіці (інфляційними процесами, наприклад);
виникнення надзвичайних ситуацій.
Д1 — відносно еластичний попит;
Д2 — відносно нееластичний попит;
Д3 — абсолютно нееластичний попит;
Д4 — абсолютно еластичний попит.
Рис. 5.11. Криві попиту
Значення коефіцієнта цінової еластичності може змінюватись від нуля до нескінченності. Якщо цей показник дорівнює нулю, то попит не змінюється за будь-якої ціни (абсолютно нееластичний попит). До товарів такої категорії може бути віднесений, наприклад, інсулін. Для хворих на діабет ціна на цей продукт не має значення, оскільки він для них є життєво необхідним. Якщо значення коефіцієнта еластичності прямує до нескінченності, то навіть незначне збільшення ціни може призвести до зникнення будь-якого попиту.
Коли Ец дорівнює одиниці — попит вважається унітарним. У цьому разі ступені змін попиту й ціни збігаються.
Коливання попиту визначається як економічними чинниками (платоспроможністю покупців, взаємозамінністю товарів), так і суто психологічними моментами, що характеризують особливості попиту в окремих ринкових сегментах.
Розрізняють такі основні чинники, які визначають цінову еластичність попиту:
замінність товарів: чим більше існує замінювачів товару, тим більш еластичним є попит на нього;
питома вага товару в доході споживачів: чим більш важливе місце займає продукт у бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту на нього;
належність товару до предметів розкошів чи першої необхідності: чим ближчий товар до життєво необхідних, тим менш еластичний попит на нього;
чинник часу: еластичність попиту на продукт знаходиться в прямій залежності від проміжку часу, необхідного для прийняття рішення, оскільки зі зміною ціни змінюються звички й смаки споживачів.
Для характеристики попиту товару, який досліджується, залежно від зміни ціни на цей товар і доходу споживача необхідно врахувати те, що коефіцієнти еластичності зазвичай є різними для короткострокового і довгострокового періоду. При цьому попит на окремі групи товарів неоднаковий, з різною еластичністю реагує на зміну ціни. Для багатьох товарів попит на товар більш еластичний, чим довше період часу для прийняття рішення, точніше більш еластичний за ціною для довгострокового періоду, ніж для короткострокового. Це в тому разі, коли адаптація періоду потребує часу. Наприклад, зростання цін на паливо може одразу і вплинути на його економію і віддзеркалитись на попиті тільки після заміни або переобладнання паливо-переробної апаратури. На інші товари попит може бути більш еластичним для короткострокового, ніж для довгострокового періоду. Так, підвищення цін на товари тривалого користування може більш різко вплинути на їх придбання в короткостроковий період, але потім діючий парк цих товарів потребує заміни, і вплив цін на попит буде більш м’яким.
Існування різного рівня попиту на продукцію визначає і зміна ціни в умовах ринку. Причому на певних етапах життєвого циклу товару ціна може бути меншою, ніж витрати на виробництво продукції. Даний метод дозволяє враховувати ціну товарів конкурентів, претензії споживачів.
На рівень еластичності попиту впливають такі чинники:
кількість і наявність замінників товару. Якщо споживач вважає, що існує безліч аналогічних товарів і послуг, з яких можна зробити вибір, то попит, імовірно, буде високоеластичним за ціною. Це означає, що у разі підвищення цін на товар покупці звернуться до більш доступного за ціною замінника. Зниження цін збільшить реалізацію товарів, відверне покупців від конкурентів чи змусить їх зробити покупку;
важливість і невідкладність потреби, що задовольняється товаром;
наявність у товара необхідних для його використання доповнень;
кількість споживаного товару;
рівень грошових доходів і витрат споживачів;
наявність конкурентів;
використання підприємством заходів щодо стимулювання збуту.
залежить від чинника часу. Попит на товар більш еластичний у тривалому тимчасовому періоді, ніж у короткому; у короткому ж інтервалі часу попит залежно від ціни більш істотний, ніж у точці, моменті.