14.Порядок визначення обсягу податкових зобов’язань платниками податків та контролюючими органами.

Надзвичайно важливо здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю виконання платниками своїх зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами, і саме з цією метою органи податкової служби проводять оперативний облік податків, зборів (обов’язкових платежів )

Підставою для нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників є документи, які:

а) подаються платником: податкові декларації, звіти, розрахунки, платіжні повідомлення, довідки про авансові платежі та інші документи, передбачені порядком, установленим для справляння платежів до бюджету;

б) готуються органом державної податкової служби: рішення керівни­ка (заступника керівника) органу державної податкової служби за актами перевірок з донарахування або скасування раніше нарахованих сум пла­тежу, фінансових санкцій та пені;

в) надходять від інших контролюючих органів;

г) надходять від судових органів: рішення (ухвала, постанова) суду.

З метою обліку нарахованих і сплачених платежів до бюджету органа­ми державної податкової служби ведуться особові рахунки платників за кожним видом платежів, які повинні сплачуватися платниками.

Особові рахунки платників відкриваються органом державної подат­кової служби щорічно за платниками, які:

• перебувають на податковому обліку - з початку року;

• взяті на податковий облік - з моменту взяття їх на облік;

• своєчасно не стали на податковий облік - з моменту нарахування або сплати платежу (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

Форма особового рахунку визначається центральним податковим органом виходячи із специфіки справляння платежу. При цьому враховуєть­ся наявність або відсутність авансових внесків, періодичність перерахун­ків за фактичними показниками, подання чи неподання платниками де­кларацій (розрахунків) тощо.

Подані платниками податкові декларації та розрахунки, а також подат­кові повідомлення (у випадку нарахування податкових зобов'язань орга­ном податкової служби) є тими основними документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів за особовими рахунками платників У податкових інспекціях. Крім того, підставами для записів про нарахування платежів можуть бути рішення судових органів, рішення про розстрочення чи відстрочення платежів, списання податкового боргу тощо.

З метою контролю за повнотою і своєчасністю внесення платежів Державного бюджету органи державної податкової служби нижчих рівнів складають і

подають органам вищого рівня електронними засобами звітність яро над­ходження, недоїмку та переплату платежів до бюджету.

Одним із поширених способів визначення податкових зобов'язань платників податків є визначення обсягу податку фіскальним органом. Конт­ролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якшо:

• платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

• дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявле­них у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

• згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідаль­ною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, с контролюючий орган;

• рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

• дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплата, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передба­чених Податковим кодексом України, у тому числі податку на доходи фі­зичних осіб таким податковим агентом;

• результати митного контролю, отримані після закінчення процеду­ри митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у ми­тних деклараціях.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які пере­бувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів по­даткових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунту­ватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з ви­користанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої подат­кової декларації.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.