Фінансові активи, наявні для продажу

Фінансові активи, наявні для продажу, являють собою непохідні фінансові активи, класифіковані як наявні для продажу або ті, що не включені до жодної з трьох вищезазначених категорій. Після первісного визнання фінансові активи, наявні для продажу, оцінюються за справедливою вартістю, при цьому прибутки чи збитки відображаються як окремий компонент у складі іншого сукупного доходу до моменту вибуття або зменшення корисності інвестиції. У цьому випадку сукупний прибуток або збиток, раніше відображений у складі іншогосукупного доходу, включається до звіту про прибутки та збитки. При цьому проценти, що розраховуються заметодом ефективного відсотка, відображаються у звіті про прибутки та збитки.

Визначення справедливої вартості

Справедлива вартість фінансових інструментів, що знаходяться в активному обігу на організованихфінансових ринках на звітну дату, визначається за ринковими котируваннями або ціною дилерів (ціна покупцяза довгою позицією та ціна продавця за короткою позицією) без будь-якого вирахування витрат на здійсненняоперації.

Справедлива вартість всіх інших фінансових інструментів, що не мають активного обігу на ринку, визначається з використанням відповідних методів оцінки, які включають використання чистої дисконтованої вартості, порівняння з ідентичними інструментами, стосовно яких існує інформація про ринкові ціни, моделі опціонного ціноутворення та інші відповідні методи оцінки.

Принципи оцінки за справедливою вартістю

Справедлива вартість – це ціна, яка буде отримана при продажі активу чи сплачена при передачізобов’язання при здійсненні звичайної операції між учасниками ринку на дату оцінки в принципі, або за йоговідсутності, найбільш вигідному ринку, на який у Банка є доступ на цю дату. Справедлива вартість

зобов’язання відображає ризик неплатоспроможності.

Якщо можливо, Банк оцінює справедливу вартість інструменту використовуючи котирування для такогоінструменту на активному ринку. Ринок вважається активним, якщо операції для активів та зобов’язань здійснюються з належною частотою та об’єм забезпечує інформацію щодо цін на безперервній основі. Якщо немає котирувань на активному ринку, Банк застосовує методи оцінки, які максимально використовуютьрелевантні доступні вхідні дані та мінімізує використання недоступних даних. Вибраний метод оцінки включаєвсі фактори, які б учасники ринку взяли до уваги при здійсненні оцінки транзакції.

Найкращим доказом справедливої вартості фінансового інструменту на дату початкового визнання є, занормальних умов, ціна транзакції, тобто справедлива вартість винагороди наданої або отриманої. Якщо Банк встановлює, що справедлива вартість при первісному визнанні відрізняється від ціни транзакції та справедлива вартість не підтверджується ані котируванням на активному ринку для подібних активів чи зобов’язань, ані базується на методі оцінки, що використовує лише дані з доступних ринків, фінансовий інструмент при первісному визнанні оцінюється по справедливій вартості, та коригується для відстрочення різниці між справедливою вартістю та ціною транзакції. Надалі, така різниця визнається у прибутках або збитках на відповідній основі протягом життя інструменту, але не пізніше, ніж коли оцінка повністю підтверджена доступними ринковими даними або закриттям операції.

Якщо для активу або зобов’язання, оцінених за справедливою вартістю є ціна покупки (котирування напокупку) та ціна продажу (котирування на продаж), Банк оцінює активи та довгу позицію по ціні покупки, азобов’язання та коротку позицію по ціні продажу.Банк визнає перенесення між рівнями ієрархії справедливої вартості на кінець звітного періоду протягом якогозміна мала місце.

Банк використовує наступну ієрархічну структуру методів оцінки для визначення справедливої вартості, щовідображає суттєвість вхідних даних використаних для оцінки:

- Рівень 1: вхідні дані, а саме котирування на активному ринку (нескориговані);

- Рівень 2: вхідні дані інші, ніж котирування, включені в Рівень 1, які доступні прямо (як ціна) абоопосередковано (похідні від цін). Дана категорія включає інструменти, які оцінюються використовуючи:котирування на активному ринку для подібних інструментів; котирування для ідентичних та подібнихінструментів на ринках, які вважаються менш активними; або інші методи оцінки, коли всі суттєві вхідні даніпрямо чи опосередковано доступні на ринку;

- Рівень 3: вхідні дані недоступні на ринку. До даної категорії відносяться всі інструменти, для яких методоцінки включає вхідні дані, які не базуються на доступних даних та недоступні вхідні дані мають суттєвийвплив на оцінку інструменту. Дана категорія включає інструменти, що оцінюються на основі котирувань дляподібних інструментів, коли вимагається використання суттєвих недоступних коригувань або припущень,щоб відобразити різницю між інструментами.