5. Як працює віл у клітині?

Після того як ВІЛ проник у клітину і «зняв» оболонку, він випускає в цитоплазму РНК та спеціальний фермент - ревертазу. Фермент вико­ристовує РНК вірусу як матрицю (шаблон) і синтезує за її подобою вірус­ну ДНК. Потім, як дзеркальне відбиття, синтезується друга нитка ДНК. З'єднавшись разом, вони утворюють ДНК-транскрипт, або ДНК-копію вірусного геному. ДНК-копія проникає в ядро клітини та приєднується до її ДНК.

Потім події можуть розвиватися двома шляхами:

1. Першим шляхом вірус, захопивши клітину, відразу може почати синтез собі подібних вірусів (віріонів). Це так званий гострий тип інфекції. Він характеризується підвищенням проникності клітинних мембран для всіх вірусів і мікроорганізмів. У зв'язку з цим різко падає імунітет організму.

2. У другому варіанті вірус може затаїтися та не проявлятися дуже тривалий час (протягом 10 і більше років). Тоді людина буде носієм ВІЛ, але сама не хворітиме. Лише піддією якихось не вивчених провокуючих факторів відбувається пробудження вірусу, і тоді починається хвороба.

Від чого залежить, яким шляхом піде хвороба? Значною мірою від внутрішніх захисних сил клітини та організму в цілому. Тому в одних людей СНІД проявляється відразу, а в інших - ні.

6. Шляхи зараження віл.

Як можна заразитися ВІЛ?

ВІЛ можна виділити з усіх рідин організму: плазми крові, спинно­мозкової рідини, сльози, слини, насінної рідини, сечі та материнського молока. Але не всі ці рідини можуть переносити інфекцію, бо концен­трація ВІЛ у них різна. Реально інфікованими (а отже, здатними до по­ширенням вірусу) є рідини статевих залоз і органів. Виходячи з цього, зараження може відбутися в таких випадках:

1. статеві стосунки;

2. переливання крові;

3. трансплантація органів і клітин;

4. використання нестерильних шприців та голок;

5. від хворої матері — дитині, під час вагітності, пологів та годування молоком.

7. Симптоми та розвиток хвороби.

Як проявляється СНІД? Які симптоми має ця хвороба?

І. Симптоми СНІДу в дорослих діагностуються лише за наявності при­наймні двох серйозних симптомів у поєднанні з хоча б одним незнач­ним за відсутності відомих причин імунодефіциту (зниження кількості лейкоцитів та лімфоцитів).

Серйозні симптоми:

• зменшення маси тіла на 10 % і більше протягом місяця без причини;

• хронічна діарея тривалістю понад місяць;

• лихоманка тривалістю понад місяць (перемінна чи постійна). Незначні симптоми:

• постійний кашель протягом понад місяць;

• дерматит на великій ділянці тіла;

• незникаючий герпес у різних частинах тіла, що з часом прогресує;

• грибкові ураження порожнини рота й глотки;

• збільшення лімфовузлів відразу у кількох місцях (лімфоденопатія).

Діагноз СНІДу відразу ставиться лише за наявності саркоми Капоші та криптококового менінгіту.

Саркома Капоші - дуже рідкісне в природі захворювання, вперше зареєстроване у 80-х роках XX століття. Її віднесли до ендемічних хвороб у людей віком старше 60 років. У чоловіків зустрічається в десять разів частіше, ніж у жінок; у особин європейського або східноєвропейського походження та лише на території Африки. Вона являє собою пухлину (або виразку) на ногах, яка не зникає й не лікується. Але хвороба розви­вається так повільно, що хворі найчастіше помирають від старості ніж від саркоми.

У хворих на СНІД виникає так звана СНІД-асоційована саркома Ка­поші, що характеризується наявністю великої кількості пухлин і виразок на шкірі, слизових та внутрішніх органах (виявляються під час рентге­ну), швидко прогресує та виникає в людей віком молодше 40 років.

II. Симптоми СНІДу в дітей виникає за наявності не менш як двох серйозних симптомів у поєднанні з двома незначними за відсутності при­чин імунодефіциту.

Серйозні симптоми: '

• втрата маси тіла й затримка в рості;

• хронічна діарея тривалістю протягом понад місяць;

• лихоманка тривалістю понад місяць.

Незначні симптоми:

• збільшення багатьох лімфовузлів;

• грибкові ураження порожнини рота й глотки;

• звичайні інфекції, що не припиняються, а прогресують із часом;

• стійкий постійний кашель;

• дерматит великої площі тіла;

• наявність інфекції СНІДу в матері.

Випадки, за яких розвивається імунодефіцит без участі ВІЛ:

• уразі опромінення;

• у разі довготривалої терапії хімпрепаратами в онкохворих та під час трансплантації органів;

• у разі нервових уражень організму (не психічних!). Імунодефіцит проявляється в загальному зниженні кількості лей­коцитів крові, яке ніколи не супроводжується зміною лейкоцитарної формули.

Розвиток хвороби.

Вірус СНІДу руйнує найголовнішу ланку в механізмі імун­ної відповіді — Т-лімфоцити. Проникаючи в лімфоцит, вірус де­який час (частіше 5-7 років) живе в ньому, не виявляючи себе. При цьому в організмі відбувається синтез невеликої кількос­ті антитіл до вірусу, які циркулюють у крові (за їх наявності й роблять висновок про зараження). Людина ще не хвора, але є носієм хвороби і здатна заразити СНІДом інших людей. Захво­рювання розвивається повільно, єдиною ознакою хвороби протя­гом кількох років є збільшення деяких лімфатичних вузлів. При дії якоїсь інфекції вірус може активізуватися, починає швидко розмножуватися, знищуючи Т-лімфоцити, внаслідок чого пору­шується формування імунної відповіді й опірність організму до інфекційних захворювань різко знижується. Відповідно до цього виділяють кілька стадій розвитку СНІДу:

1. Початкова (гостра)

2. Безсимптомна (хронічна)

3. Рання симптомна

4. Пізня симптомна

5. Фінал СНІДу.