Висновок до розділу

За допомогою даного розділу ми дізналися про вчених,які досліджували проблеми соціального забезпечення ВІЛ-інфікованих громадян у роки радянської влади а саме: Л.Забєлін, М. Семашко, В.Дурденевський. Були визначені основні завдання Міністерства праці та соціальної політики а також органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення.

Розглянули обов’язки ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД а саме:

1)вживати заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції,запропонованих органами охорони здоров'я;

2) повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження;

3) відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для їх використання у медичній практиці.

На прикладі певних конституційних прав визначили їх практичне значення для людей,що живуть з ВІЛ. Поширення епідемії ВІЛ/СНІД привело міжнародну спільноту до необхідності прийняття ряду міжнародних актів, котрі визначали би спектр необхідних дій, пов’язаних із цією загрозою, та спрямованих на забезпечення прав людини в контексті боротьби з ВІЛ/СНІД,тому ми ознайомились з міжнародними стандартами прав людини та керівними принципами міжнародного права тепер уряди та міждержавні організації є підзвітними щодо дій стосовно людей що живуть з ВІЛ. На сьогодні в Україні діє низка нормативно-правових актів у сфері правового регулювання питань ВІЛ/СНІДу. Основним нормативно-правовим актом правового регулювання питань ВІЛ/СНІДу є Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”. Зазначений закон визначає загальні положення та державну політику в сфері боротьби із захворюванням на СНІД. Статті 4, 17-24 Закону декларують надання соціального захисту доступу до тестування та консультування та соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їх сімей, а також надання ЛЖВС усіх видів медичної допомоги згідно з порядком, який визначено цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Основні положення Закону відповідають сучасним міжнародним нормам,але політика, яку проводить держава, не сприяє ефективному впровадженню цього Закону, зокрема, у країні відсутні механізми контролю за виконанням законодавства. Крім цього, відомчі нормативні акти дуже часто суперечать Закону або один одному.

З’ясували місце та роль прав людини у запобіганні ВІЛ/СНІДу та виявили кілька зауважень. Дізналися про проблеми,які супроводжують ВІЛ-позитивну дитину,ознайомилися з соціальними послугами,які їм надаються та з соціальними правами,якими мають змогу користуватися діти та члени їх сімей. Виявили проблеми ВІЛ-позитивних дітей в системі освіти. Відзначили психологічну підтримку,яка надається ВІЛ-позитивним громадянам,сім’ям що виховують позитивну дитину,значна увага приділяється таким аспектам:

-як правильно розповісти про свій ВІЛстатус родині,близьким

-як правильно і коли краще почати розмову

-як розповісти дитині,що хтось з батьків ВІЛ-інфікований

-як розповісти дитині,що вона є позитивною

Дали порівняльну характеристику соціального супроводу і соціального супроводження визначили спільні та відмінні риси.Ознайомилися з нормативно-правовими документами ,що стосується соціального супроводу ВІЛ-інфікованих. За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом Міністерства охорони здоров’я України станом на 01.11.06 р. в Україні офіційно зареєстровано 115.618 ВІЛ-інфікованих, з них – 99.813 дорослих та 15.805 дітей. У період з 1987 р. захворіли на СНІД 20.599 дорослих та 687 дітей, померли від СНІД 11.424 дорослих та 246 дітей.За оціночними даними на сьогодні 360.000 людей в Україні у віці від 15 до 49років живуть з ВІЛ/СНІД, що складає 1,4% дорослого населення. Епідеміологічна ситуація з ВІЛ/СНІД в Україні погіршується і тим, що кожного року зростає кількість інфікованих вагітних жінок. За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, дві третини зареєстрованих ВІЛ-позитивних жінок перебувають у репродуктивному віці – 20–29 років. Зважаючи на це, значно зростає кількість народжених ВІЛ-інфікованих дітей. Оскільки епідемія ВІЛ/СНІД сконцентрована серед окремих груп населення, більшість ВІЛ-позитивних дітей народжуються у соціально-неблагополучних сім’ях.

РОЗДІЛ 3

СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКЕ СПРЯМОВАНЕ НА ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМ ВІЛ-ПОЗИТИВНИХ ДІТЕЙ ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ НА БАЗІ

РОБОТИ ЛУБЕНСЬКОГО РАЙОННОГО ЦЕНТРУ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДІТЕЙ,СІМ’Ї ТА МОЛОДІ