04070, М. Київ, Контрактова площа, 4.

Тел./факс: (044) 425-60-92, 238-28-26.

Дзюба, Іван

Д43 Інтернаціоналізм чи русифікація? - К.: Вид. дім «Києво- Могилянська акад.», 2005.- 330 с. ISBN 966-518-321-4

Написана 40 років тому, праця «Інтернаціоналізм чи русифікація?» при­свячена аналізу радянської національної політики в Україні. Вона справила великий вплив на розвиток національного руху 1960-1970-х pp. XX ст. і набула широкого розголосу як в Україні, так і за кордоном. У книзі також уміщено документальні матеріали, відгуки зарубіжних вчених, подано оцінку історичної ролі праці Івана Дзюби провідними вітчизняними науковцями.

ББК 63.3(4УКР)6-36+63.3(2)6-36

Лев Копелев

Киев-20

Земска вул. 4-12, кв. 97

І. М. Дзюбі

Москва 18.111 [69]

Шановнии Іване Михаиловичу!

Тільки'нещодавно я дістав Ваш трактат «Інтернаціоналізм чи русІфікація?». ^: Сьогодні закінчив читати і спішу висловити Вам глибоку пошану, щиру симпатію

і солідарність. (Вибачте прошу, що писатиму з помилками й варваризмами; - я ще в 1935 році - третина сторіччя минула! - поїхав з України і за цей час

творив, але зов м не. писав українською мовою.

Але цього листа хочу й мушу писати тільки так.)

' чл 3 7е, що зібо п й проаналізували й узагальнили такий надзвичайно важливий матеріал; так само, як і напевно

всі Ваші читачі,-я не віраї здоре у ю уму и елементарного почуття правди й справедливості, - я цілком згоден з Вашими аргументами ( висновками. (За винятком деяких «огріхів», як, напр., на стор. 169, - ніхто на жаль не збирається видати у нас Волошина, Мандельштама і Гумілева, й не був

Гумілев «белогвардейцем», розстріляли його без жодної вини, а сьогодні знову заборонено навіть називати його прізвище.) ' ' '

Ваші думки й Ваші прагнення крім того, що вони мають свій конкретний сенс, втілюють конкретну правду України, безпосередньо пов'язані з тим, що я вважаю сьогодні за одну з найбільших надій людського роду взагалі. Загроза атомної термоядерної війни в певному сенсі проблематична, — може, буде, може й ні,- але загроза того, що німці називають Vermachung, — це зн[ачить] стандартизації, «термітізації» людей, позбавлених індивідуальності, а значить і живої душі, це страшна реальність, яка вже існує і розвивається і в умовах заможного ситого цивілізованого Заходу і на голоднім, напівдикунськім Сході і Півдні.

Нації, народи це «колективні індивідуальності» — (мені дуже сподобалось те що писали Дістервег і Ушинський і так доречі нагадали Ви на crop. 179; я прочитав це вперше у Вас).

Тільки безперешкодний вільний розвиток - чи відродження - своєрідних всіх національних культур, національних мов,- незалежно від кількості представників окремих націй, від масштабів і відносного історичного

значення їх минулого культурного суспільного досвіду - тільки послідовний безкомпромісний опір всім формам стандартизованої централізованої уніфікації культурного життя, - освіти, навчання і т. д.- може зберігти людині її людськість - індивідуальність. В решті решт і загроза атомної загибелі планети теж залежить від того, чи будуть існувати держави-левіафани, які завжди ненажерливі, завжди мусить прагнути до світових імперіальних мет, чи доля Всесвіту буде залежати від співпраці рівноправних народів - рівних перед міжнародними законами, обов'язковими і для великих і для малих, для «старих» і «молодих» націй, для багатих і бідних держав. Ось чому я думаю, що немає небезпеки націоналізму - є небезпека расизмів різних кольорів і в певних умовах можлива небезпека шовінізму, але націоналізм на мій погляд це загострена форма патріотичного,- тобто природнього, необхідного, - без якого немає людини, - почуття зв'язку з рідним краєм, рідною мовою, традиціями національної культури, національного буття й побуту... В умовах національного гніту, адміністративної денаціоналізації чи снобістського національного нігілізму патріотизм набуває напруги націоналізму. Це біль, але біль не завжди ознака хвороби, іноді «навпаки» протидіє хворобі.

На цю тему можно писати й говорити без кінця. Я дуже хотів би познайомитись з Вами особисто. Коли Ви будете в Москві, може Ви найдете годину-другу й для мене.

Мій фах західня література й театр (насамперед німецькомовні), - а крім того й загальна теорія та історія культури.

З сердечним привітанням Ваш [Л. Копелев]

Копелев Лев Зінов’євич Москва А-319, Красноармейская, 21, кв. 1.

Тел.: 151-80-81

Олександр Ісайович Солженіцин

И. М. Дзюбе

Дорогой Йван Михайлович!

Сердечно благодарю за присланную Вашу работу*. С кем-с кем, а с Вами я давно хочу познакомиться, думаю, что мьі но многом друг друга поймем. Жалею, что прошльїй раз в Киеве Виктор Н. не спроворился нас с Вами познакомить.

Но ничего, годьі еще не все ушли.

Крепко жму руку!

Ваш

23.3.68

( Підпис)

* Йдеться про машинописний варіант «Інтернаціоналізму чи русифікації?», який я передав О. 1. Солженіцину через посередництво В, П. Некрасова,- Примітки тут і далі мої, - І. Дз.

До 40-річчя

ф

■

?

Ш

А

і,

■

Київ

Видавничий дім «Києво-Могилянська академія»

2005