Тема 3.

Детермінація злочинності. Кримінологічні теорії пояснення злочинності. Сучасні фактори

Злочинності в Україні

Методичні рекомендації

Питання, чому саме люди вчиняють злочини, цікавить науковців вже досить давно, оскільки відповідь на нього дозволяє реалізувати практичну мету кримінології – розробити ефективні та дієві механізми протидії злочинним проявам.

Детермінація – поняття, похідне від слова «детермінант», «детермінувати» (від лат. determinare - «визначати»), процес обумовлення, визначення. Терміни детермінанти, фактори злочинності використовуються як об'єднуючі терміни для причин та умов злочинності.

Причини злочинності – це негативні явища, що породжують злочинність.

Умови злочинності – це явища, які безпосередньо злочинність не породжують (наслідок), але до певної міри впливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи або не перешкоджаючи виникненню злочинності.

Необхідно враховувати, що оцінка одних явищ як причин, а інших як умов завжди матиме відносний характер, оскільки в одних випадках певне явище може бути причиною злочинності, а в інших – умовою.

У кримінологічній літературі класифікація причин й умов злочинності здійснюється за декількома критеріями: за природою; за рівнем функціонування; за змістом і способом дії; за джерелами.

Студенти мають знати основні підходи до розуміння причин та умов злочинності: біологічний (згідно з яким схильність до злочинної поведінки розглядається як вроджена, як хвороба окремого індивіда), психологічний (аналізуються психологічні особливості людей, що можуть призвести до вчинення злочину) та соціологічний (злочинність пояснюється соціальними факторами, тобто є «хворобою» суспільства, а не окремої людини). Кожний з цих напрямів об’єднує низку кримінологічних теорій, що пояснюють злочинність:

1. Біологічний напрям у розумінні злочинності:

• ломброзіанство (Ч. Ломброзо);

• теорія конституційної схильності до злочину (М. Шлапп, Е. Хуттон);

• теорія злочинного гена (Й. Ланге, П. Джекобс);

• клінічна кримінологія (Ж. Пінатель, Ф. Граматика Б. ді Туліо).

2. Психологічний напрям у розумінні злочинності:

• фрейдизм у кримінології (У. Уайт, Д. Абрахамсен)

3. Соціологічний напрям у розумінні злочинності:

• теорія соціальної дезорганізації або аномії (Е. Дюркгейм; Р. Мертон);

• теорія диференційованого зв’язку або соціального навчання (Г. Тард; Е. Сатерленд);

• теорія стигматизації або інтеракціонізм (Ф. Таненбаум, Г. Бекер)

• теорія конфлікту культур (Т. Селлін; А. Коен);

• економічний детермінізм та радикальна кримінологія (К. Маркс, Я. Тейлор, П. Валтон, Д. Янг);

• віктимологічна теорія (Г. фон Гентіг; Б. Мендельсон).

Слід зазначити, що в той час, як більшість біологічних теорій було спростовано при подальших дослідженнях, психологічні та соціологічні теорії дозволяють пояснити причини окремих видів злочинної поведінки і сьогодні.

Аналізуючи причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі, окрему увагу слід приділити розгляду протиріч суспільного розвитку та злочинності; зв’язку соціальних процесів (урбанізації, міграції, маргіналізації) та злочинності; дисфункції соціальних інститутів; криміногенній психології; самодетермінації злочинності та інших видів соціальних відхилень тощо.

При характеристиці сучасних факторів злочинності варто застосовувати системний підхід та враховувати взаємодію об’єктивних та суб’єктивних причин, залежність причин та умов злочинності від рівня розвитку суспільства, а також взаємозв’язок факторів злочинності на глобальному та національному рівнях.