Методичні рекомендації:

1. З огляду на предмет кримінологічної науки, особливу проблему являє собою питання щодо визначеності злочинності та виокремлення її характеристик. З метою узагальнення навчального матеріалу все різноманіття визначень злочинності можна розбити на кілька груп відповідно до розроблювальних їхніми авторами підходів до аналізу сутності цього феномену. Серед таких підходів можна виокремити соціологічний, антропологічний, теологічний, правовий.

Теологічний підхід до злочинності полягає в тому, що поняття злочинного завжди пов’язується із крайніми проявами зла, злочинним вважається зазіхання на вище добро; злочинець – безпосереднє втілення зла. Iдеї, сформульовані в рамках цього підходу, досить складні. Багато з них носять недоведений на рівні наукових аргументів характер. Водночас ці ідеї мають світоглядне значення. Так, акцент у контексті впливу на злочинність кожен повинен робити на самого себе (самовдосконалення), релігійні заходи впливу на злочинність мають значний антикриміногенний потенціал.

Сутність правового підходу полягає в розгляді злочинності як збірного поняття – сукупності або навіть системи злочинів. Визначаючи злочинність таким чином, автори відштовхуються від окремих злочинів. Уся їхня сукупність у суспільстві й утворює злочинність. З позицій правового підходу до розуміння злочинності можна аналізувати статистичні сукупності злочинів та осіб, які їх вчинили.

У рамках антропологічного підходу злочинність визначається як хвороба не суспільства, а окремих людей. З огляду на цей підхід, визначення злочинності може звучати як «злочинність – це хвороба духу». Злочинність, на думку прихильників цього підходу, – результат виродження, дегенерації, наслідок тих або інших психофізіологічних аномалій, що тягнуть за собою «моральне божевілля». Злочинцем народжуються, а не стають.

Основна ідея соціологічного підходу до розуміння злочинності полягає в тому, що злочинність – хвороба соціуму, а злочини – ознаки цієї хвороби. За образним висловлюванням, злочинність – соціальна патологія, яка має високий ступінь суспільної небезпеки. На підставі соціологічного підходу можна впливати не лише на сукупність злочинів і злочинців, а й на причини та умови, які породжують протиправну поведінку. Крім того, у контексті соціологічного підходу з урахуванням позицій кримінальної антропології можливою стає розробка поняття злочинності як різновиду деструктивної активності, різновиду соціальної практики, що має неабияке значення для виокремлення нових поглядів на протидію злочинності.

2. Злочинна поведінка є процес, що розгортається у просторі і часі та включає не лише самі дії, але й попередній вплив на особистість, психологічні явища та процеси, які визначають генезис протиправного вчинку. Механізм злочинної поведінки опосередкований певною послідовністю розвитку злочинних дій, серед яких науковці виокремлюють такі етапи (стадії):

4. мотивація (процес формування мотиву);

5. планування та виконання рішення вчинити злочин;

6. посткримінальна поведінка або мотивування.

Деякі із зазначених стадій механізму злочинної поведінки також розділяються на певні етапи. Також слід враховувати, що деяким злочинам притаманний згорнутий механізм злочинної поведінки, який має певну специфіку.

Значення розгляду злочинної поведінки за стадіями полягає у можливості запобігання небажаному розвитку подій на попередніх стадіях.

Варіант 2. "К-П"

1. Основні показники злочинності та тенденції злочинності в Україні

2. Проблема визначення особи злочинця в кримінологічній науці та розмежування із суміжними поняттями

3. Користуючись офіційними статистичними даними та матеріалами практики, охарактеризувати стан організованої злочинності в Україні