- •Загальні положення
- •Навчальний план курсу
- •Тематичний план курсу
- •Методичні рекомендації та література за темами курсу
- •Тема 1. Вступ до кримінології. Її поняття, предмет, історія розвитку Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 2. Злочинність, її характеристики та показники. Сучаний стан злочинності в Україні та світі Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 3.
- •Детермінація злочинності. Кримінологічні теорії пояснення злочинності. Сучасні фактори
- •Злочинності в Україні
- •Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 4. Вчення про особу злочинця. Індивідуальна злочинна поведінка, її причини та механізм Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 5. Методологія та методика кримінологічних досліджень. Прогноз та планування в кримінології Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 6. Концепції протидії злочинності Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 7. Вивчення та протидія корисливій злочинності Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 8. Вивчення та протидія насильницькій злочинності Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 9. Вивчення та протидія рецидивній та професійній злочинності Методичні рекомендації
- •Література:
- •Тема 10. Вивчення та протидія організованій злочинності Методичні рекомендації
- •Література:
- •Практичне завдання:
- •Заняття №2. Вивчення та протидія рецидивній та професійній злочинності. Вивчення та протидія організованій злочинності Питання практичного заняття:
- •Практичне завдання:
- •Тематика курсових робіт
- •Методичні рекомендації:
- •Методичні рекомендації:
- •Методичні рекомендації:
- •Тематика контрольних робіт
- •Питання для підготовки до іспиту
- •Література та нормативний матеріал, що рекомендовані для всіх тем курсу
- •Мета і строки реалізації Концепції
- •Шляхи і способи розв'язання проблем
- •Очікувані результати
- •Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів
Тема 10. Вивчення та протидія організованій злочинності Методичні рекомендації
При вивченні вказаної теми студент має враховувати складнощі у визначенні поняття організованої злочинності, яка існує не лише в науковій літературі. Єдиного визначення організованої злочинності немає й у міжнародних документах. Більше того, неодноразово висловлювалася думка щодо неможливості вироблення такого. Однак у цілому це явище можна охарактеризувати як складні кримінальні види діяльності, здійснювані у широких масштабах організаціями та іншими групами, які мають внутрішню структуру, отримують фінансовий прибуток та набувають владу шляхом створення та експлуатації ринків незаконних товарів та послуг.
Дійсно, такий багатоплановий феномен, що має дуже багато проявів, складно окреслити одним-єдиним визначенням. Виходячи з цього, у 1995 р. Радою Європейського Союзу було розроблено такі загальні критерії визначення організованої злочинності: 1) взаємодія (спільна діяльність) більш ніж двох осіб; 2) розподіл функцій (у кожного учасника має бути своє чітко визначене завдання); 3) діяльність протягом тривалого періоду чи без заздалегідь установленого терміну; 4) суворі внутрішня дисципліна та контроль; 5) підозра у вчиненні тяжких злочинів; 6) вихід за межі національних кордонів; 7) застосування насильницьких методів примусу з метою залякування; 8) використання комерційних чи інших ділових структур; 9) участь у відмиванні грошей; 10) вплив на політику, засоби масової інформації, органи державного управління, органи юстиції та економіку; 11) мета – прибуток, вигода, влада. Крім того, зазначено, що для віднесення злочинного угруповання до організованого необхідно, щоб воно відповідало щонайменше шести з 11 вищенаведених критеріїв, при цьому обов'язковою є наявність 1, 5 і 11 (А. Нікітін).
У рамках цієї теми студент повинен проаналізувати не лише міжнародний досвід регламентації питань, пов’язаних з організованою злочинністю, а й чинне українське законодавство. У ст. 1 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України (далі КК України).
На відміну від розглянутого закону, Кримінальний кодекс України не дає визначення організованої злочинності. Натомість він містить низку норм, що надають можливість притягнути до кримінальної відповідальності учасників організованої злочинності на різних рівнях: Розділ VI Загальної частини КК України присвячено співучасті у злочинах: визначені види співучасників; сформульовані поняття “організована група” та “злочинна організація”, регламентована кримінальна відповідальність співучасників, у тому числі кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи або злочинної організації.
Аналізуючи положення Кримінального кодексу України 2001 року, варто звернути увагу на специфічні ознаки, які характеризують організовані злочинні угруповання, відповідно до ч. 3, 4 ст. 28 КК України: 1) стійкість; 2) наявність єдиного плану злочинної діяльності угруповання 3) розподіл функцій учасників угруповання; 4) поінформованість усіх учасників угруповання про наявність єдиного плану злочинної діяльності.
Ознаками, які відрізняють злочинну організацію від організованої групи, є: 1) кількісний склад; 2) ієрархічність структури злочинної організації; 3) спосіб утворення; 4) мета утворення злочинної організації.
Студент має звернути увагу на складність кримінологічної характеристики особи злочинця-учасника організованого злочинного угруповання, оскільки при різноманітті функцій та сфер діяльності злочинних груп та спільнот, характеристики особи їх учасників виявляються досить багатоликими та різноманітними, у зв’язку з чим не піддаються якій-небудь єдиній оцінці. З огляду на це, у науковій літературі пропонують розподіл учасників організованої злочинності на чотири основні групи осіб, що суттєво відрізняються одна від одної за своїми характеристиками (Ю.М. Антонян, В.Н. Кудрявцев, В.Е. Емінов):
Лідери організованих злочинних угруповань (ОЗУ) та спільнот.
Спеціалісти різного профілю (фінансисти, економісти, юристи, інженери, експерти тощо).
Технічний персонал, що необхідний у будь-якій організації.
Нижча ланка: охорона, бойовики, внутрішнє та зовнішнє спостереження, фізична безпосередня участь у різних операціях (підкуп, рекет, погрози, насильство, вбивства тощо).
