Тема 8. Вивчення та протидія насильницькій злочинності Методичні рекомендації

При вивченні теми насильницької злочинності необхідно звернути увагу студентів на співвідношення понять «агресія» та «насильство». Агресія (лат. aggressio – напад) – це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування, що проявляється у ворожому ставленні. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство. Під насильством розуміється застосування силових методів або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір. Таким чином, поняття «агресія» є більш широким, ніж поняття «насильство», звідси будь-який насильницький злочин є агресивним за своєю природою, але не завжди агресивна поведінка виявляється у насильстві.

У літературі існує багато теорій походження агресії, основними серед яких є соціал-дарвіністський напрям, в основі якого лежить теорія Дарвіна про природний відбір і боротьбу за існування, що перенесена в галузь соціальних відносин; фрустраційна теорія: агресія є реакцією на фрустрацію; теорія соціального навчання: агресії як формі поведінки людина навчається в ході соціального спілкування; агресія – форма взаємодії людей різних культурних спільнот.

Виділяють різні види насильства. Наприклад, у Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» 2001 року наведені поняття чотирьох видів насильства: фізичного, сексуального, психологічного та економічного.

Насильницька злочинність – це сукупність злочинів, що реалізуються в процесі застосування злочинного насильства до потерпілих. Для цих злочинів характерні такі основні риси: об’єкт посягання – фізичні блага особи; умисна форма вини; насильство як засіб вчинення злочину; застосування насильства проти волі потерпілого та без відповідного на те права.

Традиційно в кримінології виділяють такі види насильницької злочинності: сімейно-побутова (основа – тривала побутова або сімейно-побутова конфліктність); ситуаційно-дозвільна (характеризується ситуативними, одномоментними зіткненнями конфліктуючих сторін); заздалегідь заплановані злочини; патологічна (діяння неосудних осіб, осіб з психічними аномаліями, хронічних алкоголіків і наркоманів).

До насильницьких злочинів можуть бути віднесені умисні злочини, зазначені у розділі 2 (без урахування тих, які вчиняються спеціальними суб’єктами), 3 (крім ст.148 КК України), 4 Особливої частини Кримінального кодексу України. Крім того, насильницьким злочином можна вважати хуліганство. Ядро насильницької злочинності становлять умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство. Ядро насильницької злочинності становлять умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування та хуліганства.

Відповідно до цього статистична картина насильницької злочинності в Україні протягом 1996-2011 років така:

Роки	Умисні вбивства (у % до загальної структури злочинності)	Умисні тяжкі тілесні ушкодження (у % до загальної структури злочинності)	Зґвалтування (у % до загальної структури злочинності)	Хуліганства (у % до загальної структури злочинності)
1996	4896 (0,79)	8429 (1,36)	1752 (0,28)	37789 (6,12)
1997	4529 (0,76)	7602 (1,29)	1510 (0,25)	39105 (6,63)
1998	4563 (0,79)	6943 (1,20)	1334 (0,23)	31752 (5,51)
1999	4623 (0,84)	7047 (1,29)	1288 (0,23)	26868 (4,92)
2000	4806 (0,86)	6852 (1,23)	1151 (0,20)	23360 (4,21)
2001	4571 (0,90)	6116 (1,21)	1051 (0,20)	17718 (3,51)
2002	4296 (0,95)	6032 (1,33)	1043 (0,23)	14018 (3,11)
2003	4041 (0,72)	6294 (1,13)	1048 (0,18)	20070 (3,60)
2004	3788 (0,73)	5855 (1,12)	964 (0,18)	15914 (3,07)
2005	3338 (0,68)	4880 (1,00)	873 (0,17)	10440 (2,14)
2006	3256 (0,77)	5283 (1,08)	993 (0,23)	13371 (3,17)
2007	2906 (0,72)	5486 (1,36)	878 (0,21)	12139 (3,02)
2008	2707 (0,70)	5055 (1,31)	880 (0,22)	11734 (3,05)
2009	2478 (0,57)	4141(0,95)	758 (0,17)	10475 (2,40)
2010	2356 (0,47)	3777 (0,75)	635 (0,12)	9207 (1,83)
2011	2506 (0,48)	3441 (0,66)	630 (0,12)	8866 (1,71)

Таким чином, дані злочини у сукупності стабільно становлять близько 4-6% у загальній структурі злочинності. При аналізі статистичних даних слід пам’ятати, що серед насильницьких злочинів зґвалтування вирізняється значним рівнем латентності, тому офіційні дані не відображають об’єктивний рівень фактів даного злочину.

Необхідно зазначити, що переважна більшість населення саме за станом насильницької злочинності оцінює загальну криміногенну ситуації в державі, а також ефективність роботи правоохоронної системи. Попередження даної групи злочинів багато в чому залежить від ефективного вирішення у країні соціальних і економічних завдань, що повинно сприяти утвердженню загальносоціальних цінностей, гуманізації морального клімату, реалізації принципів соціальної справедливості. Особливе місце в системі заходів протидію має займати індивідуальна профілактика насильницьких злочинів.