Тема 7. Вивчення та протидія корисливій злочинності Методичні рекомендації

Корисливі посягання в усіх країнах світу є найбільш розповсюдженими. Аналіз рівня корисливої злочинності з урахуванням її латентної частини, на думку В.В. Лунєєва, дозволяє дійти висновку, що середньостатистично протягом року їх кількість може перевищувати навіть саму чисельність населення.

Підставою виокремлення цього виду злочинності є корислива мотивація суб’єкта злочину, що проявляється у прагненні задовольнити індивідуальну життєву потребу свідомо протиправного, передбаченого кримінальним законом заволодіння чужим майном або майновими правами, що не належать винному, або шляхом звільнення від майнових обов'язків і скорочення витрат (А.Ф. Зелінський). Таким чином, під корисливою злочинністю можна розуміти систему кримінально-караних діянь, які вчиняються з корисливою мотивацією, вчинених на певній території за певний проміжок часу.

Традиційно в кримінології корисливу злочинність розподіляють на дві великі групи: економічну злочинність та загальнокримінальну корисливу злочинність. Іноді окремо виділяють також корупційну та податкову злочинність.

Єдиного визначення поняття «економічна злочинність» у кримінологічній літературі не існує. Аналіз досліджень, присвячених цій темі, дозволяє виокремити три підходи до визначення цього феномена (Д. Шестаков):

1. Згідно з першим підходом до економічних злочинів можна віднести всі злочини, що посягають на будь-які види економічних відносин, які створюються як у сфері економіки, тай і поза її межами. При такому підході до економічних злочинів також треба віднести загальнокримінальні корисливі посягання на право власності (наприклад, крадіжку, грабіж, розбій тощо) – тобто злочини майнового характеру, які умовно можна назвати «квазіекономічними».

2. Другий підхід дає більш чіткі межі поняття економічної злочинності, оскільки відносить до неї лише злочини, що вчиняються лише у сфері економіки (як злочини у процесі безпосереднього здійснення економічної діяльності, так і не пов’язані з нею, але такі, що вчиняються у межах функціонуючої системи господарювання, наприклад, злочини проти трудових прав громадян, службові злочини тощо).

3. У межах третього підходу до категорії економічних можна віднести лише злочини, що вчиняються у ключовому сегменті економіки (системи господарювання), який пов'язаний з отриманням прибутку, тобто у сфері економічної діяльності, сфері підприємництва.

Визначальними ознаками сучасної економічної злочинності, за якими її можна розмежувати із загальнокримінальною корисливою злочинністю, є такі (А.П. Закалюк):

1. місце вчинення – сфера економіки;

2. спрямованість щодо елементів легальної економіки, економічної діяльності (нелегальна економіки не перебуває під захистом кримінального закону);

3. родовий об’єкт – економічні відносини, яким свідомо чи несвідомо завдається шкода;

4. корисливий мотив вчинення, який за наявності економічного інтересу (здобуття прибутків, додаткової вартості) доповнюється метою отримання економічного результату;

5. специфічний суб’єкт – здебільшого учасник економічної діяльності, що має власний інтерес та матеріальну зацікавленість, рідше особа, не причетна до цієї діяльності, що має намір скористатися у злочинний спосіб її елементами або результатами;

6. наявність прямого умислу;

7. прагнення у міру розгортання злочинної економічної діяльності до її організаційного забезпечення, насамперед через корупційні зв’язки і підтримку органів влади.

Крім вищезазначених ознак економічної злочинності, науковці також називають її тривалий, системний характер; анонімність та невизначеність жертв; значні збитки та дуже високий рівень латентності.

Загальнокримінальна корислива злочинність – це система діянь, які полягають у прямому незаконному заволодінні чужим майном, здійснюються з корисливих мотивів та з метою необґрунтованого збагачення за рахунок цього майна, причому без використання суб'єктами свого службового становища, не пов'язані з порушенням господарських зв'язків та відносин у сфері економіки. Це перш за все крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства тощо.

Загальнокримінальну корисливу злочинність можна розподілити за способом заволодіння майном на дві великі групи: 1) ненасильницькі корисливі злочини (крадіжки, ненасильницькі (прості) грабежі, шахрайства); корисливо-насильницькі злочини (насильницькі грабежі, розбої, вимагання тощо).

При вивченні даної теми студенти мають знати сучасний стан цих злочинів, їх питому вагу в структурі всієї корисливої злочинності, уміти аналізувати її рівень, що дозволить сформулювати сучасні тенденції вказаного виду злочинності.

У таблиці наведено офіційні статистичні дані щодо рівня крадіжок та шахрайств в Україні за 1996-2011 рр.

Роки	Крадіжки	Шахрайства
1996	307043	12092
1997	268459	19417
1998	265020	17111
1999	258191	17693
2000	271608	16050
2001	242095	16516
2002	195951	15192
2005	106690	13964
2006	131174	16160
2007	113984	15354
2008	110493	14693
2009	175582	18004
2010	254755	24879
2011	277598	24058

Аналізуючи вищенаведені статистичні данні, слід враховувати латентність цих злочинів. При цьому необхідно мати на увазі, що рівень латентності різниться не лише за складом злочинів, а й за різновидами одного й того самого злочину (наприклад, латентність квартирних крадіжок нижча, ніж латентність кишенькових).

Студенти мають знати та вміти пояснювати основні напрями та заходи протидії корисливій злочинності, враховуючи той факт, що запобіжні заходи щодо економічної та загальнокримінальної корисливої злочинності суттєво різняться у зв’язку з відмінностями у їх детермінації.