Тема 6. Концепції протидії злочинності Методичні рекомендації

Проблема протидії злочинності є однією із ключових у сучасній кримінології. Незважаючи на те, що її вивченню присвячено багато наукових праць, досі немає одностайного підходу, по-перше, стосовно необхідності вживання єдиної термінології, по-друге, щодо визначення змісту одних і тих самих понять, якими оперує кримінологічна наука в цьому питанні, по-третє, стосовно встановлення співвідношення між певними термінами, за допомогою яких розкривається сутність діяльності, пов’язаної з протидією злочинності в цілому та її окремих різновидів. Це можна пояснити тим, що діяльність із попередження злочинності є надзвичайно різноманітною, що відбивається у спеціальній термінології (крім слова “попередження”, що вживається для визначення родового поняття, застосовуються також терміни: “профілактика”, “запобігання”, “припинення”, “боротьба”, “протидія”, “контроль”, “вплив” тощо).

Протидія злочинності – це спрямована проти злочинності діяльність держави й суспільства, спрямована на утримання її на мінімальному рівні шляхом усунення або нейтралізації криміногенних факторів, а також зменшення рівня криміналізації суспільства взагалі та окремих його індивідів.

Студенти повинні засвоїти загальну характеристику підходів до побудови стратегії протидії злочинності. Серед основних стратегій можна виділити такі (Д. А. Шестаков):

• психолого-виховна (пропаганда системи самообмежень);

• соціальна (послідовне вирішення криміногенних протиріч у суспільстві);

• репресивна (вжиття жорстких каральних заходів до осіб, що вчинили злочин);

• реститутивна (відновлення стану потерпілого).

Окремі стратегії попередження злочинності залежать від стану злочинності, рівня розвитку суспільства, його історичних та культурних традицій, політичної волі в державі тощо. У сучасних умовах розвитку держави та суспільства спостерігається поєднання вказаних стратегій в рамках державної політики протидії злочинності.

Протидія злочинності спрямована на: а) виявлення та усунення або послаблення та нейтралізацію причин злочинності, окремих її видів, а також умов, що їм сприяють; б) виявлення та усунення ситуацій на певних територіях або у певному середовищі, які безпосередньо мотивують або провокують здійснення злочинів; в) виявлення у структурі населення груп підвищеного кримінального ризику і зниження цього ризику; г) виявлення осіб, поведінка яких вказує на реальну можливість скоєння злочинів, та вчинення стосовно них стримуючої і коригуючої дії, а у разі потреби – і стосовно їхнього найближчого оточення (В.Є. Емінов, І.М. Мацкевич).

Традиційно в кримінологічній літературі виділяють три рівні попередження злочинності: загальносоціальний, спеціальний (або спеціально-кримінологічний) та індивідуальний. Слід зазначити, що такий розподіл є дещо умовним, оскільки спеціальне попередження здійснюється в межах суспільства, впливає на життєдіяльність його членів, тобто також має соціальний характер.

Існують також інші класифікації заходів протидії злочинності: за масштабом – заходи, які здійснюються на певній території (держава, регіони), на окремому об'єкті (установа, підприємство, фірма); за змістом – заходи соціально-економічного, соціально-демографічного, організаційного, правового та іншого характеру; за суб`єктами – заходи, що здійснюються органами всіх гілок влади відповідно до їх компетенції та специфіки діяльності, організаціями, трудовими об'єднаннями, установами, громадськістю, окремими посадовими особами й громадянами; за об’єктами – відповідно до видів злочинів, на протидію яким вони спрямовані; за часом – постійні, невідкладні, тимчасові тощо.

При розгляді питань правового регулювання діяльності щодо протидії злочинності варто приділити увагу аналізу законів, указів, програм, концепцій запобігання злочинності та окремим її видам як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях.