1.Основні принципи та методологія глибинної психології.

Основні принципи глибинної психології — принципи, що визнаються всіма її школами й напрямками.

Динамічне несвідоме

На відміну від когнітивної психології та біхевіоризму, глибинна психологія відходить від того, що центральним елементом психічного життя людини є динамічне несвідоме. Звідси випливає, що:

багато ментальних процесів відбувається несвідомо;

функціональні принципи та закономірності частини цих ментальних процесів цілком відмінні від свідомих дій.

динамічне несвідоме має великий вплив на людські сприйняття та поведінку. Епітет «динамічний» має підкреслити той факт, що йдеться саме про такі процеси, які чинять помітний вплив на свідомість загалом, на відміну від інших психічних процесів, які хоч і не сприймаються свідомо, проте не відповідають принципам власне несвідомого (пор. Психодинаміка).

Відомими прикладами впливу несвідомих процесів є фрейдистські обмовки, що висвітлюють приховані думки чи мотиви мовця, іншими прикладами є несвідоме забування або несвідомі маніпуляції з предметами.

Карл Густав Юнг (1875–1961)

У глибинній психології несвідоме вважається «місцем» основних потягів душевного життя. Пізніше Фрейд вживав цей термін переважно у формі прикметника «несвідомий», оскільки більше не ототожнював його виключно з поняттям Воно. Несвідомі елементи, за Фрейдом, присутні також в Я та Над-Я. За Фрейдом, для несвідомого характерні такі властивості:

Алогічність — закономірності логіки тут не діють і не мають впливу на процеси несвідомого.

Суперечливість — у сфері несвідомого протилежності можуть виступати як ідентичні. Фрейд наводить тут приклади слів, що одночасно мають протилежні значення (лат. altus = високо-низько або лат.: sacer = святий-божевільний).

Позачасовість — процеси несвідомого не мають зв'язку з часовими координатами, отже вони є позачасовими.

Академічна психологія тривалий час не визнавала психоаналітичне явлення про те, що несвідоме є окремою сферою психіки, яка функціонує за цілком іншими законами. Велика заслуга емпірично-експериментального дослідження тез глибинної психології належить гештальтпсихології, яка дослідним шляхом підтвердила низку постулатів, а інші було визнано з певними модифікаціями. Важливими тут були праці Вольфганга Мецгера.

Витіснення

Альфред Адлер (1870–1937)

Важливим концептом глибинної психології є психічний механізм витіснення. Фрейд спершу визначав витіснення, як захист від болісних, емоційно неприємних спогадів. Такий захист є активною дією «Я» у Фрейдівському розумінні.

Перенесення

Перенесення — психологічний феномен, що полягає в несвідомому перенесенні раніше пережитих (особливо в дитинстві) почуттів та відносин, які стосувалися однієї особи, зовсім на іншу особу. Наприклад, на психотерапевта під час психотерапії. За Фрейдом, перенесення має першорядну важливість для розуміння клієнта (пацієнта) в процесі психоаналізу. Контрперенесенням називається перенесення, що виникає у терапевта на клієнта. Вважається, що правильна інтерпретація контрперенесення також важлива для розуміння того, що відбувається під час психоаналітичного процесу.

Значення раннього дитинства

Усі три напрямки глибинної психології вважають розвиток у дитинстві вирішальним для поведінки дорослого індивіда. Ґенеза психічних розладів також виводиться з раннього дитинства. Важливим фактором тут є інтеракція (взаємодія) між дитиною та дорослими, що її оточують.