Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х — початок 80-х років)

Згодом після зняття М. С. Хрущова у 1965 р. була здійснена спроба запровадження господарської реформи, перш за все вдосконалення управління виробництвом. Але за умов надцентралізації виробництва здійснення цієї реформи ставало проблематичним. Хоча збільшилася зарплата робітників і службовців у всіх галузях, зростало житлове будівництво, кількість проблем не зменшувалась, а збільшувалась. Основним гаслом брежнєвського керівництва стала стабільність, що фактично означало незмінність, застій. У 60-80-х роках політичний курс радянського керівництва відрізнявся різко вираженим консерватизмом. Будь-який опозиційний рух нещадно придушувався. Проте неосталіністи не могли повернутися до відкритого і масового терору.

Потенційні можливості командно-адміністративної системи вичерпалися, вона стала нечутливою до науково-технічного прогресу. З 1965 р. почала проводитись реформа в аграрному секторі — були підвищені закупівельні ціни на сільгосппродукцію, збільшені капіталовкладення в сільське господарство, в колгоспах вводилася гарантована оплата трудодня грошима, а також надбавка за кінцеві результати, знижувалась ціна на сільгосптехніку. Проте технічних засобів, необхідних для впровадження індустріальних технологій, не вистачало. Нераціонально використовувалась земля. Залишалося невирішеним питання про соціальний розвиток села, його газифікацію, теплофікацію, водопостачання, медичне й торговельне обслуговування. Трудові ресурси на селі значно зменшилися внаслідок процесів урбанізації. Усе це призвело до уповільнення темпів розвитку виробництва. У 1982 р. була прийнята Продовольча програма УРСР, яка передбачала зміни в управлінні аграрним сектором (створення структури Агропрому), інтенсифікацію виробництва. Проте вона не була виконана.

Прагнучи збільшити збір сільгосппродукції, влада розширяла посівні площі. Ступінь ріллі безпосередньо сільськогосподарських угідь досягала 80% проти 25% у США і 48% у Франції. Це призводило до посилення ерозії ґрунтів, і Україна щорічно втрачала до 600 млн. т родючих ґрунтів.

Низький рівень життя і важкі умови праці призвели до відтоку населення із сіл. За 1966-1985 рр. з українського села виїхало 4,6 млн чол., в основному молодь. Змінилася соціальна структура населення республіки. Якщо в 1960 р. сільські жителі складали половину населення республіки, то в 1985 р. — 1/3.

Протягом 1959-1988 рр. населення України зросло на 9,6 млн осіб, і в 1989 р. становило 51,7 млн. Проте народжуваність знизилася. Природний приріст перестав забезпечувати просте відтворення поколінь. У 7 областях було зафіксоване зменшення чисельності населення, а у двох (Чернігівській і Сумській) припинився і природний приріст населення: кількість померлих почала перевищувати кількість народжених.

У 1978 р. була прийнята Конституція УРСР, в якій декларувалися принципи розширення й поглиблення соціалістичної демократії шляхом активізації діяльності Рад народних депутатів, залучення мас до участі в управлінні державою. Але це були лише декларації.

Виходячи з свого постулату про злиття радянських народів, партійне керівництво, особливо за часів В. В. Щербицького (1972-1989), почало проводити в Україні політику русифікації.

Усі ці явища спричинили появу дисиденства — руху інакомислячих, які критикували політику уряду. Вони вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав. Власті переслідували їх, організувавши декілька політичних процесів. Обвинуваченими стали В. Чорновіл, В. Стус, І. Дзюба та інші.

У 1976 р. група дисидентів створила Українську гельсінську групу (УГГ), яка повинна була сприяти виконанню Гельсінських угод у сфері прав людини. До неї входили М. Руденко, О. Бердник, П. Григоренко, Л. Лук’яненко та інші. Проте цей рух не набув значного поширення у зв’язку з тим, що більшість людей лякало інакомислення, вони десятиліттями виховувались у покорі, до того ж питання, які ставили дисиденти, не були проблемами щоденного буття.

Перебудова

Історія / Історія України - Юрій М.Ф.

Бесплатная доставка! КупитьБесплатнаядоставкаСкидкаРаспродажа Armani. Лучшие ароматы по самым доступным ценам. aromo.in.ua Скидка 75%	Распродажа Versacace КупитьРаспродажаСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%
Распродажа Moschino КупитьРаспродажаСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%	Распродажа от Chanel КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%http://recreativ.ru

Прихід до влади в 1985 році М.Горбачова відкрив період так-званої "перебудови". Перетворення, що були започатковані у другій половині 80-х років, хоча й були необхідними, проводилися силами старої компартійної номенклатури, яка перешкоджала їм. Якщо політичні реформи М.Горбачова мали далекоглядні наслідки, то в галузі економіки шість років перебудови не дали жодного конкретного результату. Пошуки тих або інших елементів реформи відбувалися на звичних шляхах адміністративного управління єдиним народногосподарським комплексом.

Коли стало зрозуміло, що проголошена 1985 року політика прискорення провалилася, червневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС розпочав усе заново. Було схвалено низку партійно-державних постанов щодо докорінної перебудови управління економікою: Вважалося, що основною ідеєю реформи було поєднання централізованого директивного планування з наданням підприємствам певної свободи. Про заміну директивного управління ринковим механізмом не йшлося. У результаті економічна реформа 1987 року стимулювала процеси розбалансування в народному господарстві, поглиблення дефіциту державного бюджету, неконтрольованого зростання не забезпеченої товарами й послугами заробітної плати. Ринок товарів народного споживання розвалився.

Спроби підняти продуктивність праці та поліпшити якість продукції за допомогою введення "державного приймання" (держприйомка) теж не дали позитивних наслідків. Влітку 1989 року союзний уряд Миколи Рижкова вдруге розпочав усе заново. Були висунуті ідеї роздержавлення економіки, плюралізму форм власності, переходу до рийку. Та всі пі теоретичні новації уряд знову приніс у жертву новому п'ятирічному плану, який почав розроблятися випробуваними методами.

Екологічні проблеми.

Останніми десятиріччями в Україні склалась катастрофічна екологічна ситуація. Територія України складала всього 2,7 % території колишнього СРСР, але тут було зосереджено майже чверть його індустріального потенціалу. Екстенсивне ведення сільського господарства та промисловості, злочинна безпечність керівництва призвели до жахливого забруднення повітря (особливо в містах-промислових гігантах, таких, як Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь), пересихання річок, зневоднення грунтів (зникло багато мальовничих куточків Полісся).

Не маючи змоги забезпечити високопродуктивну працю в колгоспах і радгоспах, влада йшла шляхом розширення посівних площ. Було розорено 57% територій республіки. Це призвело до активізації ерозійних процесів. Щороку Україна втрачала 600 млн т родючих чорноземів. Грандіозні проекти зрошування півдня України та Криму обернулись екологічними бідами. Каховське водосховище перетворилось на застійне озеро; пуск першої черги каналу "Дунай-Дніпро" призвів до засолювання фунтів на Одещині, і Екологічна обстановка катастрофічно погіршилася після вибуху 26 квітня 1986 р. четвертого енергоблоку на Чорнобильській АЕС. Причиною цієї найбільшої в історії людства атомної катастрофи була обурливо низька якість проектування, виготовлення та обслуговування техніки. Як виявилось на судовому процесі, ні директор АЕС, ні головний інженер не були спеціалістами в ядерній енергетиці, керував випробуваннями, що призвели до вибуху, інженер- електрик об'єднання "Донтехенерго".

Супер предложение! КупитьСуперпредложениеСкидка 75% на парфюмерию Versace. Аромат для сильных мужчин. aromo.in.ua

Распродажа от Chanel КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%

Распродажа от Lanvin КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%http://recreativ.ru

1990 року Верховна Рада УРСР оголосила Україну зоною екологічного лиха.

Перші громадські організації та політичні партії.

Протягом 1989-1990 рр. стався перехід від словесної критики до політичних дій. Небаченої гостроти досягла кампанія виборів до союзного з'їзду народних депутатів у 1989 р. У багатьох виборчих округах потерпіли поразку кандидати, що висувались партійними структурами по-старому (передові виробничники, безальтернативні кандидати). Проте не всі обрані депутати поспішали виконувати обіцянки. А деякі з них, вийшовши на загальносоюзний рівень, вже не повернулися в Україну, до своїх виборців. Напруженою була боротьба під час виборів до Верховної Ради України весною 1990 року. На виборах уперше виступили альтернативні громадсько-політичні об'єднання.

Часы Iron Samurai КупитьЧасыгрнУникальный дизайн. Японское качество. megacena.net 199 грн

Ветчинница -50% КупитьВетчинницагрнПорадуйте близких вкусной домашней ветчиной! topshoptv.com.ua 614 грн

Обувь на лето! КупитьОбувьналетоотгрнОгромный выбор женской обуви. Слипоны, эспрадрильи, мокасины lamoda.ua от 200 грн

Скидка - 60% КупитьСкидкаОгромный выбор босоножек на платформе по супер-ценам! modnakasta.ua

Распродажа Versace КупитьРаспродажаСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%http://recreativ.ru

Відомі діячі зосередилися на критиці вад системи. Зокрема, падіння статусу української мови спонукало провідних письменників до виступів задля виправлення становища (Іван Драч, Павло Мов-чан, Володимир Яворівський; Дмитро Павличко). В Україні одна за одною виникали громадські організації та об'єднання. У вересні 1989 року з ініціативи київської організації Спілки письменників України та став робітником Інституту літератури АН УРСР утворено суспільно-політичну організацію "Народний рух України за перебудову Руху було обрано відомого поета Івана Драча. Відстоюючи своє право на існування, в умовах шаленого тиску компартійних сил, Рух був організатором багатьох масових акцій: мітингів, демонстрацій, відзначення Дня науки України (проведення Ланцюга єднання між Києвом і Львовом). Згодом мету своєї подальшої діяльності Рух визначив як утвердження свободи й незалежності У країн и.

У жовтні 1989 року у Києві створено екологічну асоціацію "Зелений світ", яку очолив письменник, народний депутат СРСР Юрій Щербак. Того ж року відбулася установча конференція Українського добровільного історико-просвітницького товариства "Меморіал", метою діяльності якого було проголошено збереження й увічнення пам'яті про жертви репресій, надання допомоги постраждалим від сталінської сваволі.

Виникли десятки інших демократичних організацій, зокрема, молодіжні (Спілка незалежної української молоді (СНУМ), Українська студентська спілка (УСС), Демократична спілка студентів (ДСС) та інші). Організовані студентами в жовтні Г990р. голодування та страйки, привели до відставки уряду Віталія Масола. В липні 1991 р. утворено Спілку офіцерів України (СОУ), яку очолив командир полку з Рівного (вірмен за національністю) В.Мартиросян. СОУ проголосила своєю метою створення Збройних сил України.

У квітні 1990 р. члени Української Гельсінської спілки(УГС) утворили Українську Республіканську партію (УРП) (очолив Л.Лук'яненко). Через два роки УРП налічувала 14 тисяч членів, але пізніше вона зазнала розколу.

Україна після проголошення незалежності

Історія / Історія України - Юрій М.Ф.

Распродажа от Lanvin КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%	Распродажа от Chanel КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%
Грандиозный SALE! КупитьГрандиозныйСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине. aromo.in.ua Скидка 75%	Распродажа от Chanel КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%http://recreativ.ru

Часи існування України в складі СРСР залишили їй тяжку спадщину: роздутий бюрократичний апарат, велику армію, чисельні підприємства військово-промислового комплексу, виснажені грунти, складне екологічне становите.

СНД.

7-8 грудня в Білорусії, у Біловезькій Пущі, на зустрічі керівників України, Росії та Білорусії була підписана угода про створення Співдружності Незалежних Держав: Угоду підписали Президент України Леонід Кравчук, президент Роси Борис Єльцин; голова президії Верховної Ради Білорусії Станіслав Шушкевич. Ця угода фактично припинила існування СРСР, який неминуче йшов до свого розпаду після серпневого путчу 1991 року. В угоді підкреслювалося, що держави-учасниці співдружності гарантують виконання міжнародних зобов'язань, які випливають з договорів та угод СРСР: держави є правонаступницями Радянського Союзу (Російська Федерація пізніше проголосила себе єдиною правонаступницею СРСР); співдружність відкрита для приєднання будь-якої держави. 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті всі колишні радянські республіки, окрім Грузії та країн Балтії, приєдналися до СНД.

Ця угода, за словами Л.Кравчука, стала цивілізованою формою розпаду СРСР. На церемонії інаугурації5 січня-1991р. Л.Кравчук заявив: "Україна - європейська держава. Дим і визначаються пріоритети нашої зовнішньої політики. Саме з країнами європейського континенту нас пов'язують найтісніші політичні, економічні, гуманітарні зв'язки. Зрозумію, що особливо ми зацікавлені в добрих стосунках з усіма республіками колишнього Союзу і насамперед - з Росією ".

Діяльність Л.Кравчука.

Україна першою з держав СНД почала створювати власні збройні сили. Л.Кравчук наголосив: "Гарантом незалежності України мають стати її власні збройні сили". Вже 3 січня 1992 р. почалося прийняття присяги на вірність народу України. Це рішення викликало велику протидію. З боку командуючого об'єднаними силами СНД маршала Шапошникова. Гостро це питання стояло під час Всеармійської наради в Москві.

Супер распродажа 75% КупитьСуперраспродажаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua

Распродажа от Chanel КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%

Распродажа от Lanvin КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%http://recreativ.ru

Болючою виявилась проблема Чорноморського флоту. Влітку 1992 року в Ялті президенти України й Росії домовились про існування Спільного флоту до 1995 р., і що він буде знаходити під спільним командуванням обох президентів. (Якщо частка України в загальному майні складала 16,7 %, то Чорноморський флот складав менше 10% від усього військового флоту СРСР). З вересня 1993 року в Масандрі на новій зустрічі президентів України та Росії було вирішено: а) Чорноморський флот розподіляється у пропорції 50:50 між Україною і Росією; б) українську частину флоту викуповує Росія.

У системі СНД Україна з самого початку відстоювала своє бачення проблем. Вона першою стала на шлях введення власної грошової одиниці (хоча значно відстала від інших); вона не є членом Договору про колективну безпеку; її окрема позиція була невід'ємним атрибутом зустрічей керівників держав і відомств Співдружності. Проте Україна так і не прийняла нової Конституції (хоча внесено близько 400 поправок до старої Конституції).

Протягом чотирьох років уряди, які очолювали Віталій Масол, Вітольд Фокін, Леонід Кучма, Юхим Звягильський, робили спроби реформ. Проте так і залишилися невирішеними проблеми соціального захисту населення, забезпечення нормального рівня зарплати, скорочення дефіциту бюджету.

Распродажа от Lanvin КупитьРаспродажаотСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%

Распродажи Lancome КупитьРаспродажиСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%

Грандиозный SALE! КупитьГрандиозныйСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине. aromo.in.ua Скидка 75%

Распродажа Moschino КупитьРаспродажаСкидкаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.ua Скидка 75%

Супер распродажа 75% КупитьСуперраспродажаОбвал цен на парфюмерию - бесплатная доставка по Украине! aromo.in.uahttp://recreativ.ru

Вибори та їх наслідки.

Влітку 1993 року підтиском хвилі шахтарських страйків Верховна Рада прийняла рішення про проведення дострокових виборів до парламенту та виборів президента. До складу уряду було введено голову Донецької міськради Юхима Звягильського, який після відставки Л. Кучми з поста прем'єра став прем'єр-міністром.

Вибори проходили згідно з новим законом про вибори по одномандатних округах (всього 450 місць). Висування кандидатів набуло такого розмаху, що в деяких округах було занесено до бюлетенів по 15-20 кандидатів. Перший тур виборів відбувся 27 березня 1994 року. Другий тур голосування проходив 10 квітня. Після другого туру до парламенту було обрано конституційну більшість, і він міг приступити до роботи. 10 травня новий парламент розпочав роботу. Найчисельнішою стала фракція комуністів. Головою Верховної Ради було обрано голову Соцпартії Олександра Мороза.

На фінішну пряму вийшли й президентські вибори. У бюлетені було внесено сім кандидатів: Валерій Бабич - голова Української фінансової групи? Леонід Кучма - колишній прем'єр-міністр, президент Української спілки промисловців та підприємців; Леонід Кравчук - Президент України; Володимир Лановий - народний депутат, голова Центру ринкових досліджень; Олександр Мороз - Голова Верховної Ради; Петро Таланчук - міністр освіти.

Основна боротьба розгорнулась між Л і Кравчуком та Л.Кучмою. Якщо Кучма наголошував на необхідності наведення порядку в державі, поліпшення відносин з Росією, вирішення питань вживання російської мови, поліпшення стосунків з Кримом, то Кравчук підкреслював, що за час його перебування на посту президента було збережено громадський мир та"злагоду.

У першому турі 40.% голосів було подано за Л.Кравчука, 35 % голосів отримав Л.Кучма; на третьому місці з 11% голосів опинився Олександр Мороз. Успіху досяг молодий політик Володимир Лановий (9 %). Інші три кандидати отримали разом менше 5 % голосів виборців, л

Другий тур виборів відбувся 10 липня. Близько 53 % голосів отримав Леонід Кучма. 19 липня він прийняв присягу президента.

Але навіть після обрання Леоніда Кучми президентом ситуація радикально не поліпшилась. Свідченням нестабільної політичної обстановки стала зміна трьох урядів, які очолювали В. Масол (червень 1994 - березеньі995 рр.), Є.Марчук (березень 1995 - травень 1996рр.), П.Лазаренко (травень 1996-липень 1997 рр.). Кожен з них по-своєму розумів можливі шляхи виходу з кризи. Нерідко програми суперечили одна одній. Це стало однією з причин глибокої економічної кризи. З липня 1997 року Кабінет Міністрів очолює Валерій Пустовойтенко, і

Загострення загальної політичної та економічної ситуації стимулювало сепаратистські тенденції. Лунали вимоги автономії, а той повної самостійності Донбасу. Найбільшої ж сили сепаратизм набув у Криму. Ще до розпаду СРСР у Криму розгорнувся рух за надання півострову окремого статусу. На початку 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про відновлення "автономії півострова. У вересні 1991 р. Верховна Рада Криму проголосила суверенітет Криму в складі України, а в травні 1992 р. прийняла рішення про незалежність Республіки Крим, але це рішення Верховна Рада України скасувала як незаконне. Особливого статусу в складі України домагалися також кримські татари, які почали повертатися на свою історичну батьківщину. Чергове загострення кримського питання відбулося восени 1994 р., коли Юрій Мєшков став президентом Республіки Крим. Незабаром він почав видавати укази, відверто спрямовані на конфронтацію з Києвом. Між Києвом і Сімферополем почалася "війна указів". Багато проблем виникло навколо Конституції-Криму, яку зрештою парламент України 1996 року затвердив за винятком 20 дискусійних статей.

У березні 1998 р. відбулися чергові вибори депутатів Верховної, Ради. Проводилися вони за змішаною мажоритарною пропорційною системою.. Із необхідної кількості 450 депутатів з першого разу було обрано 438 народних депутатів. У кількох виборних округах вибори визнані недійсними, й на 16 вересня були призначені повторні вибори. У депутатському корпусі найчисленніше представлені такі партії: Комуністична Партія України - 25,4%, Народний Рух 10,2%, Народно-демократична партія - 6,8%, "Громада"- 5,1 %, "Партія зелених" - 4,6% Соціалістична і Соціал-демократична (об'єднана) партії - по 3,9%, Аграрна й Прогресивна соціалістична партії - по 1,7%; ще 7,3%'припало на частку інших партій, Третину Депутатського корпусу склали позапартійні, які отримали 30,3% депутатських мандатів. У новому складі парламенту близько 33% від загальної кількості народних обранців мають досвід роботи у Верховній Раді попереднього скликання. 96% народних обранців мають вишу освіту.

12 травня 1998р. Верховна Рада 14-го скликання розпочала свою-роботу. За традицією відкрила її найстаріший за віком депутат Ярослава Стецько.

Суспільно-політичні процеси в Україні 1991-2008 рр., становлення і розвиток новітньої української державності <== предыдущая страница | Следующая страница ==> Гуманітарні й духовно-культурні аспекти державотворення, складання сучасної української політичної нації

Утвердження реальної політичної незалежності неможливе без утворення ста­більної високоефективної національної економіки, що й підтвердив весь період самостійного державного буття України. Слід зазначити, що економіка України відчувала на собі руйнівний вплив загальної економічної кризи, що охопи­ла СРСР в останній період його існування. В момент проголошен­ня незалежності Україна опинилася в складному економічному становищі, адже 95% підприємств підпорядко­вувалися Москві, майже 80% усього вироб­ництва не мало завершеного технологічного циклу, лише 28% становили галузі гру­пи "В". До того ж додавався екстенсивний шлях розвитку, нау­ково-технічна і технологічна відсталість (термінової заміни вимагали 40% машин і устаткування), низька конкурентоспро­можність, тощо.

На початку 1990-х криза охопила промисловість і сільське господарство, спроби її подолати призводили до частих змін урядів. Так, Верховна Рада 12-го скликання за час своєї діяльності змінила чотири уряди – В.Масола(травень-жовтень 1990р.), В.Фокіна (листопад 1990 - жовтень 1992р.), Л.Кучми (жовтень 1992- вересень 1993рр.), Л.Кравчука - Ю.Звягільського(вересень 1993 - червень 1994 рр.), розглянула сім програм виходу з кризи. Втім, жодна з них реально не була втілена в життя, а основні причини цього полягали в нерішучості й половинчастості програм, у затягуванні формування твердої виконавчої влади, блокуванні рішень уряду консервативною більшістю Верховної Ради, непродуманості програм соціального захисту населення, що робило реформи вкрай непопулярними. Те, що сталося тоді з економікою України, фактично не мало історичних аналогів, так з 1990 по 1994 рік валовий національний продукт скоротився на 44%, обсяг промислової продукції - на 41%, національний дохід - на 54%. У 1994р. спад промислового виробництва України досяг свого максимуму - 27, 7%. Для порівняння нагадаємо, що у роки "великої депресії" в США спад виробництва не перевищував 25%, а у колишньому СРСР під час Другої світової війни найнижча позначка падіння промислового виробництва становила 30%. За даними Світового банку, у другій половині 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі, відбулося значне падіння рівня життя основної маси населен­ня, близько 64% його опинилося за межею бідності. Ця ситуація потребувала рішучих за­ходів, які б органічно поєднували не­відкладні антикризові дії з реалізацією но­вої соціально-економічної стратегії. Вони були викладені у Посланні Президента України Л.Кучми до Верховної Ради "Шля­хом радикальних економічних реформ" в жовтні 1994 р. й отримали схвалення.

Основними напрямами та пріоритетними завданнями нової соціально-економічної стратегії були:

· фінансова стабілізація,

· зниження податків,

· подолання пла­тіжної кризи,

· поглиблення банківської ре­форми;

· регульована та контрольована з боку держави поетапна лібералізація цін;

· доко­рінна структурна перебудова виробництва з метою створення ринкової економіки, яку плановано базувати на приватному секторі;

· де­централізація управління економікою,

· лібе­ралізація сфери зовнішньоекономічних зв'язків;

· соціальний захист,

· до­корінна реформа заробітної плати, соціаль­ної допомоги та соціального страхування.

Серед основних підсумків економічних та соціальних перетворень у 1994-1999рр. можна виділити наступні. У 1999 р. вперше за десяти­річчя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації: в основному подолано падіння ВВП. У жовтні 1999 р. вперше за десятиріччя отримано приріст ВВП у порівнянні з жовт­нем 1998р. на 2,8%, обсяг промислового виробництва зріс на 4,3%. Принципове значення у цьому мали темпи зростання виробництва товарів широкого вжитку. Зростання випуску промислової продукції зафіксовано у 21 регіоні. На 7,5% зросли обсяги житлового будівництва, намітилася позитивна тен­денція до скорочення дефіциту Державного бюджету України.

До кінця 1990-х рр. сформовано основні атрибути на­ціональної економіки - грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську та інші системи, що у своїй сукупності визна­чають економічну інфраструктуру держави. Вагомим здобутком стало прове­дення у 1996р. грошової реформи й забезпе­чення відносної валютної стабілізації. Закладено базові основи багато­укладної економіки, відбувся перелам у ре­формуванні відносин власності, утверд­женні механізмів приватної власності, роз­ширенні корпоративного та приватного секторів економіки. Понад 70% загального обсягу промис­лової продукції вироблялося на недержав­них підприємствах.

У зазначений період продовжувалася земельна реформа, майже 6,1 млн. громадян отри­мали земельні паї, обсяг яких становив більше половини земельних угідь країни. В основному завершено приватизацію присадибних ділянок, їх власниками стали 11 млн. громадян.

З грудня 1999 р. уряд України очолив В. Ющенко, за час роботи якого остаточно утверджено ринковий механізм ціноутворен­ня, запроваджено ліберальний режим зовнішньої торгівлі. Вирішення цих завдань забезпечило подолання хронічної де­фіцитності національної економіки, товарну насиченість ринку. В економіці утвердилися основи рин­кової інфраструктури, відбулося становлення фондового, товар­ного, грошового та валютного ринків. Україна забезпечила в зовнішньо-торговельному обороті позитивне сальдо, з 484 млн. дол. у 1994 р. до 3248 млн. дол. у 1999 р. зросли прямі іноземні інвестиції.

Наведені показники є свідченням того, що Україна у 1999 р. вперше зробила ре­альний крок до виходу із затяжної кризи, на практиці реалізовувалася модель від­критої конкурентної економіки, утверджен­ня якої стало одним із ключових завдань економічних перетворень, визначених Пре­зидентом у жовтні 1994р. Водночас, попри певні позитивні тен­денції, соціально-економічна ситуація в Україні залишалася складною і неодноз­начною. Уряди у різних складах, які очо­лювали В. Масол(червень 1994 - березень 1995 р.), Є.Марчук(березень 1995 - тра­вень 1996 р.), П.Лазаренко(травень 1996- липень 1997р.), В. Пустовойтенко(липень 1997-грудень 1999р.), не змогли суттєво покращити загальну економічну ситуацію.

Радянізація західних областей України

РАДЯНІЗАЦІЯ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ Згадайте: 1. Яку політику здійснював радянський режим у Західній Україні у вересні 1939 - червні 1941 р.? 2. Яким був розмах національного Руху опору в Західній Україні в 1941-1944 рр.? 3. До якої тактики вдавалась УПА в боротьбі з гітлерівською окупацією і радянською владою?

В умовах, коли Наддніпрянщина переживала трагедію голоду 1946-1947 рр. і труднощі відбудови, в Західній Україні розгорнулася Насильницька і всеохоплююча радянізація всіх сторін соціально-економічного і культурного життя краю. До здійснення ра-дянізації Західної України активно залучалися працівники партійно-комсомольського, державного апарату, службовці правоохоронних органів, державної безпеки, культури й освіти з інших регіонів Радянського Союзу, переважно зі Східної України, їх направляли на заводи, фабрики, у радянські установи, партійні, комсомольські органи, МТС, школи, вузи, технікуми тощо. Лише в сільські школи західноукраїнських областей у 1944-1950 рр. було направлено майже 44 тис. учителів, у Західну Україну прибуло 20 тис. кваліфікованих робітників, чимало інженерно-технічних працівників, спеціалістів сільського господарства. Утворювалась мережа партійних і комсомольських організацій, формувалися професійні спілки. У 1950 р. у Західній Україні налічувалося 88 тис. комуністів проти 31 тис. у 1946 р. У грудні 1945 р. ЦК КП(б)У створив спеціальний відділ по західних областях. Згодом подібні підрозділи було організовано в галузевих міністерствах, інших управлінських республіканських структурах. Питаннями щодо західних областей відав один із заступників голови уряду, а в міністерствах -один із заступників міністра.

За короткий час було створено радянський, партійний, господарський і карально-репресивний апарат, який контролював усі сфери життя західних українців. Представників місцевого населення в цьому апараті було мало. У 1946 р. з 16129 номенклатурних посад у західних областях України місцеві жителі обіймали лише 2097, тобто 13%. Більшовицький центр їм не довіряв і керував краєм за допомогою вимуштруваних на сході, але чужих місцевому населенню кадрів. По суті це була колоніальна адміністрація. Індустріалізація Радянізація економічного життя західних об-і колективізація ластей здійснювалась за «старим сценарієм» - обов'язковими компонентами якого були індустріалізація та масова колективізація. Розвиток промисловості західних областей здійснювався досить швидкими темпами. Відбувалося це в двох основних напрямах - відбудова та реконструкція традиційних галузей (нафтова, побутова, деревообробна) та розвитку нових (машинобудівна, приладобудівна, хімічна, електротехнічна). Зароджується державна швейна та хімічна промисловість, зростає видобуток та переробка нафти, газу, організовуються геологорозвідувальні роботи для пошуку нових запасів нафти, газу, а також інших сировинних і мінеральних ресурсів, зокрема сірки, мінеральних вод, формується система промисловості та торговельно-споживчої кооперації. З різних районів СРСР та з Німеччини у Західну Україну доставлялися обладнання, техно- Селянка А. Леус подає заяву про вступ до колгоспу. Уже в 1945-1946 рр. почали випускати продукцію львівські заводи електроприладів і електроламп, телеграфно-телефонної апаратури, сільськогосподарських машин та ін. У 1949 р. налагодив випуск промислової продукції завод автонавантажувачів (перше підприємство такого типу не тільки в західних областях, але й в Україні).

На повну потужність запрацювали і заводи деревообробної промисловості, було організовано виробництво меблів, тари. У 1949 р. в західних областях України діяло 2500 великих і середніх промислових підприємств. Кількість робітників за роки повоєнної п'ятирічки тут збільшилася у 7 разів, а валова продукція промисловості зросла в 10 разів. Швидко зростала чисельність різних категорій радянських службовців, була організована підготовка кадрів у радянсько-партійних школах. Надзвичайно швидка індустріалізація Західної України мала На меті не лише створення нового індустріального центру, а й зміну традиційної структури населення краю, збільшення в ньому питомої ваги тих прошарків, які могли б служити надійною соціальною базою радянської влади.Ключові посади в управлінні промисловістю обіймали ви-Х]ДДІ з інших регіонів країни. З приходом на західноукраїнські землі радянських військ відновилася розпочата ще у 1939—1941 рр. примусова колективізація сільського господарства. Якщо наприкінці 1945 р. в західних областях України було лише 145 колгоспів, які об'єднували 5,5 тис. селянських господарств, то на середину 1950 р. кількість колгоспів досягла 7200, а чисельність об'єднаних у них селянських дворів дорівнювала 1,5 млн, або 93% від загальної їхньої кількості. Отже, 1950 р. став роком суцільної колективізації краю, в тому числі Буковини й Закарпаття. Примусова колективізація, антинародна податкова політика, командні методи хлібозаготівель викликали незадоволення селянства, яке поповнювало лави вояків УПА, підпільного опору структур ОУН. Радянізація західноукраїнських земель супро воджувалася репресіями місцевого населення,греко-католицька частина якого не розуміла чи не погоджувала-кої церкви (УГКЦ) ся з політикою сталінського керівництва.

Жертвою репресій стала і Українська греко-католицька церква (УГКЦ), яка на період закінчення Другої світової війни мала 3040 громад, 4400 церков, 127 монастирів, близько 4 тис. священнослужителів та 5 млн віруючих. Проте московська правляча верхівка вбачала в українських греко-католиках потенційного ворога, який створював ідеологічне підґрунтя національно-визвольної боротьби в західних областях. Радянське керівництво ініціює «саморозпуск» УГКЦ. 11 квітня 1945 р. заарештовано значну кількість єпископів ГКЦ на чолі з митрополитом Йосипом Сліпим. Майже через рік (8 березня 1946 р.) відбувся Львівський церковний Собор. На ньому «ініціативна група», очолювана єпископом Гавриїлом Костельником, запропонувала «возз'єднання УГКЦ» з православ'ям і повернення до РПЦ, ліквідацію Берестейської церковної унії 1596 р. і повний розрив із Ватиканом. Цей акт не відповідав настроям віруючих і був проведений всупереч їхній волі. Греко-католицька церква мусила перейти на нелегальне становище. Це посилювало незадоволення людей новою владою, а організатора Собору Г. Костельника через деякий час було вбито.

Масова колективізація, депортації населення, репресії проти мирних жителів, заборона УГКЦ спричинили посилення збройного опору національного підпілля, яке після Другої світової війни вело боротьбу проти сталінського тоталітаризму' Загальна кількість учасників національно-визвольного руху Опору в західних областях у повоєнні роки становила десят

Керівником збройної боротьби УПА на українських землях у цей час був Роман Шухевич (псевдонім — Тарас Чупринка), головнокомандувач УПА (1943-1950), голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (1944-1950). Степан Бандера в ці роки перебував за кордоном, звідки здійснював загальне керівництво діяльністю ОУН.

У 1945-1946 рр. боротьба УПА з органами МВС-МДБ, військами, винищувальними загонами та групами самозахисту з місцевих активістів досягла апогею. Повстанці мусили змінити свою тактику. Великі підрозділи, чисельність яких становила 400-500 чол., були переформовані в дрібні загони, що дислокувалися в лісах. Добре озброєні і згуртовані, вони були надзвичайно боєздатними, максимально пристосованими до партизанської війни. В сільській місцевості була створена густа мережа підпільних боївок. Радянська влада, і то не скрізь, існувала тут лише вдень. На початку 1946 р., забезпечивши вирішальну перевагу в живій силі і техніці, війська НКВС повели новий наступ проти УПА. Повстанці зазнали величезних втрат 1 до 40% особового складу.

Багато вояків УПА, втративши віру в перемогу, відгукнулися на заклики властей припинити опір та прийти з повинною. Протягом 1945—1949 рр. радянське керівництво п'ять разів оголошувало амністію для учасників повстанської боротьби. Інколи командування УПА ініціювало явку з повинною тих повстанців, яких не могли прийняти до своїх лав, або у відданості яких не була переконана. В умовах, коли тривала боротьба не на життя, а на смерть, противники не цурались найжорстокіших методів. Органи держбезпеки, енкаведисти проводили заходи щодо дискредитації учасників національно-визвольної боротьби. У свою чергу, останні насаджували ненависть до радянського режиму. їхніми жертвами в першу чергу стали партійні та радянські працівники. Загалом, у ході збройних акцій УПА та підпілля ОУН, спрямованих, передусім проти репресивно-карального апарату, загинуло понад 30 тис. цивільних громадян та військовослужбовців. Відповіддю на це стали депортації та репресії проти жителів краю. Протягом 1944-1952 рр. в західних областях України репресіям у різних формах (у тому числі розстрілам) було піддано Майже 500 тис. чол. За цей час у східні регіони було депортовано 230 тис. західноукраїнців. Жертвами насильства були селяни, представники національної інтелігенції, підозрювані у Зв'язках з націоналістичним підпіллям, духовні особи. Не маючи допомоги з-за кордону, спираючись виключно на Підтримку місцевого населення, яке було об'єктом жорстокого Терору влади, національний рух у Західній Україні став поступово згортатися, переходити у 1946-1949 рр. від широкомасштабних воєнних акцій до терору проти радянської адміністрації, відділів НКВС, зриву колективізації тощо. Але й за цих умов УПА спромоглася провести декілька збройно-пропагандистських рейдів на території сусідніх держав: Чехо-Сло-ваччини (1947), Угорщини (1947), Східної Пруссії (1947-1948), Румунії (1948-1949).

Водночас командування УПА робило спроби вивести підпорядковані йому частини за кордони СРСР. На початку 1948 р. частина підрозділів УПА перейшла на територію Польщі, деякі загони через Чехо-Словаччину прорвалися в західну зону Німеччини. 5 березня, оточений спецпідрозділами МВС-МВД, неподалік від Львова загинув командир УПА Роман Шухевич. Це була важка втрата для повстанців. Але збройне підпілля продовжувало організовану боротьбу до травня 1954 р., а деякі дрібні його групи діяли ще довше. З метою припинення цієї діяльності у 1956 р. була оголошена чергова амністія. Однак і на цьому боротьба не закінчилася. Окремі оунівські групи були викриті в 60-ті роки. Таке тривале їх існування було неможливе без певної підтримки населення. Це свідчить, що радянізація західних областей України відбувалася досить повільно. Було чимало випадків, коли ідеями незалежності ук-раїни, які пропагували повстанці і підпільники, переймалися вихідці з Наддніпрянщини, які опинялися з тих чи інших причин в Західній Україні: вчителі, медпрацівники, червоноар-мійці (навіть офіцери), селяни (що під час голоду 1946-1947 рр. масово приїжджали до Галичини).