2. Суцільна колективізація сільського господарства

Гасло суцільної колективізації офіційно проголосив листопадовий (1929 р.) пленум ЦК В КП (б). Однак вислів про "суцільну колективізацію" Сталін виголосив двома роками раніше. "Суцільна колективізація" замислювалася для того, щоб полегшити викачування ресурсів села.

На листопадовому пленумі ЦК ВКП (б) було вирішено утворити загальносоюзний наркомат землеробства. Під керівництвом наркома Яковлєва відразу після пленуму почалася робота над розв'язанням конкретних питань колективізації. Україну віднесли до групи районів, де колективізація планувалася восени (931 року або навесні наступного року.

В офіційних документах передбачалася колективізація в артільній формі, тобто із залишенням селянину присадибного господарства, однак у різних інструкціях, якими вони супроводжувалися, артіль мала вигляд комуни. Починаючи з лютого 1930 р., коли було опубліковано новий статут сільгоспартілі "як перехідної до комуни форми колгоспу", по селах масово почали усуспільнюватися корови, дрібна худоба й птиця. Після того, як селяни почали чистий опір, усуспільненню, Сталін визнав за доцільне відступити. Було оголошено, що колективізація - справа добровільна. До осені з колгоспів вийшла половина селянських господарств, зокрема, практично всі середняцькі. Восени почалася нова кампанія - засобом тиску стали податки. Одноосібники обкладалися колосальними податками, тоді як колгоспники мали податкові пільги. Була заборонена вільна торгівля.

30 січня 1930 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) "Про заходи в справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації". Куркульські господарства, що підлягали ліквідації, поділялися на три категорії. До першої належали "учасники і організатори анти радянських виступ і в і терористичних актів". Вони мали бути "ізольовані" у тюрмах і концтаборах. До другої категорії належали ті, хто "чинив менш акційний опір" кампанії колективізації. їх разом із сім'ями виселяли до північних районів країни. І, нарешті, розкуркулювали селян, які не чинили опору. їм надавалися урізані земельні ділянки за межами колгоспних масивів:

Перша хвиля розкуркулювання тривала в Україні з другої половини січня до початку березня 1930 р; На 10 березня було розкуркулено 61887 господарств, тобто 2,5% від чисельності всіх селянських господарств. Восени 1930 р., коли почалася нова кампанія колективізації, у районах, де вже відбулося розкуркулення, знову на порядок денний постало питання "ліквідації куркуля як класу". На роль куркуля владі доводилося підшуковувати вже інші кандидатури з числа селян. Забезпечити життя розкуркулених на міс ні виявилося не такою простою справою: бракувало коштів на будівництво спеціальних поселень за межами колгоспних масивів.

До осені 1931р. питома вага колгоспних дворів серед усіх селянських господарств сягала 37 %, до кінця 1932 р. - 70 %. У той же час частка землі, що належала колгоспам, досягла 80 % від всіх посівних площ.

Західноукраїнські землі у 1938-1939pp.

На початку жовтня 1938 року офіційна Прага дає дозвіл на формування автономного уряду Підкарпатської Русі на чолі з лідером москвофілів Андрієм Бродієм. 26 жовтня його було змінено (через явно проугорську позицію) Августином Водопійним (лідер українофілів). 2 листопада, за рішенням Віденського арбітражу, до Угорщини відійшла частина Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегово. Ще у вересні в Ужгороді було створено добровільну організацію "Українська Національна оборона", яка пізніше була реорганізована в "Карпатську Січ'.

Столицю Прикарпатської Русі було перенесено до Хусту. Конституційним законом від 22 листопада 1938 p. краєм мав керувати окремий автономній уряд, а законодавча влада перебувати в руках місцевого сейму. 12 лютого 1939 р. на виборах до сейму перемогу отримало Українське Національне Об'єднання. У ніч на 14 березня угорська армія перейшла кордон. Чеські війська не чинили опору загарбникам та одночасно перешкоджали завод оді нию зброєю січовиками.-14 березня президент ЧСР визнав протекторат Німеччини, а Словаччина проголосила незалежність. 15березня, на засіданні сейму в Хусті, було проголошено незалежну Карпатську Україну, а " Карпатську Січ" оголошено національною армією. 16 березня угорські війська захопили Хуст (за 30 годин боїв вони змогли пройти лише 25 км). Січовики та керівництво відступили на територію Румунії. Вторах бої тривали до травня.

23 серпня 1939р. у Москві укладено радянсько-німецький пакт про ненапад, підписаний імперським міністром іноземних справ Ріббентропом та народним комісаром з іноземних справ СРСР В'ячеславом Молотовим, який став документальним оформленням початку Другої світової війни та брутальним розподілом світу між "великими державами" (відомий як пакт Молотова-Ріббентропа). Важливим є секретний додатковий протокол, згідно з яким було поділено Східну Європу на "сфери життєвих інтересів".

17 вересня розпочалася "визвольна місія" Червоної Армії в Західній Україні. Було інспіровано проведення Народних Зборів, які звернулися з проханням про входження Західної України до складу СРСР. Було утворено Львівську, Тернопільську, Станіславську, Дрогобицьку, Волинську та Рівненську області. Відразу розпочався ряд перетворень; конфіскація земель, реорганізація системи народної освіти, націоналізація підприємств. Зі східних областей приїхало багато медичних працівників для роботи в нових лікарнях, поліклініках та амбулаторіях.

Внаслідок "чистки" було знищено або депортовано на схід тисячі "буржуазних націоналістів" (всього приблизно 10 % населення західноукраїнських земель, що становило близько 400 тисяч). Було виселено навіть колишніх членів КПЗУ і комсомольців Західної України, які перед тим перебували в польських тюрмах.

У червні 1940 р. буяй "визволено" Північну Буковину й Бессарабію. У складі УРСР було створено Чернівецьку та Ізмаїльську області.