52

ВСТУП

У кожному вузі України передбачено проходження студентами виробничої практики, яка є обов’язковим складовим елементом підготовки будь-якого спеціаліста. Під час проходження практики студент закріплює здобуті знання і навички, отримуючи практичний досвід роботи в реальних економічних умовах.

Студент може мати досконалі теоретичні знання, але може розгубитися в ситуації, коли виникне необхідність прийняти рішення в реальних умовах. Тому необхідно забезпечувати студентам змогу пройти виробничу практику ще під час навчання у вузі, для того, щоб спробувати себе не тільки в ролі теоретика, але й практика.

Виробнича практика передбачає отримання необхідного обсягу практичних знань та умінь відповідно до кваліфікаційного рівня правознавця.

 У завдання практики входить:

• формування професійних умінь і  певного досвіду, необхідного для здійснення подальшої професійної діяльності;

• формування дослідницького підходу до вивчення  діяльності правознавця;

• оволодіння вміннями та навичками роботи з документацією,  здійснення найпростіших економічних розрахунків.

Завданням виробничої практики є: вивчення конкретних умов, напрямків та видів діяльності підприємства в ринковому середовищі; визначення завдань підприємства в умовах розвитку ринкових відносин по вдосконаленню організації виробництва, праці й управління; вивчення виробничої структури та структури управління підприємством; вивчення ресурсного потенціалу та питань матеріального, технічного забезпечення підприємства; ознайомлення з організацією, умовами та оплатою праці персоналу підприємства; визначення напрямів підвищення економічної ефективності виробництва й зміцнення фінансового стану підприємства; набуття практичних навичок для написання звіту; збір та обробка матеріалів для написання звіту виробничої практики та подальшого використання в навчальному процесі.

Метою проходження виробничої практики є закріплення теоретичних знань шляхом їх співставлення з практичною діяльністю виробничого підприємства, зорієнтоване на застосування теоретичних знань у різних ситуаціях, що властиві майбутній професії. 

Об’єктом проходження виробничої практики є ТОВ «Кредо-фінанс».

Виробнича практика проходила з 15.05 по 12.06 2013 року.

Планується виконати ряд робіт, пов’язаних із документальним оформленням трудових операцій, аналізом стану товариства та порівняння основних його показників за різні періоди діяльності. 

Все це дасть змогу закріпити теоретичні знання з трудового права, та можливість застосування їх на практиці у майбутньому.

У звіті висвітлено 15 тем, в яких розкрито всі питання згідно робочої програми.

Тема 1. Джерела трудового права україни

На ТОВ «Кредо-фінанс» номи трудового права відіграють важливу роль, адже основні питання, які стосуються працевлаштування, обігу кадрів, та надання консультативних послуг є завданням даного товариства.

Громадянам надається реальна можливість займатися пра­цею на підприємствах, в установах, організаціях різних форм власності (в товариствах, кооперативах, на державних підприєм­ствах, в установах, організаціях), підприємницькою діяльністю, працювати на підставі цивільно-правових угод тощо. Законодавство про працю регулює відносини по застосуван­ню праці громадян незалежно від форм власності, з якою вона пов'язана, і галузі господарського управління або соціально-куль­турного будівництва, в якій вона застосовується.

Джерела трудового права - це спосіб зовнішнього вияву правових норм, який засвідчує їх загальнообов’язковість.

Термін «джерело права» має двояке значення. По-перше, це ті матеріальні умови, що існують у суспільстві за наявних матеріальних і виробничих відносин. По-друге, це ті конкретні форми виразу правових приписів, що виходять від органів державної влади, які видають нормативні акти в межах своєї компетенції, на підставі і навиконання чинного законодавства, за допомогою яких тому чи іншому правилу поведінки надається обов’язкова сила. 

Право - це діалектична сукупність суб’єктивних прав і об’єктивних правил поведінки людини в суспільстві, які історично склались і визначені соціальними та матеріальними умовами життя суспільства. Тому допустиме розуміння права як у широкому, так і у вузькому сенсі. Законодавство ж становить собою сукупність обов’язкових правил поведінки, що санкціонуються і забезпечуються державою або встановленими нею суб’єктами нормотворчості і одержують зовнішній вираз у формально-визначеному виді. Як і право, законодавство поділяється на відповідні галузі та інститути. Трудове право, що регулює суспільні трудові відносини, має соціальний характер. Як соціальне право воно є сукупністю правил суспільного захисту людей, що визначається матеріальними умовами життя даного суспільства. З врахуванням сказаного джерела трудового права України можна визначити як спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці.

Основним джерелом трудового права на товаристві є Кодекс Законів про працю (далі-КЗпП) на який покладається юридичний відділ. Також всі норми трудового законодавства містяться в статуті ТОВ «Кредо-фінанс».

Статутом товариства з обмеженою відповідальністю, як і статутами інших організацій, можуть встановлюватись в межах, визначених законом, особливості регулювання трудових відно­син працівників. Тому в усіх випадках застосування правових норм до працівників, при відсутності особливостей, передбаче­них статутами чи положеннями, що затверджуються в установ­лених законом випадках і межах, повинні застосовуватись: Ко­декс законів про працю та інші норми трудового законодавства.

Виникнення трудових відносин пов’язується з поєднанням робочої сили із засобами виробництва і використання цих засо­бів для створення матеріальних і духовних благ та надання по­слуг. Таке поєднання робочої сили із засобами виробництва ви­значає характер праці і спосіб залучення працівників до праці.