39. Класифікація повноважень. Причини згідно яких керівник уникає делегування

можна класифікувати делеговані повноваження за наступними підставами: 1. За рівнем делегування повноважень – вертикальний та горизонтальний. Вертикальний рівень – надання повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування.

Горизонтальний рівень – делегування повноважень від районних та обласних рад до місцевих державних адміністрацій. 2. За підставою для делегування повноважень – шляхом укладення адміністративного договору, за законом , рішенням районної, обласної ради .

За адміністративним договором – предметом якого може бути або спільна діяльність у тій чи іншій сфері чи стосовно того чи іншого об’єкта управління або навіть саме розмежування повноважень

.За законом – органам місцевого самоврядування надаються законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Рішенням районної, обласної ради, що ухвалюється відповідно до закону – делегування повноважень районних та обласних рад відповідним державним адміністраціям . Експерти зазначають про необхідність розробити та прийняти закон «Про делеговані повноваження», який би з поміж іншого, надав вичерпну класифікацію видів делегованих повноважень. Проте, зареєстровані проекти містять досить суперечливі положення, що суперечать Конституції України та діючому законодавству.

Уільям Ньюмен перерахував ряд причин, які впливають на небажання керівників делегувати повноваження:

1. Помилкова думка «Я зроблю це краще». Хибність цієї думки в тому, 'що, по-перше, витрати часу на виконання завдання завдають шкоди виконанню прямих обов'язків керівника. По-друге, якщо керівник не буде дозволяти своїм підлеглим виконувати нові завдання, то у підлеглих не буде підвищуватися кваліфікація.

2. Невміння управляти. Деякі керівники так захоплюються повсякденними справами, що забувають про довгострокову перспективу і не приділяють необхідної уваги розподілу робіт між підлеглими.

3. Недовіра до підлеглих. Якщо керівник не довіряє своїм підлеглим, то вони не виявляють ініціативу, почувають себе невпевнено, часто питають, чи правильно вони виконують свої обов'язки.

4. Побоювання ризику. Оскільки керівники відповідають за роботу підлеглого, вони можуть відчувати страх, що делеговане завдання може спричинити проблему (ускладнення), за яку їм доведеться відповідати.

5. Відсутність вибіркового контролю для попередження керівництва про можливі небезпеки. Разом із делегуванням додаткових повноважень керівництво повинно створити ефективні механізми для одержання інформації про результати праці підлеглих. Зворотний зв'язок для одержання інформації від цих механізмів контролю допомагає спрямовувати підлеглого на досягнення поставлених цілей. Механізми контролю дають гарантію керівнику, що проблему буде виявлено раніше, ніж вона виникне.

40. Мотивація. Важелі які використовують для організаціі системи мотиваціі

Мотива́ція — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

В управлінні мотива́ція — це процес стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства. Мотивація необхідна для ефективного виконання прийнятих рішень і запланованих завдань.

Методи мотивації результативності діяльності

Економічні прямі:

• Відрядна оплата.

• Почасова оплата.

• Премії за раціоналізацію.

• Участь у прибутках.

• Оплата навчання.

• Виплати за максимальне використання робочого часу (немає невиходів на роботу).

Економічні непрямі:

• Пільгове харчування.

• Доплати за стаж.

• Пільгове користування житлом, транспортом та ін.

Не грошові:

• Збагачення праці.

• Гнучкі робочі графіки.

• Програми підвищення якості праці.

• Участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.