Структура монологу

Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

а) інформативна — повідомлення інформації про предмети чи події навко-лишнього середовища (опис явищ, дій, стану);

б) спонукання чи переконання – спонукання до дії чи попередження неба-жаної дії, переконання щодо справедливості певних поглядів, думок, дій, переко-нань тощо;

в) емоційно забарвлена чи оцінювальна функція – виражається формулю-ванням власного ставлення до фактів, подій, вчинків дійових осіб.

Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, від-повідні психологічні стимули та мету висловлювання (наприклад, нейтральне в стилістичному плані повідомлення і прагнення переконати слухача, або якимось іншим чином вплинути на нього).

З лінгвістичного погляду монологічне мовлення характеризується віднос-ною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того, монологічному мовленню властивий досить складний синтаксис, обмежене використання речень-еліпсів, мовленнєвих кліше, штампів

Залежно від комунікативної функції монологічного мовлення виділяється шість найбільш уживаних видів професійно спрямованого монологу: опис, розпо-відь, повідомлення, оцінка, роздум і доказ, які відрізняються структурою організа-ції.

Найпростішим з погляду структурної побудови є опис, розповідь, повідом-лення. Під структурою монологічного висловлювання розуміємо побудову всього тематичного висловлювання, враховуючи послідовність його частин і тип смисло-вого зв’язку між компонентами. У зачині використовуються фрази, спрямовані на привернення уваги, вказують на предмет і ціль висловлювання. Основна частина ретельно розкриває тему і складається з однієї або кількох понадфразових єднос-тей. Цілісність досягається завдяки засобам зв’язку як між фразами, так і між єд-ностями. Матеріал в основній частині викладається за певною логічною основою. Так в описі логічною основою буде не тільки порядок розташування предметів чи ознак у просторі, а й ступінь їх важливості. У розповіді логічною основою буде хронологічна послідовність подій. Підсумок — це короткий висновок із сказаного в основній частині.

Згідно з принципом посильності й доступності, навчання монологічного мовлення необхідно починати з найлегшого виду — опису. Наступним за склад-ністю є розповідь та повідомлення: біографіії відомих математиків, фізиків, біо-логів, географів, медиків та ін., розповідь про участь в олімпіадах, конференціях або науково-дослідницьких конкурсах, повідомлення про здобутки в дослідниць-кій роботі. Щодо більш складних за структурно-композиційним оформленням ви-дів діалогу (роздум, оцінка, доказ), то вони доцільні на другому етапі навчання че-рез їх структурну складність і високі вимоги до володіння мовним та мовленнє-вим матеріалом.

Можна визначити три етапи роботи з розвитку монологічного мовлення.

Перший етап – рівень елементарного висловлювання. Мета — оволодіння вмінням висловлювати одну завершену думку про предмет або явище. Елементарне висловлювання складається з кількох речень, об’єднаних однією комунікативною метою і пов’язаних предметно-логічним планом. Це вислов-лювання не має певних меж і кількість речень залежить від індивідуального досві-ду того, хто говорить, та ступеня складності об’єкта.

Другий етап — рівень складного висловлюванння. Мета — навчити логічно поєднувати елементарні висловлювання, оформлювати думки про кілька явищ або предметів, вносити в мовлення елементи аргументації, тобто будувати висловлю-вання надфразового рівня. Складне висловлювання є продуктом двох або більше елементарних висловлювань, пов’язаних між собою логічним і синтаксичними зв’язками.

Третій етап— рівень повідомлення з теми. Мета — навчити будувати вис-ловлювання з опорою на прочитаний текст, але в зв’язку з новою ситуацією, тобто будувати висловлювання текстового рівня. Повідомлення з теми є повноцінним висловлюванням, яке складається з поєднаних елементарних і складних вислов-лювань на основі загального плану повідомлення і теми.

Навчання монологічного мовлення тісно пов’язане з проблемою класифіка-ції навчальних умінь, необхідних для побудови висловлювань цього виду мовлен-ня.

1. Композиційні вміння.

1) Визначення структури майбутнього монологічного висловлювання.

2) Розгорнення і завершення висловлювання.

3) Забеспеченння композиційної гармонійності висловлювання, перехід від однієї

частини до іншої.

4) Забеспечення зв’язності висловлювання в послідовному порядку.

2. Уміння осмислення.

1) Усвідомлення предмета висловлювання.

2) Усвідомлення предмета думки.

3) Організація висловлювання мікротеми.

4) Оформлення головної думки мікротеми.

5) Побудова програми розвитку мікросюжету.

6) Інтеграція думок і послідовне їх викладення.

7) Мобілізація особистого досвіду згідно з темою.

8) Бачення в кожній думці можливості її розкриття.

Виділяються такі загальні уміння:

• чітке і точне передавання інформації;

• перенесення і інтеграція інформації в нову ситуацію з метою збагачення самостійного висловлювання;

• відокремлення головного від другорядного, акцентування уваги на головних ідеях або фактах висловлювання;

• визначення найбільш прийнятого порядку викладення фактів, пункиів або ідей;

• де необхідно, наведення конкретних пикладів для пояснення;

• аналіз та оформлення логічних висновків;

• аргументація свого погляду;

• доказування тез за аналогією, від супртивного, дедуктивним, індуктивним шляхом;

• розмежування фактів і суджень;

• визначення альтернативи вирішення проблеми.