МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Географічний факультет

Курсова робота

З курсу Геогорафія рекреаційно-туристичного потенціалу України

На тему:

Рекреаційно-туристичний потенціал Чернігівської області

Виконав:

студент 41 групи

Кальчук Ігор

Перевірив:

К.г.н., доц.Білецький Ю.В

Луцьк 2015

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………...………………………………..…..3

РОЗДІЛ І .ЗАГАЛЬНА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ………………………………………………….....5

РОЗДІЛ ІІ.РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ………...……………………………………………………………..….8

2.1 Природно-рекреаційні ресурси…………..…………………………………..8

2.2 Історико-культурні рекреаційні ресурси…………………….……………..12

РОЗДІЛ ІІІ ТУРИЗМ ТА ТУРИСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА…..……...20

3.1 Туристичні потоки та види туризму………………………………………..20

3.2 Стан туристичної інфраструктури ………………………………………....22

РОЗДІЛ ІV. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНО РЕКРЕАЦІЙ-НОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ..…………….………..25

ВИСНОВКИ……...……………………………..………………………………...28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..….30

ДОДАТКИ………………………………..…………...…………………………..32

ВСТУП

Питанням розвитку рекреації та туризму на сучасному етапі розвитку суспільства приділяється все більше уваги, тому що цей вид діяльності для багатьох країн та регіонів є стратегічним, знаходиться в сфері пріоритетного розвитку багатьох територій, в тому числі України в цілому, та в Чернігівськійобласті зокрема.

Чернігівський край, як і велика кількість інших територій нашої держави, має досить потужний туристично-рекреаційний потенціал. До його структури відносяться як багаті природні ресурси Чернігівського Полісся з його лісами та ріками, так і величезна кількість історико-культурних пам’яток на які багаті стародавні міста Чернігівщини – Чернігів, Новгород-Сіверський, Ніжин та інші

Чернігівщина є однією з небагатьох областей, де зосереджений значний туристичний та рекреаційний потенціал. Майже кожний десятий заповідний об’єкт України знаходиться у даному поліському краї. В області охороняється близько 650 природних заповідних об'єктів загальною площею понад 220 тисяч гектарів.

Актуальність даної теми полягає в тому,що зростає потреба у оцінці наявної ресурсної бази, адже Україна поступово виходить на світові ринки рекреаційних послуг. Також дана інформація може бути використана для поглиблення знань з курсу Географія рекреаційно-туристичного потенціалу України

Об’єктом дослідження моєї роботи є рекреаційний потенціал Чернігівської області

Предметом дослідження виступають природно-рекреаційні,історико-культурні ресурси та туристична інфраструктура Чернігівської області.

Мета курсової роботи дослідити динаміку розвитку рекреаційного комплексу Чернігівської області,оцінити природні та історико-культурні ресурси та сучасний стан інфраструктури. Також вказати основні напрямки вдосконалення і перспективи розвитку рекреаційного господарства області.

В роботі були використані літературні джерела останнього десятиліття –підручники з спеціалізованих дисциплін, матеріали науково-практичних конференцій, доповідей та статей про Чернігівську область у періодичних виданнях.

РОЗДІЛ 1.ЗАГАЛЬНА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

В сучасних кордонах область утворена 15 жовтня 1932 року. За площею це одна з найбільших областей України, вона посідає друге місце серед усіх областей та автономної республіки Крим. Територія займає 31,9 тис.км² (5,3% території України)

Ч

Рис1. Карта Чернігівської області

ернігівська область розташована на північному сході України, на лівому березі середньої течії Дніпра, у басейні річки Десни. На півночі державний кордон проходить на межі з Брянською областю Російської Федерації (199 км держкордону), у північно-західній частині область межує з Гомельською областю Білорусі (227 км держкордону). На сході межує з Сумською, на півдні – з Полтавською, на заході й у південно-західній частині – з Київською областями України

Однією з переваг географічного розташування області є невелика відстань від столиці України (автомобільним сполученням 141 км, залізничним сполученням 209 км). Однак, від великих міжнародних центрів область знаходиться достатньо далеко (в межах 700-900 км)

Територія Чернігівщини віднесена до двох фізико-географічних областей зони мішаних лісів – Чернігівського та Новгород-Сіверського Полісся і двох Лісостепових областей – Північної області Дніпровської терасової рівнини та Північної област іПолтавської рівнини.

Майже цілком область розміщується у межах Придніпровської низовини. На південному сході – підвищена горбисто-хвиляста частина, розташована в межах Полтавської рівнини (100-220 м). Переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу (річковідолини, яри, балки) у поєднанні з акумулятивними (льодовикові водно-льодовикові вали, зандрові рівнини). Виключенням є сильно еродовані території Придеснянського плато (західні відроги Середньо-Російської височини) численні лесові «острови» у північній та південно-східній частинах області, а також болота із нижені та перезволожені землі давніх річкових та прохідних долин (Замглай, Смолянка та інші). У заплавах Дніпра, Деснита її приток поверхня заболочена, вкрита торфовищами.

Клімат Чернігівської області помірно-континентальний з нетривалою помірно-м'якою зимою (середня температура січня -7 ° С) і теплим тривалим літом (середня температура липня + 19 ° С). Найбільша місячна кількість опадів - 119 мм. (1947), середня кількість опадів теплого періоду - 359 мм. Стійкий сніговий покрив спостерігається з початку листопада по середини лютого, висота снігового покриву коливається від 7 до 42 см. (Середня - 19 см).

Середньорічна температура повітря становить 6,7 ° С, найнижча вона у січні (-7,1 ° С), найвища - в липні (18,7 ° С).

Наявні погоднокліматичні характеристики посилюють дію фактора сезонності на функціонування рекреаційного господарства регіону: можуть бути перешкодою для цілорічного проведення деяких видів курортно-рекреаційної та туристичної діяльності. Це може суттєво вплинути на вибір місцевими жителями та туристами з інших регіонів місця відпочинку, а отже, і на розподіл туристичних потоків. Проте, це не може стояти на заваді розвитку рекреаційного господарства даного регіону. Так, у роботах, присвячених вивченню рекреаційних ресурсів, кліматичні ресурси Чернігівської оцінюють в 3 бали (за 5-ти бальною шкалою).[9]

Чернігівська область характеризується розвиненою гідрографічною мережею. За питомими середніми місцевими ресурсами річкового стоку у порівняні з іншими областями Чернігівська область входить в п’ятірку найбільш забезпечених областей. Всього на території області протікає 1570 річок загальною довжиною 8369 км.

Станом на 01.01.2014 у Чернігівській області налічується 24 водосховища, загальною площею водного дзеркала 2200,7 га і об’ємом 47,96 млн м³ та 1839 ставків загальною площею водного дзеркала 8469,1 га, в яких зарегульовано155,4 млн. м³ води.

Територія Чернігівщини відноситься до класу рівнинних, до типів мішанолісових і лісостепових, що зумовило значну строкатість ґрунтового покриву.

На Поліссі домінують моренно-зандрові, зандрові, терасові рівнини з дерново-підзолистими ґрунтами під сосновими та дубово-сосновими лісами. Поширені також сірі лісові, здебільшого розорані. Заплавні лучно-болотяні комплекси характерні для долин Дніпра, Десни, Снову та інших річок. Торфові болота займають 4,5% їх території.

В лісостеповій частині області поширені терасові малодреновані рівнини з чорноземами типовими і лучно-чорноземними ґрунтами; розчленовані лесові

рівнини з чорноземами типовими й опідзоленими, які значною мірою розорані.

Рослинність Чернігівщини у природному стані збереглася приблизно на третині її території, переважно у поліській частині області, у вигляді лісів, покриву луків і болотної рослинності.

Найбільш розповсюджені на Чернігівщині ліси, в яких, в якості домінанта, виступає сосна звичайна, це так звані бори та субори. Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою на Чернігівщині.

Тваринний світ представлений великим різноманіттям. Із хребетних водяться ссавці, птахи, риби, плазуни, земноводні. Для мішаних лісів найбільш типовими є такі види ссавців, як косуля, дикий кабан, олень, білка, борсук, куниця, заєць, лисиця, вовк; із птахів —тетерев, рябчик, глухар, шпак, синиця, кулик, журавель сірий; із плазунів —вуж, гадюка звичайна, ящірка, черепаха болотяна. У степовій зоні із ссавців водяться ховрах, тушканчик, миша польова, хом’як, тхір, лисиця, їжак; із птахів —жайворонок, перепілка, вівсянка, куріпка, журавель степовий; із плазунів —полоз, гадюка степова. У тваринному світі лісостепової зони поєднуються лісові й степові види.