10/ Народження кінематографа

28 грудня 1895 в паризькому Гран-Кафе відбувся перший публічний показ кінофільмів, знятих братами Луї та Огюстом Люм’єр. Ця дата традиційно вважається днем ​​народження кінематографа.

Винайдена в XIX столітті фотографія відкрила небачені раніше можливості документально точної передачі навколишньої реальності. Однак, «зупиняючи мить», фотознімки увічнювали лише статичні образи, і досить скоро почалися пошуки способів їх «пожвавлення». Перші спроби зводилися до виготовлення та показу серії фотографій, що фіксували послідовні фази руху об’єкта. Скажімо, знімки окремих фаз стрибка наклеювали на барабан з ручним приводом, потім хтось починав крутити ручку, і виникаючий при цьому стробоскопічний ефект створював ілюзію руху. Подібні пристрої називалися праксиноскоп і зоостежками. Один з них сконструював в 1877 р. француз Еміль Рейно, що виготовив своєрідний «фотофільм» з 700 знімків. Я і зараз захоплююся фотографією, на цьому сайті – книги по фотографии – завантажив багато книжок і вчуся у вільний час.

У 1860 р. американський інженер Коулмен Селлерс запатентував «кінематоскоп» – апарат для показу фотографій, наклеєних на обертовий валик. При обертанні кожен знімок на мить затримувався перед об’єктивом, і дивлячись в окуляр глядач бачив «ожилу» картинку.

Рухома фотографія

У 1872 р. Едвард Мейбрідж (Едвард Джеймс Маггерідж) зробив першу серію фотознімків, сфотографувавши біг коня.Уздовж бігової доріжки на ранчо губернатора Каліфорнії Ліланда Стенфорда він помістив з одного боку білий екран, а з іншого – 24 фотоапарата, прив’язавши до їх затворів натягнуті поперек доріжки нитки. Біжучи щодуху кінь розривав ці нитки, один за іншим спускаючи затвори фотокамер. Наприкінці XIX століття з’явилися т.зв. зоотроп і праксиноскоп, в яких можна було побачити, наприклад, як перекидається клоун.

У 1882 р. французький фізіолог Етьєн-Жюль Маре виготовив велику кількість серійних фотознімків,які відображали рухи людей і тварин. Перед об’єктивом його апарату, названого «фоторушницею», по черзі переміщувалося кілька десятків фотопластинок, закріплених на обертовому диску. У тому ж апараті відбувався і показ знятих матеріалів.

Кінохімія

Для того щоб на світ з’явилася кінокамера, необхідно було модернізувати носій зображення. Застосування хромово-срібної емульсії дозволило значно скоротити час експонування. Не менш важливу роль відіграло створення целулоїду як основи для нанесення світлочутливого шару. Так з’явилася згорнута в котушки целулоїдна фотоплівка, яку стали називати кінострічкою. У 1887 р. її випустив у продаж Ганнібал Гудвін і майже в один з ним час налагодив виробництво власної плівки Джордж Істмен.

Камери-прабабусі

Появі кінематографа передував цілий ряд проміжних винаходів у галузі технології фотозйомок і проектування знімків.

Томас Алва Едісон не тільки сконструював кінетограф (знімальну камеру) і кінетоскоп (пристрій для показу рухомих зображень), а й першим здогадався застосувати перфорацію плівки, що дозволила синхронізувати її переміщення в фотоапараті. Вже на початку 1894 Едісон і його оператор Вільям Кеннеді Лорі Діксон знімали коротенькі кіносюжетів.Перший їхній показ відбувся в Нью-Йорку 14 квітня 1894 р., проте через те, що зображення проектувалося в корпусі самого кінетоскопа, дивитися ці фільми можна було тільки поодинці. Перший сеанс тривав 15 хвилин.

У 1894 р. польський винахідник Казімєж Прушинські сконструював свій апарат для зйомки і демонстрації фільмів – плеограф (після вдосконалення в 1898 р. був названий біоплеографом). Головним недоліком його камери був занадто громіздкий стрічкопротяжний механізм.

Кінокамери

Перша кінокамера з’явилася як удосконалений варіант фотоапарата. Доповнив його кроковий стрічкопротяжний механізм дозволив знімати окремі кадри з короткими проміжками і приводився в рух спочатку ручкою, пізніше – пружиною, а в наш час – електроприводом. У перших кінокамерах стрічка переміщалася зі швидкістю півтора десятка кадрів в секунду, спотворюючи рух об’єктів зйомки (стандартна швидкість руху стрічки – 24 кадру в секунду). На зорі кінематографа функції проектора виконувала та ж кінокамера, як у братів Люм’єр, забезпечена лише джерелом світла, проектуючим зображення на екран.