Основні принципи формоутворення в органічній архітектурі

1. Єдність внутрішнього простору будинку:

       «гнучке», вільне планування;

       «перетікаюча» система приміщень;

       горизонтальний принцип проектування будівлі та інтер’єрів.

2. Єдність оточуючого ландшафту і архітектури:

       застосування природних матеріалів;

       залучення природних компонентів в процес формоутворення (рослинність, вода);

       використання форм природного рельєфу в архітектурі;

       відповідність архітектури місцевому клімату;

       зв’язок внутрішнього простору будівлі з оточуючим середовищем.

3. Єдність архітектури і людини:

       відповідна масштабність архітектурних форм і внутрішнього простору людині;

       - невелика поверховість будинку;

       індивідуальний художній образ будівлі, що підкреслює особистість замовника.

4. Єдність функції і архітектурної форми:

       форма повинна відповідати змісту;

       стилістична інтеграція форми і простору;

       відображення функціональних процесів в архітектурі.

Аналіз об’єктів органічної архітектури свідчить, що залучення природних компонентів в архітектуру будинків не виступає головним фактором проектування, як і пряме копіювання природних форм. В основу формоутворення покладено більш глибокі коріння: слідування внутрішнім принципам і законам побудови живих організмів і ландшафтів.

Сьогодні багато проектів висотних будівель, спрямованих на підтримку екологічного балансу навколишнього середовища, вже реалізовано. Новий екологічний підхід в будівництві був заснований на принципах енергозбереження, економії матеріалів, органічної взаємодії архітектурних об’єктів та природного оточення. Нетрадиційні підходи, які виводилися із нових вимог до соціально-функціональної структури та поглядів на естетичні цінності дизайну й архітектури, призвели до появинових принципів просторово-пластичних вирішень будівлі. Оскільки екологічне будівництво поєднує, зоднієї сторони, виразність конструкцій, побудованих за новітніми технологіями, а з іншої –демонстрацію глибокого інтересу до проблем екології [8].

Основні принципи формоутворення в екологічному будівництві

1. Біокліматичність – відповідність функції та форми споруди певним кліматичним умовам регіону.

2. Застосування екологічних будівельних матеріалів в поєднанні з іноваційнимитехнологіями (під час виробництва та експлуатації).

3. Використання альтернативних (відновлюваних) джерел енергії (сонця, вітру, води, біомаси).

4. Ефективна утилізація відходів і використання замкнутих рециркуляційних систем.

5. Мінімалізація негативного впливу споруди на природне середовище.

До одних із перших екологічних хмарочосів слід віднести споруду офісу швейцарської компанії «Свез Ре» (Swess Re) в Лондоні, яка побудована за проектом Нормана Фостера (2004 р.). В проекті будівлі використано принципи рівномірного освітлення та природної вентиляції приміщень (без використання електроламп і кондиціонерів). Навколо споруди такої висоти (180 м), як правило, утворюються завихрення потоків повітря, тому у місцях його найбільшого тиску на стіни хмарочоса, у верхньому рівні подвійного засклення створені спеціальні отвори, через які у споруду попадає свіже повітря (рис.5).

У ХХІ ст. світовим центром архітектурних інновацій стало м. Дубай в ОАЕ. Для отриманняелектроенергії у будівлі «Лайтхаус Тауер» (The Lighthouse Tower), яка запроектована фірмоюВ.С.Еткінс Аркітектс (рис.6), планується використати 4000 фотогальванічних панелей, розташованихна південному фасаді споруди. Разом з трьома мегатурбінами вони будуть забезпечувати потребибудівлі в електроенергії 

Екологічність хмарочосу Світового торговельного центру у м. Манама в Бахрейні («The BahrainWorld Trade Center Towers», проект Шана Кілла, 2008 р.), базується на виробленні електроенергії за допомогою вітрових генераторів (рис.7). Три масштабні вітроустановки будуть виробляти до 1100 МВт/год. Форма хмарочосу також дозволяє створювати пришвидшені потоки повітря для турбін, яківиступають важливим елементом дизайну.

На жаль, кількість реалізацій проектів екологічного будівництва на сучасному етапі не єспіврозмірною з планетарним масштабом екологічної проблеми, проте вони допомагають формувати масову свідомість і стимулюють розвиток екологічного мислення в дизайнерів.

Розвиток сучасного еко-дизайну відбувається в умовах кардинального перегляду стратегій та зміни ціннісних орієнтирів і визначається факторами створення принципово нового дизайнерського підходу. Сьогодні еко-дизайн стає не лише засобом формування певних продуктів, а й інструментом впорядкування світу. Проектування за принципами еко-дизайну є надзвичайно складним та багатогранним процесом, оскільки вимагає ґрунтовних екологічних знань, синтезу різних наукових сфер, раціонального співвідношення екологічних, функціональних та естетичних факторів [10].Екологічний напрям у дизайні поставив по-новому питання про місце і значення природного фактора уформуванні предметно-просторового середовища, оскільки демонструє нові творчі можливості у сферіеко-дизайну та цілковиту зміну світогляду дизайнера.

В еко-дизайні є можливість спостерігати, як тісно взаємопов`язана архітектура та природа: фасадбудівлі немов продовжує рельєф та форми навколишнього середовища (рис.8,9). У проекті дошкільного закладу «Зелена країна» відтворено інтеграцію предметного-просторового та природного середовища (дизайнер - Зоряна Гнецько). В дизайні інтер’єрів використано ідею абстрактної інтерпретації трави, яка символізує екологічно чисті поля і луки (рис.10,11,12,13). В кожному приміщенні ці декоративні елементи трактуються по-різному, відповідно до чотирьох пір року: весни, осені, літа і зими (принципбіоморфізму із змінними метаморфозами).

Підсумовуючи вищезазначене, встановлено, що екологічний напрям в проектній практиці дизайну та будівництва репрезентує максимальний потенціал творчої уяви, в якій функціональні, конструктивні і технологічні принципи поєднуються з новітніми еко-концепціями. Показано, що естетику нових об’єктів, поруч із технічними, функціональними, а також соціокультурними компонентами все більше визначає екологічний фактор як один з найважливіших складових проектної культури.

Розвиток екологічного будівництва та еко-дизайну сприяє виникненню досконалішої культури проектування, відображаючи тенденції розвитку людського суспільства, спрямовані на розв’язання екологічних проблем шляхом зміни світогляду архітектора та дизайнера. Таким чином, завдання дизайну якісно змінюються: їх бачать не лише в удосконаленні форми і функції, а й у скороченні надлишкової кількості продуктів, у перегляді матеріалів і технологій з точки зору екології, а також у зміні споживчих вимог. Встановлено, що традиційна структура дизайн-процесу, при уведенні до неї екологічної складової, може стати основою для розробки сучасної моделі проектування, що забезпечуватиме естетичний і екологічний баланс в об’єктах.