56. Чому специфіка і чим зумовлений розвиток екологічної архітектури

Зв’язки між природою і культурою, між екологічними та соціальними факторами є фундаментальними та постійними [1]. Саме на основі цих зв’язків сьогодні виникла необхідність гармонізувати взаємовідношення людини і природи. Природне середовище було, є і буденезмінним партнером людини в повсякденному житті. Природа, її краса і велич залишаються головнимскарбом людства, якому непідвладні ні час, ні стиль епох.

Цілком очевидно, що урбаністичне суспільство сьогодні істотно відрізняється від природного середовища. Зосередження сучасних мегаполісів на технократичних тенденціях призводить до появи великої кількості техніки, транспорту, будинків, які в сумі не сприяють збалансованому розвитку суспільства. Внаслідок цього, в умовах великих міст людина деформує біосферу в цілому й, будучи її частиною, відчуває наслідки цього дисбалансу на собі погіршенням фізичного й психологічного здоров’я людства. Наведені обставини створюють передумови для корінних соціально-культурних трансформацій у всіх сферах життєдіяльності людини та зміни принципів в будівництві та дизайн-процесі.

Архітектурна та дизайнерська діяльність на сучасному етапі ставить основним своїм завданням відродження втраченого взаємозв’язку між природою і людиною, між природою і дизайном, між природою і архітектурою, а також створити в містах єдину екологічно збалансовану систему, здатну до урівноваженого гармонійного розвитку. Загальна концепція екологічного проектування підкреслює необхідність встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Саме тому, архітектурна і дизайнерська практики, які виникли на противагу тотальній урбанізації суспільства, демонструють творчі пошуки інтеграції природи і предметно-просторового середовища в таких підходах і напрямах як «органічна» архітектура, «екологічне» будівництво та «еко-дизайн».

Витоки органічної архітектури закладено американським архітектором Л. Г. Саллівеном (на основі положень еволюційної біології), який мав на меті прагнення до органічної цілісності архітектурного об’єкту й взаємозв’язку частин, на відміну від механічних індустріальних методів модерністів. Ідеї Л. Саллівена були розвинені його учнем - Франком ЛлойдомРайтом, який і обґрунтував теоретичні основи «органічної архітектури». Саме Ф. Л. Райт висунув кілька принципів, на яких повинне ґрунтуватися архітектурне формоутворення: тривалість й інтеграція, узгодження об’єкта з ландшафтом, використання відкритого плану, сприйняття стін як екранів, ефективне використання природних будівельних матеріалів, а також створення природної «живої» архітектури «зсередини назовні», ідеалом якої є цілісність [2]. Основу концепції Райта становила ідеябезперервності архітектурного простору, протиставлена підкресленому виділенню його окремих частину класичній архітектурі. Будинок, вписаний у природне середовище, його зовнішній вигляд, щовипливає із внутрішнього змісту, відмова від традиційних законів форми – це характерні ознаки,властиві його індивідуальному архітектурному стилю.

Органічна архітектура Ф. Райта стає вищим зразком того, як слід в процесі проектування усувати не тільки зайве, але ще більшою мірою як виключати несуттєве. У функціональних елементах, які частозалишалися непоміченими, він відкрив приховану силу виразності конструкції. Одним із прикладіворганічної архітектури ХХ століття є «Будинок над водоспадом» («Fallingwater») у штаті Пенсільванія, США (рис.1,2). Ідея будівництва цього будинку полягає в розміщенні не лише поруч із водоспадом, абезпосередньо над ним – являється маніфестом органічної архітектури. Подібний симбіоз стихії тажитла став вершиною в спробах Ф. Райта гармонізувати відносини людини з природою, стоїть на граніконфлікту між архітектурою, як ідеєю і комфортним житлом з утилітарної точки зору. Система сміливих залізобетонних консолей в будинку немовби продовжує уступи скель над водоспадом, вражаючи своєю інтеграцією з пейзажем і віртуозним використанням контрастів широкої гами матеріалів - від залізобетону і грубої кам'яної кладки до полірованого скла в поєднанні з природними матеріалами: деревом, каменем, цеглою [6]. Строгість ліній і просторових композицій, цілісність об’єкта з природою поєднуються з поетичною дотепністю ключових конструкцій і образів, що одночасно рухаються зі специфікою місцевого ландшафту. На тлі простих геометричних форм, прямих кутів, сучасних матеріалів – сталі, бетону і скла, підкреслено захоплення сучасними технічними можливостями, пропагованими майстрами модернізму. В основі проектування органічної архітектурилежить взаємодія трьох основних чинників: людина, функція, оточення. Основним завданням, напротилежність функціоналізму, органічна архітектура бачить у створенні будівель, що розкриваютьвластивості природних матеріалів та є органічно вписаними в навколишнє середовище (рис.3,4).Архітектор прагне злити архітектурну споруду з місцевою топографією, його робота часто виглядає як справжній природний аналог, як її продовження.