27/ Розвиток поп-арту в сучасному живописі іі пол. Хх ст.

Одним із головних і могутніх направлень в модернізмі середини століття безперечно був поп-арт (англ. popular art – популярне мистецтво). Він виник на початку 1950-х років, практично водночас в Великобританії і США, як своєрідна іронічна реакція на елітність найбільш ознайомлених на той час авангардно-модерністських течій винахідливого мистецтва. Своєї вершини він досяг в 1960-му році.

Поп-арт став типовим продуктом технологічного індустріального суспільства масового споживання. В ньому знайшла своєрідне художнє вираженняпринципова антиномія того часу, одна із головних антиномій виникаючої пост-культури, яка проявила себе іще в авангарді на початку століття, а в подальшому на інших рівнях поставала і вирішувалась вже в більш розширених формах постмодернізмом: романтизація індустріального суспільства масового споживання, як єдиної і суспільної значимості реального сучасного життя, і іронічної відстані від цього ж суспільства, іноді навіть неприємні і різкі протести проти нього.

Початкові теоретичні розробки пoп-aрту появилися в Англії в період 1952-1955 рр., коли в Інституті сучасного мистецтва в Лондоні створилась «Незалежна група» архітекторів, художників, критиків. Поп-арт створив велику і результативну спробу урівняти їх права з феноменами «високої культури», сполучити елітну культуру з споживчою популярною субкультурою.

Художники пoп-aрту відкрили своєрідну поетику масової продукції світової культури, вишукуючи її в банальних і тривіальних речах, новинах, жестах, в оточуючому їх споживчому середовищі і комерціалізованій реальності: в голлівудських бойовиках іi популярних «зірках», в газетах i журнальних фото, в американському життєвому просторі, закладеному на технічному прогресі, в рекламах, афішах, в предметах домашнього ужитку, коміксах, науковій фантастиці — в усьому, що являло повсякденне середовище перебування і псевдо духовну їжу євро американського перебування середини XX століття. використовуючи елементи і стилі масової культури із повсякденного середовища і розміщуючи їх в контексті ними ж створюваними художнього простору, поп-артисти будували свої винаходи на основі гри сенсами масових стереотипів в новій семи оточуючому середовищі.

Різні винаходи поп-арту виконувались в техніці колажу або традиційного живопису з елементами колажу. Серед перших програмних для поп-арту робіт, отримавши хрестоматійну відомість були колажі Е. Паолоцці » Я була іграшкою багатого чоловіка».

В подальшому використовуючи матеріали i техніка створення пoп-винаходів суттєво розширюється і ускладнюється. В традиційний живопис активно внушаються іншомовні елементи — обломки гіпсових зображень, предмети повсякденної діяльності, фотографії, деталі машин і т.п. З’являються пoп-скyльптури, об’єкти, асамбляжи, інсталяції, в яких використовуються самі різні матеріали, в тому числі i більшій кількісні речі, минулі у використані, тобто складові сміттєвих коробок, звалищ.

Створювачем поп-арту в Америці вважається Роберт Раушенберг і Джаспер Джопс.

Головну премію отримав тоді американський художник Р.Раушенберг за «предметну компіляцію» складену з поєднань строкатих листівок і обривка плаката, вирізок з ілюстрованих журналів і фотографії вбитого президента Дж Кеннеді. Представники поп-арту в особі Р. Раушенберга запропонували глядачеві мистецтво, оперує звичними предметами, які, будучи вирвані з традиційних зв’язків з навколишніми об’єктами, постали у випадкових, парадоксальних поєднаннях. «Нова предметність», яку на початку XX в. стверджував кубізм, повернулася в предметних компіляціях поп-арту.