2.2. Стилістична та інші функції наріччя у повісті м. Матіос.

Стилістична функція визначається тим, що вона показує взаємодію мовних засобів у тексті та експресивно-емоційну передачу мовлення. Використання фігур та тропів «… і кілька років тому, зігнутий у дугу й сліпий Арон, упав на ноги» (1, с 176). Тобто ми бачимо, що герой не просто йшов та упав, а в значенні захворів, нездужав. Також повість належить до художнього стилю, тому і використання діалектизмів повністю відповідають стилю, в якому написаний твір. Ми бачимо, що немає жодних наукових термінів тощо, лише описи життя та діалоги. Діалектизми в літературному творі – це не випадковість, а скоріше закономірність мовного процесу. Письменники, зростаючи в певному мовному середовищі, несли в своїх творах мовний колорит своєї місцевості. Багато з них прагнули протягом свого творчого життя позбавлятись від вузькодіалектних слів, але були й такі, хто з певних причин широко і свідомо використовував діалектизми, що іноді утруднювало їх читання і переклад іншою мовою. Характерним для художнього стилю є використання художніх засобів, емоційно-експресивної лексики, наприклад, фразеологізми:

• Бук розвивається – стає добре с. 66

• Бути на злогах – бути в перед пологових переймах с. 133

• Преч би ся казало – хай Бог милує с. 157

• Мертвецьки заснула – міцно с. 54

І головне, це введення автором діалектизмів, запозичень для формування індивідуального стилю письменника. Так, наприклад, у повісті «Черевички Божої Матері» письменниця використовує мову буковинського говору, слова якого відіграють важливу роль у передачі читачу історії твору. Автор надає використаним діалектизмам певних рис, через які ми краще розуміємо ввесь колорит Буковини. Марія Матіос до використання слів підходить з різних сторін, для того щоб надати їм певну функцію, яка вже в собі міститиме передачу тієї атмосфери, в якій знаходяться герої. Наведемо лише деякі приклади численних запозичень, що побутують у буковинському говорі:

1. Румунізми – цара (pamant) – земля; маре (mare) – велика; домнул (domnul) – пан; молцумеск (multumesc) – дякую;

2. Германізми – гофа (hofa) – прибудова на подвір’ї; шляк (Schlaganfall) – інсульт.

Семантичні діалектизми – це слова, що в діалекті мають значення, відмінне від загальномовного [20, с. 113]. Значний шар діалектної лексики, зокрема окраїнних українських діалектів становлять слова, запозичені з інших мов, які не стали надбанням словникового складу літературної української мови через вузько-локальну обмеженість уживання.  Так у творі ми можемо спостерігати використання семантичних діалектизмів, тобто слів, які не закріпилися в інших регіонах, наприклад:

«Навіз шутру (щебінь, галька), утрамбували люди кругом керниці (криниця) землю…» (1, с. 112).

Наприклад, моделююча функція – за допомогою якої письменниця створює образ, який постане перед нами, образ людей, природи, певної роботи, яку виконують герої «Ви так дві скалилися, ніби в чотири руки мене гартати (бити, гамселити) маєте!» (1, с. 87).

Номінативна функція – що позначає специфічні для культури регіону предмети і явища «А хлоп (хлопець) що, на пальці буде ставити, аби її чупру (волосся) дістати, якби прийшлося?» (1, с. 62).

Кульмінативна функція – функція, яка використовується для привернення уваги читача, через прийом порушення правил орфографії, граматики «На неї напала така чоренна (дуже чорна) лінь, що навіть дихати не хочеться» (1, с. 151), « – А коли була перша война (війна)?» (1, с. 112).

Отже, використовуючи діалектизми, письменниця надавала їм певного значення, функцію, яку вони виконували. Кожен діалектизм – це передусім частина того колориту, в якому творила Марія Матіос. Авторка у своїй повісті виклала всю історію південно-західного наріччя.