1.2 Інструменти та прийоми інформаційно-психологічної війни

Традиційний прямий спосіб впливу на свідомість грунтується на переконанні людей, зверненні до їхнього розуму із застосуванням раціональних аргументів, логіки. Необхідною складовою частиною проведення такої роз'яснювальної політики, зверненої до розуму людей, є врахування реальної обстановки. При цьому важливо розуміти розстановку сил, інтереси людей, проводити науковий аналіз. У 1945 році великий німецький філософ Ернст Кассірер писав: "Щоб перемогти ворога, ми повинні знати його. У цьому полягає один із принципів правильної стратегії". Разом з тим необхідно враховувати стан суспільної свідомості, тобто дати чіткі, помітні, зрозумілі гасла, у галузі боротьби за людей, за їх свідомість повсякденно.

Інститут національно-стратегічних досліджень США та деякі західні експерти і вчені виокремлюють кілька складових елементів ІВ. Один із них –ведення психологічної війни. Головне завдання психологічної війни полягає в маніпулюванні масами. Метою такої маніпуляції є:

• внесення в суспільну та індивідуальну свідомість ворожих шкідливих ідей та поглядів;

• дезорієнтація та дезінформація мас;

• послаблення певних переконань, устоїв;

• залякування свого народу образом ворога;

•залякування супротивника власною могутністю.

Одним із головних методів ведення інформаційно-психологічної війни є пропаганда, тобто поширення різних політичних, філософських, наукових, художніх, інших мистецьких ідей з метою упровадження їх у громадську думку та активізації і тим самим використання цих ідей у масовій практичній діяльності населення. Водночас до пропаганди належать повідомлення, які поширюються для справляння вигідного впливу на громадську думку, провокування запрограмованих емоцій та зміни ставлення до певної ситуації або поводження певної групи людей, безпосередньо чи опосередковано вигідного організаторам.

Поряд з раціональними способами впливу на свідомість існують способи, які можна назвати ірраціональними. Вони можуть надавати руйнівний вплив, придушувати раціональне начало і примушувати людей служити своїм цілям. Тут свого часу великі напрацювання зробило відомство Геббельса, який проголосив такі принципи пропаганди:

- пропаганда має бути спланована і вестися з однієї інстанції;

- тільки авторитет може визначити, має бути результат пропаганди істинним чи фальшивим;

- чорна пропаганда використовується, коли біла неможлива або вона не має належного ефекту;

- пропаганда має характеризувати події та людей відмітними фразами чи гаслами;

- для кращого сприйняття пропаганда повинна викликати інтерес в аудиторії і передаватися через привабливе увазі середовище комунікацій¹.

Пропаганда доктора Геббельса стала силою, що привела до влади у Німеччині фашистів й розв'язання Другої світової війни. Як це не прикро, але Російська Федерація багато в чому наслідує і навіть повторює методи та прийоми ідеологів фашистської Німеччини. Так, анексію Криму в Москві мотивували торжеством історичної справедливості та захистом російськомовних громадян. Такі самі ідеологеми висловлювали апологети фашистської Німмечини, пояснюючи відторгнення від Чехії Судетської області у 1939 р.

Один з ефективних методів - метод великої брехні - успішно був застосований і обгрунтований Гітлером. Суть цього методу в тому, що люди у велику брехню охоче вірять, ніж у маленьку, оскільки їм в голову не прийде, що їх обманюють настільки безсовісно. У разі невдачі слід негайно шукати ворогів. Розуміння мас незначно, зате забудькуватість надмірно велика. Велика брехня дає виграш у часі, а потім про неї ніхто не згадає.

В основі іншого методу, використаного гітлерівської пропагандою, лежить обмеженість сприйняття людей. Людина не встигає переробляти дані, надлишкову інформацію він сприймає як шум. Тому дійсно важливу роль грають прості формулювання, повторення, закріплення певного набору положень. Тільки того, хто тисячократно буде повторювати ординарні поняття, суспільство побажає запам'ятати.

Досить ефективними виявляються періодичні, що змінюють один одного (хоч би і пусті) кампанії, що займають увагу людей. Безрезультатність старих забувалася, і все починалося спочатку. Послідовність кампаній не залишала часу для роздумів і оцінок.

Третій метод, використаний Гітлером, заснований на тому, що в підсвідомості людини закладено певну, що регулює вчинки окремих осіб, "стадне" почуття приналежності до певної суспільної групи, яке стимулює моду, синхронізацію вчинків, підпорядкування лідерам. На його основі можна успішно пропагувати расову та релігійну винятковість, переваги "способу життя", виділення "інтелектуалів" над "сірою масою". Дії гітлерівської пропаганди ставилися до нестаціонарним умов, швидко мінливих подій. Саме тоді ефективні брехня, і швидко змінюють один одного кампанії.

У всіх випадках впливу на свідомість людей незримо присутній фактор повторюваності. Система великий (і малої) брехні дає ефект тільки на певний обмежений час. У підсвідомості людини закладене сумнів, необхідність перевірки, підкріплення інформації. Тому при інформаційній дії в статичних умовах посилка завідомо неправдивої інформації невигідна.

На думку Валентина Петрика, кандидата наук з державного управління, доцента Київського національного лінгвістичного університету, найчастіше у світовій практиці застосовуються такі форми дезінформування та маніпулювання інформацією:

- тенденційне викладення фактів – форма дезінформування, яка полягає в упередженому висвітленні фактів або іншої інформації щодо подій за допомогою спеціально підібраних правдивих даних. Як правило, за допомогою цього методу спеціально сформована інформація подається дозовано, до постійно зростаючого напруження;

- дезінформування «від зворотного», що відбувається шляхом надання правдивих відомостей у перекрученому вигляді чи в такій ситуації, коли вони сприймаються об'єктом спрямувань як неправдиві. Внаслідок ужиття подібних заходів виникає ситуація, коли об'єкт фактично знає правдиву інформацію про наміри чи конкретні дії протилежної сторони, але сприймає її неадекватно, не готовий протистояти негативному впливу;

- термінологічне «мінування», яке полягає у викривленні первинної правильної суті принципово важливих, базових термінів і тлумачень загальносвітоглядного та оперативно-прикладного характеру;

- «сіре» дезінформування, що передбачає використання синтезу правдивої інформації з дезінформацією;

- «чорне» дезінформування, яке передбачає використання переважно неправдивої інформації¹.

Ефективний метод, коли ототожнюються неминучі негативні сторони явища. Наприклад, при гарній професійної компонуванні кадрів телерепортажів можна створити для багатомільйонної аудиторії враження про подію, по суті, протилежному реальності, зосереджуючи увагу на відповідних негативних і навіть дуже рідкісних кадрах.

Для будь-якого інформаційного впливу необхідна присутність правди та її певна дозованість. На цьому фоні можуть знадходити і необхідні порції неправдивих даних. Але найбільш ефективний метод полягає в розчленуванні явища, виділення щирих, але одиничних фактів і ототожнення їх із самим явищем, тобто створення на основі істинних фактів помилковою інформаційної структури. Складні утворення такого роду носять назву політичних міфів.

Впровадження у свідомість політичних міфів дозволяє замінити цілісний світогляд фрагментарним, що викривляє дійсну картину. Ефективне управління людьми, маніпулювання ними за допомогою інформаційного впливу стає можливим лише за наявності зворотного зв'язку. Вся система інформаційного впливу може працювати вхолосту, якщо не брати до уваги динаміку зрушень у свідомості населення, а також можливостей несподіванки, непередбачуваності.

У розвинених країнах відбувається безперервний зондаж громадської думки. Існує ціла система опитувань, велика активність спілкування депутатів різних рівнів з виборцями, велика увага приділяється з'ясуванню умонастроїв конкретних груп населення. Це дозволяє вносити корективи у пропаганду, усунути виникаючі неузгодженості офіційної ідеології і суспільної свідомості.

Відзначено, що паралельно каналах масової інформації, що діють на "думки лідера", функціонують міжособистісні неформальні канали інформації.

Крім вищеописаних прямих (або інформаційних) методів впливу на свідомість, існують і непрямі, пов'язані із впливом на умови функціонування мозку. Так хімічна регулювання мозку може бути порушено за допомогою наркотиків і алкоголю. На свідомість людей також можуть істотно впливати електромагнітні та акустичні поля, особливо в діапазоні інфрачервоних частот. Звертаючи їх на людей, зосереджених на відносно малому просторі, можна істотно змінювати їх поведінку. Дія таких полів може носити і глобальний характер за рахунок ініціації їх сонячної активності. З урахуванням цього можна програмувати і концентрацію дій інформаційно-психологічної війни.

Сьогодні здійснюється інформаційно-культурна і інформаційно-ідеологічна експансія найбільш розвинених держав, що веде до трансформації культури, традицій і духовних цінностей в іншому світі. Гостро постало питання про захист національних інформаційних ресурсів та збереження конфіденційності інформаційного обміну по відкритим світових інформаційних мереж. Багато систем управління в різних областях людської діяльності вже зараз стали інформаційно-залежними.

Порушення нормального функціонування комп'ютерів та телекомунікаційних засобів можуть завдати істотної шкоди в енергетичній, фінансовій галузях і в Збройних Силах. Експерти вважають, що дійсно національною проблемою є не випадкові збої, а небезпека цілеспрямованого впливу на інформаційні ресурси ззовні. Тому інформаційна безпека, інформаційна війна і інформаційна зброя повинні бути в центрі уваги¹.

Американським дослідником Г. Лассуэллом, для вивчення «переконуючого ефекту» засобів масової інформації, була запропонована модель комунікативного процесу:

Хто? (передає повідомлення) — комунікатор.

Що? (передається) — повідомлення (текст).

Як? (здійснюється передача) — канал.

Кому? (спрямоване повідомлення) — аудиторія.

З яким ефектом? — ефективність.

Ключовою схемою для побудови PR-технологій залишається комунікаційна формула, запропонована Г. Лассуэллом. З метою розробки PR-програми, необхідно проаналізувати й оцінити комунікатора, зміст повідомлень, засоби комунікації, характеристики аудиторії й зміни у свідомості в результаті впливу повідомлень.

У цілому, процес формування суспільної думки формалізується таким чином:

Д ® ІП + К ® СГ = О

Д — диктор (радіо або телебачення);

ІП — інформаційне повідомлення;

К — коментар (від К1 до К5) коментарі щодо ІП можуть бути такими: К1 — дуже позитивними, К2 — позитивними, К3 — нейтральними, К4 — негативними, К5 — дуже негативними;

СГ — соціальна група;

О — відношення (від О1 до О5): О1 — дуже позитивне, О2 — позитивне, О3 — нейтральне, О4 — негативне, О5 — дуже негативне.

У результаті досліджень було встановлено, що не відбувається прямого впливу ЗМІ на аудиторію. Інформація, яка надходить із засобів масової комунікації, опрацьовується під час міжособистісного спілкування, а його зміст інтерпретується «ситуаційними лідерами думок» у кожній окремій соціальній групі.

Коментар є маніпулятивним впливом на індивідуальну й масову свідомість на психічному та рефлексивному рівні, що включає доведення інформації, розраховане на її некритичне сприйняття. Велике значення в програмах зовнішньої поточної PR-діяльності надається «medіa relatіons», тобто плануванню відносин із засобами масової інформації з допомогою SWOT-аналізу.

SWOT-аналіз ситуації (аналіз ситуації здійснюється на підставі чотирьох параметрів: Strengths (сильні сторони), Weaknesses (слабкі сторони), Opportunіtіes (можливості), Threats (загрози); при цьому перші два параметри розглядаються як внутрішні фактори (те, що ми можемо змінити), останні два — як зовнішні (те, що ми повинні враховувати)¹.

Таким чином, розробка технологій комунікації в PR-програмах поступово орієнтується на широке застосування теоретичних моделей і використання результатів прикладних досліджень.

Мета будь-якої війни полягає в зміні поведінки супротивника, його силовому переміщенні до того «місця» структури міжнародної політики, яке йому відводиться переможцем. Однак, якщо всі попередні війни проводились шляхом знищення чи загрози знищення ворога до політичного моменту досягнення бажаного результату, то, за умов інформаційних воєн, протиборство може тривати як завгодно довго та з мінімальним застосуванням насильства.

Переможцем інформаційної війни стає та сторона, яка повніше здатна змоделювати поведінку супротивника в різних ситуаціях, визначити власний алгоритм поведінки, нарешті, реалізувати його. Максимально всеосяжне моделювання поведінки супротивника означає, у якомога більших обсягах, збирати, зберігати й обробляти інформацію про нього; а також знати й розуміти його історію, культуру, релігію, побут.

Для вирішення цього завдання найкращими інструментами є засоби обчислювальної техніки з відповідним програмним забезпеченням. Ситуаційне моделювання в режимі реального часу сьогодні цілком доступне високопродуктивним комплексам; проблема лише в реалізованій поведінковій моделі конкретних соціальних об'єктів та конкретних людей.

І проблема ця тим краще вирішується, чим більше інформації є про об'єкти, які аналізуються й моделюються².

У доповіді Об’єднаної комісії з безпеки, створеної за розпорядженням міністра оборони і директора ЦРУ в США у червні 1993 р., говориться: «Вже визнано, що мережі передачі даних перетворюються на поле бою майбутнього. Інформаційна зброя, стратегію і тактику застосування якої ще слід ретельно розробити, буде застосовуватися на рівні «електронних швидкостей» під час оборони і нападу. Інформаційні технології дають змогу забезпечити вирішення геополітичних криз без жодного пострілу. Наша політика забезпечення національної безпеки і процедури її реалізації мають спрямовуватись на захист наших можливостей і на створення всіх необхідних умов для заборони протиборчих США державам провадити такі війни».